Постанова № 41558442, 25.11.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 листопада 2014 р. № 820/18109/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.06.2014 року № 0002092205 та № 0002102205, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю Кириченко О.С., Сороковий О.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Куроп'ятник Ю.В. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Бастіон-Сервіс" з питань взаємовідносин з ТОВ "Новітекс Плюс" за період червень 2012 року, ТОВ "Лідер" за період березень 2012 року, ТОВ "Полтаваспецпроект" за період березень, вересень, листопад 2012 року, січень, березень-липень 2013 року, ТОВ "МІК Груп" за період серпень-вересень 2013 року та подальшої участі отриманих товарів (робіт, послуг) у фінансово-господарській діяльності підприємства, за результатами якої 26.05.2014 р. був складений акт за № 1739/20-34-22-03-05/32236010, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що на думку податкового органу, призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 1 кв. 2012 р. на загальну суму 60942,00 грн.;

- п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, що на думку податкового органу, призвело до заниження позивачем ПДВ за березень 2012 р. на суму 58040,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 16.06.2014 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких йому були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме: № 0002092205 - на суму 76177,50 грн. та № 0002102205 - на суму 72550,00 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в мотивувальній частині акту даної перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Лідер", а саме: у березні 2012 року ТОВ "Лідер", відповідно до умов договору про надання послуг прання та ремонту одягу від 06 березня 2012 року було надано ТОВ "Бастіон-Сервіс" послуги прання та ремонту одягу.

Факт надання послуг прання та ремонту одягу у березні 2012 року підтверджені актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17 від 14 березня 2012 року на суму 57 120,00 грн. та №39 від 29 березня 2012 року на суму 57 120,00 грн., ТОВ "Лідер" були виписані податкові накладні №17 від 14 березня 2012 року на суму 57 120,00 гривень та №39 від 29 березня 2012 року на суму 57 120,00 гривень.

У березні 2012 року ТОВ "Лідер", відповідно до умов договору про надання послуг хімчистки від 02 березня 2012 року, було надано ТОВ "Бастіон-Сервіс" послуги хімчистки одягу.

Факт надання послуг хімчистки у березні 2012 року підтверджені актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 21 від 16 березня 2012 року на суму 50 000,00 гривень та № 41від 30 березня 2012 року на суму 52 000,00 гривень.

На зазначені в актах прийому-передачі робіт (наданих послуг) суми, ТОВ "Лідер" були виписані податкові накладні №21 від 16 березня 2012 року на суму 50 000,00 гривень та №41 від 30 березня 2012 року на суму 52 000,00 гривень.

Також, у березні 2012 року ТОВ "Лідер", відповідно до умов договору на надання послуг по технічному обслуговуванню, ремонту та догляду за зовнішнім виглядом автотранспортних засобів від 02 березня 2012 року було надано ТОВ "Бастіон-Сервіс" послуги по технічному обслуговуванню, ремонту та догляду за зовнішнім виглядом автотранспортних засобів.

Факт надання послуг по технічному обслуговуванню, ремонту та догляду за зовнішнім виглядом автотранспортних засобів у березні 2012 року підтверджені актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13 від 12 березня 2012 року на суму 44 000,00 гривень, №27 від 21 березня 2012 року на суму 48 000,00 гривень та №44 від 31 березня 2012 року на суму 40 000,00 гривень.

На зазначені в актах прийому-передачі робіт (наданих послуг) суми, ТОВ "Лідер" були виписані податкові накладні №13 від 12 березня 2012 року на суму 44 000,00 гривень, №27 від 21 березня 2012 року на суму 48 000,00 гривень та №44 від 31 березня 2012 року на суму 40 000,00 гривень.

Під час розгляду справи встановлено. що усі отримані від ТОВ "Лідер" послуги були придбані ТОВ "Бастіон-Сервіс" для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається із доказів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентом, що базується на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лідер" від 27.11.2013 р. № 595/2202/22524198. складеного ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Дана обставина була покладена відповідачем в обгрунтування порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, що на думку суду є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу. Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При судовому розгляді встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Лідер" правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженим та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на акт від 27.11.2013 р. №595/2202/22524198 стосовно контрагента позивача, який не може бути взятий судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Окрім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року у справі № 804/16870/13-а в частині визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Лідер" в АС "Податковий блок" на підставі акту перевірки від 27.11.2013 року № 595/2202/22524198 та зобов'язання ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Лідер" в АС "Податковий блок" залишено в силі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що має місце в даному випадку, а саме: стосовно неправомірного коригування податковим органом податкової звітності контрагента позивача, що було використано відповідачем при прийнятті вищезазначених рішень стосовно останнього.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 297,45 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.06.2014 року № 0002092205 та № 0002102205, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" (61144, м. Харків, вул. Уборевіча, буд. 8-А, кв. 88, код ЄДРПОУ: 32236010) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 297,45 (двісті дев'яносто сім) грн. 45 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2014 року.

Суддя Самойлова В.В.