Постанова № 41558414, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6526/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Крона-парк" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Крона-парк" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Крона-парк" (далі - ПП "Крона-парк") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 р. №0002442260, №0002452260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ПП "Крона-парк" подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" та ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" за період із 01.03.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2013 р. №277/22-609/31564330.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 444778,00 грн., у тому числі за березень 2012 року на 42156,00 грн., за квітень 2012 року на 132850,00 грн., за травень 2012 року на 96752,00 грн., за червень 2012 року на 163575,00 грн., за липень 2012 року на 9445,00 грн.; та завищено на 125013,00 грн. рядок 20.1 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ", у тому числі за травень 2012 року на 111573,00 грн.; за червень 2012 року на 4477,00 грн.; за липень 2012 року на 8963,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2014 р.:

- №0002452260, яким позивачу зменшено на 125013,00 грн. розмір від'ємного значення з податку на додану вартість;

- та №0002442260, яким позивачу збільшено на 667167,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 444778,00 грн. за основним платежем та на 222389,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як замовником, та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», як підрядником, укладено договір №31 від 30.06.2012 р., відповідно до пп. 1 п. 1 якого, за завданням замовника підрядник зобов'язується власними силами (засобами) виконати роботу по влаштуванню монолітних ж/б конструкцій підвалу секцій «Г» на відмітки -4,80 за адресою: м. Київ, вул. Грушевського 9, і передати їх результат замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.

Також між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», як постачальником, укладено договір поставки №19 від 01.04.2012 р., відповідно до пп.1 п.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати будівельний матеріал, посадковий матеріал, а також ґрунтову суміш.

Між позивачем, як замовником, та ТОВ «Компанія "Мармур ЛТД», як підрядником, укладено договори №20 від 12.04.2012 р., №23 від 03.05.2012 р., №21 від 20.04.2012 р., №27, №28, №29 від 09.05.2012 р., №28-01 від 25.05.2012 р., №33 від 01.06.2012 р.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем надано такі первинні документи: податкові та видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про договірну ціну, локальний кошторис №2-1-1, довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, локальні кошториси та платіжні доручення.

Використання у власній господарській діяльності отриманих позивачем від контрагентів товарів та послуг підтверджується договором №22 від 08.05.2012 р., укладеного позивачем, як підрядником, та Софіївського-Борщагівською сільською радою, як замовником, відповідно до умов якого підрядник виконує роботи по зняттю та обрізці аварійних дерев на території селища Софіївська-Борщагівка, договорами №11/12Т від 11.01.2012 р. та №12 від 29.03.2012 р., укладеного позивачем, як продавцем, та КП УЗН Шевченківського району м. Києва, як покупцем, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння трав для газонів та грунт рослинний.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг виконаних робіт.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи, не є належними та достатніми доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", а також фактичного здійснення ними господарських операцій, оскільки наявними в матеріалах справи доказами відповідні висновки суду першої інстанції повністю спростовуються.

Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки наявному в матеріалах справи протоколу обшуку позивача від 09 жовтня 2012 року, відповідно до якого у позивача вилучено документи господарської діяльності і бухгалтерської звітності, що також підтверджено в п. 3.1 акта перевірки. Тобто, як відповідачем, так і судом першої інстанції висновки щодо «безтоварності» господарських операцій позивача зі своїми контрагентами зроблено виключно на припущеннях, без врахування наявних в матеріалах справи доказів та факту вилучення первинної документації правоохоронними органами, а жодних дій щодо витребування відповідних документів ні відповідачем, ні судом першої інстанції вчинено не було.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, порушено кримінальну справу №70-00539, згідно якої, ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" має ознаки "фіктивності". Проте, зазначене не є належним та допустимим доказом фіктивності укладених позивачем зі своїми контрагентами договорів, оскільки вирок, що набрав законної сили, у даній кримінальній справі відсутній.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 р. №0002442260, №0002452260, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ПП "Крона-парк" необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Крона-парк" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Крона-парк" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.05.2013 р. №0002442260, №0002452260.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 25.11.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.