Постанова № 41558397, 25.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 листопада 2014 року 14:40 справа №826/15976/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІПП-Центр") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2012 року №0013152203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15976/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 03 листопада 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 03 листопада 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 28 листопада 2012 року №0013152203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "ІПП-Центр" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 771 433,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 417 146,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 354 287,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 27 листопада 2012 року №1093/22-3/24264063 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" (код ЄДРПОУ 24264063) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" (код за ЄДРПОУ 37818657), за періоди листопад 2011, грудень 2011, січень 2012, березень 2012, квітень 2012, травень 2012, червень 2012" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 417 146,00 грн., у тому числі за листопад, грудень 2011 року, січень, березень - червень 2012 року.

Зазначене порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені між ТОВ "ІПП-Центр" та ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД", є нікчемними та такими, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, базуючись на висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці.

Нікчемність правочинів, на думку відповідача, свідчить про неможливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД".

Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: на момент здійснення господарських операцій контрагент-постачальник був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, та вчинені з метою провадження господарської діяльності підприємства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "ІПП-Центр", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ІПП-Центр" та його контрагентом - ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "ІПП-Центр" (замовник) та ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" (виконавець) укладено договори про надання послуг та про виконання робіт від 12 вересня 2011 року №ІТ-1109-01, від 05 жовтня 2011 року №ІТ-1110-01, від 05 жовтня 2011 року №ІТ-1110-02, від 09 грудня 2011 року №ІТ-1112-01, від 20 січня 2012 року №ІТ-1201-01, від 16 березня 2012 року №ІТ-1203-01, від 11 квітня 2012 року №ІТ-1204-01, за умовами яких виконавець зобов'язується: надати послуги на тему "Розрахунок на статичну міцність та опір крихкому руйнуванню паропроводу свіжої пари (від ГПЗ до СРК) та трубопроводу обезсоленої води в межах АПЕН-1 (2RL31D01) турбінного відділення енергоблоку №2 ВП ЮУАЕС"; виконати науко-технічні роботи по темі "Оцінка технічного стану та перепризначення терміну експлуатації трубопроводів та обладнання 1-го контуру енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС"; виконати науково-технічні роботи по темі "Оцінка технічного стану та перепризначення терміну експлуатації реактора енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС"; виконати науково-технічні роботи на тему "Розробка розрахункової процедури для оцінки запасу крихкої міцності тіл з тріщинами"; виконати науко-технічні роботи на тему "Створення ER-моделі інформаційного модуля на вузол ЗЗ №111, виготовлення зразків для проведення комплексних лабораторних випробувань металу та розробка розрахункових моделей для оцінки міцності вузла приварювання"; виконати науко-технічні роботи на тему "Виконання комплексу робіт з оцінки технічного стану та обґрунтування можливості перепризначення терміну експлуатації реактора енергоблоку №2 ВП ЮУАЕС"; виконати науково-технічні роботи на тему "Розробка розрахункової процедури для оцінки запасу крихкої міцності тіл з тріщинами".

Крім того, між ТОВ "ІПП-Центр" (замовник) та ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" (виконавець) укладено договір про проведення науково-дослідних робіт та створення науково-технічної продукції Визначення в'язкості руйнування корпусної реакторної сталі від 04 листопада 2011 року №ІТ-1111-01, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе проведення науково-дослідних робіт та створення науково-технічної продукції за проектом Визначення в'язкості руйнування корпусної реакторної сталі.

Відповідно до актів здавання-приймання робіт, звітів про виконання науково-технічних робіт протягом листопада, грудня 2011 року, січня, березня - червня 2012 року виконавцем виконано обумовлені договором науко-технічні роботи на загальну суму 8 536 000,00 грн. та виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 8 536 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 422 667,00 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахуванням на розрахунковий рахунок виконавця робіт грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД", у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "ІПП-Центр" здійснює діяльність у сфері дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, виконує роботи з розробки методик, галузевих стандартів і норм розрахунку елементів конструкцій на міцність, розробка, впровадження і супровід спеціалізованих комп'ютерних систем моніторингу і прогнозування технічного стану конструкцій, розрахунку конструкційної міцності і довговічності відповідальних елементів конструкцій для різних режимів і умов навантаження, аналізу залишкового ресурсу конструкцій, проведення комплексного діагностичного обстеження трубопровідного транспорту і видача висновку для їх подальшої експлуатації, проведення процедури ризику-аналізу, експертизи причин руйнуванню.

За даними позивача чисельність персоналу ТОВ "ІПП-Центр" складає 33 співробітники, що мають необхідні знання, досвід роботи та допуски до особливих робіт; позивач має матеріально-технічну базу, необхідну для надання послуг для атомної енергетики та нафтогазового комплексу, зокрема розрахункові коди (Microsoft Visual Studio Professional 2010, ANSYS, 3D PipeMaster, KPAM), комп'ютерне обладнання; позивачем отримано ліцензії на використання програмного комплексу ANSYS, Microsoft Visual Studio Professional 2010 та свідоцтва про реєстрацію авторського прав на твори, у тому числі "Комп'ютерний розрахунковий комплекс 3D PipeMaster".

Як свідчать матеріали справи, виконання науково-технічних робіт позивач замовляв у ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" з метою виконання господарських зобов'язань перед Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" та для власних потреб щодо розробки та удосконалення існуючих алгоритмів та програмних кодів для здійснення розрахунків на міцність різноманітних конструкцій.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товару для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії договорів про виконання робіт та послуг, актів здавання-приймання робіт, податкових накладних, звітів про виконані науко-технічні роботи, виписки банку, довідки про наявність працівників відповідної кваліфікації та наявність обладнання і матеріально технічної бази, дипломи, свідоцтва про присудження премій, атестати, які підтверджують кваліфікацію співробітників, накази про надання допуску до робіт на Южно-Українській АЕС.

Наведене вказує, що ТОВ "ІПП-Центр" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" робіт та послуг з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці від 22 жовтня 2012 року №462, в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1, виконаний в сертифікаті електронних ключів ймовірно виконаний другою особою, оскільки вказаний документ не стосується спірних правовідносин та не впливає на право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість.

Стосовно висновків акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД", суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених у межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД", а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд звертає увагу, що відповідних судових рішень про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД", матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 28 листопада 2012 року №0013152203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ІПП-Центр" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві 28 листопада 2012 року №0013152203.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко