Постанова № 41558380, 21.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 листопада 2014 року 11:38 справа №826/16285/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О.,розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка”

до

Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України – Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправним наказу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка” (далі по тексту – позивач, ПрАТ “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України – Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту – відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить визнати протиправним наказ від 04 липня 2014 року №659.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16285/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 06 листопада 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу МГУ-ЦО від 04 липня 2014 року №659 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки” на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з “Спец-прод-торг”.

На підставі вказаного наказу відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з “Спец-прод-торг”, за результатами якої складено акт від 18 липня 2014 року №768/28-10-40-20/00382496.

Позивач вважає протиправним зазначений вище наказ, оскільки законодавчих підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не було.

Відповідач у письмовому запереченні зазначив про відповідність оскаржуваного наказу вимогам Податкового кодексу України.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із позовними вимогами ПрАТ “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка”, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України визначає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки за умови пред’явлення або надіслання платнику податків до початку проведення перевірки копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та направлення на проведення такої перевірки; у свою чергу непред’явлення або ненадіслання таких документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що у межах спірних правовідносин перевірка проведена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язків письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд встановив, що МГУ-ЦО, отримавши від Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області податкову інформацію про контрагента позивача - ТОВ “Спец-прод-торг”, звернулось до ПрАТ “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка” із письмовим запитом про надання інформації від 11 червня 2014 №11361/10/28-10-40-20-19, який, згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення отримано позивачем 18 червня 2014 року. Таким чином, позивач мав надати відповідь на письмовий запит 01 липня 2014 року.

Разом з тим, ПрАТ “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка” на запит МГУ-ЦО від 11 червня 2014 №11361/10/28-10-40-20-19 відповіло у листі від 03 липня 2014 року №494, який згідно відповідної відмітки на штампі отримано відповідачем 04 липня 2014 року, тобто після закінчення 10-денного строку, встановленого підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

За таких підстав, у зв’язку із не наданням позивачем відповіді на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, МГУ-ЦО набуло право на проведення перевірки.

Як свідчать матеріали справи, копію оскаржуваного наказу про проведення документальної позапланової перевірки та направлення на проведення такої перевірки вручено представникам позивача.

Таким чином, приймаючи оскаржуваний наказ, МГУ-ЦО діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Крім того, суд звертає увагу, що на момент вирішення спору наказ МГУ-ЦО від 04 липня 2014 року №659 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки” вже реалізовано, про що свідчить відповідний акт перевірки.

На думку суду, у межах спірних правовідносин єдиним можливим способом захисту прав позивача було недопущення до перевірки посадових осіб МГУ-ЦО до проведення перевірки, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки ПрАТ “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка” належить відмовити.

Згідно з позицією Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Foods and Goods L.T.D.” до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Враховуючи викладене, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю; у свою чергу допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, позовні вимоги ПрАТ “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка” нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-Цодоведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватному акціонерному товариству “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко