Постанова № 41558365, 20.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2014 р.Справа № 916/3095/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран (на підставі розпорядження в.о. голови суду від 24.09.2014 р. № 2298)

при секретарі судового засідання: І.М. Станковій

за участю представників сторін:

від прокуратури - О.А. Лянна

від відповідача 2 - Д.І. Корой (МП «Південний Буг»)

від третьої особи - ОСОБА_3 (ОСОБА_4)

Інші представники сторін в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

на підставі постанови Вищого господарського суду України від 05.09.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого підприємства «Південний Буг»

на рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2014 р.

по справі № 916/3095/13

за позовом Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради

до: 1) Білгород-Дністровської районної державної адміністрації;

2) Малого підприємства «Південний Буг»;

3) Білгород-Дністровської районної ради Одеської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеської обласної державної адміністрації, на стороні відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, ОСОБА_4

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання незаконним рішення та визнання недійсним договорів суборенди

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області, Малого підприємства «Південний Буг», Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, ОСОБА_4 про:

-визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 08.12.00 р. № 343-ХХII;

-визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 1,3068 га за адресою: Будацька коса Білгород-Дністровського району, Одеської області біля смт. Затока, укладеного 16.05.01 р. між Білгород-Дністровською районною радою та МП «Південний Буг» та зареєстрованого у Білгород-Дністровському районному відділу земельних ресурсів 17.05.01 р. за № 19;

-визнання недійсною додаткової угоди від 10.08.08 р. серії АЕА № 513454 до договору оренди землі від 16.05.01 р.;

-визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 0,025 га за адресою: Будацька коса Білгород-Дністровського району, Одеської області біля смт. Затока, укладеного 10.07.02 р. між МП «Південний Буг» та ОСОБА_5 та зареєстрованого у Білгород-Дністровському районному відділу земельних ресурсів 16.07.02 р. за № 36;

-визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 0,0686 га, розташовану на території б/в «Південний Буг», що на території Будацької коси, біля смт. Затока, Білгород-Дністровського району, Одеської області на період з 01.03.12 р. по 17.05.26 р., укладеного 01.03.12 р. між МП Південний Буг» та ОСОБА_4 та зареєстрованого у відділі Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області, про що в Державному реєстрі земель внесено запис від 12.07.12 р. за № 512080004001316 (а.с. 3-10 т.1).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог чинного земельного законодавства, а саме відсутністю повноважень у Білгород-Дністровської районної ради на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Одеська обласна рада у своєму клопотанні просила припинити провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 08.12.00 р. № 343-ХХII (а.с. 91-92 т.1).

15.01.14 р. та 10.02.14 р. прокурор звернувся із заявами про уточнення позовних вимог та про відмову від позовних вимог, якими останній просив:

-визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 08.12.00 р. № 343-ХХII;

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,3068 га за адресою: Будацька коса Білгород-Дністровського району Одеської області біля смт. Затока, укладений 16.05.01 р. між Білгород-Дністровською районною радою та МП «Південний Буг» та зареєстрований 17.05.01 р. за № 19;

-визнати недійсною додаткову угоду від 10.08.08 р. серії АЕА № 513454 до вказаного договору оренди землі;

-припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 0,025 га за адресою: Будацька коса Білгород-Дністровського району, Одеської області біля смт. Затока, укладеного 10.07.02 р. між МП «Південний Буг» та ОСОБА_5 та зареєстрованого у Білгород-Дністровському районному відділу земельних ресурсів 16.07.02 р. за № 36, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 0,0686 га, розташовану на території б/в «Південний Буг», що на території Будацької коси, біля смт. Затока, Білгород-Дністровського району, Одеської області на період з 01.03.12 р. по 17.05.26 р., укладеного 01.03.12 р. між МП «Південний Буг» та ОСОБА_4 та зареєстрованого у відділі Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області, про що в Державному реєстрі земель внесено запис від 12.07.12 р. за № 512080004001316 (а.с. 136-143, 169-170 т.1).

Ухвалами господарського суду Одеської області від 29.01.14 р. виключено ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з кола відповідачів та залучено останніх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеську обласну державну адміністрацію; залучено до участі у справі іншого відповідача - Білгород - Дністровську районну державну адміністрацію (а.с. 161-162, 164-165 т.1).

ОСОБА_4, Білгород-Дністровська райрада, МП «Південний Буг» та Білгород-Дністровська райдержадміністрація у відзивах на позовну заяву зазначили про необґрунтованість позовних вимог та просили в їх задоволені відмовити (а.с. 58-59, 118-120, 124-127, 210-212 т.1)

Заявою від 07.02.14 р. МП «Південний Буг» просило застосувати позовну давність (а.с. 167-168 т.1).

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.14 р. (суддя Зайцев Ю.О), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 14.04.14 р., позов задоволено повністю з мотивів його доведеності (а.с. 228-237 т.1).

Не погодившись з рішенням суду, МП ««Південний Буг» в квітні 2014 р. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати в частині визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради від 08.12.00 р. № 343-ХХII та визнання недійсним договору оренди землі від 16.05.01 р., зареєстрованого 17.05.01 р. за № 19, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 19-23 т.2).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.14 р. апеляційну скаргу МП «Південний Буг» задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 07.04.14 р. скасовано, у позові відмовлено, позовні вимоги визнано необґрунтованими та недоведеними, водночас апеляційна інстанція дійшла висновку і про сплив строку позовної давності (а.с. 94-104 т.2)

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.14 р. касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради задоволено частково, постанову суду апеляційної інстанції від 24.06.14 р. скасовано, справу скеровано на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду з причини порушення останнім норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору (а.с.145-150 т.2).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.14 р. справу прийнято до провадження із призначенням до розгляду (а.с. 16 т.3).

Білгород-Дністровська районна рада у своєму клопотанні просила розглянути справи за відсутності її представника (а.с. 25 т.3).

Білгород-Дністровська райдержадміністрація у своїх поясненнях по справі просила рішення суду скасувати, у позові відмовити (а.с. 27-30 т.3).

Заслухавши прокурора, представників МП «Південний Буг», ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

МП «Південний Буг» зареєстровано 28.03.95 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з присвоєнням ідентифікаційного коду 21020107 (а.с. 21-22, 49 т.1).

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 30.08.00 р. № 301-XXІІІ «Про дачу згоди на розробку технічної документації МП «Південний Буг» для обслуговування споруд закладу відпочинку «Південний Буг» надано згоду МП «Південний Буг» на розробку у землевпорядній організації технічної документації земельної ділянки, розташованої на Будацькій косі смт. Затока площею 1,3 га, надаваємої в довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років, для обслуговування споруд закладу відпочинку «Південнйи Буг» (а.с. 45 т.1).

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 08.12.00 р. № 343-ХХІІІ «Про надання земельної ділянки в оренду МП «Південний Буг» на Будацькій косі біля смт. Затока для забудови та обслуговування бази відпочинку «Південний Буг» надано МП «Південний Буг» у тимчасове дострокове користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 1,3068 га із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради на Будацькій косі біля смт. Затока для забудови та обслуговування бази відпочинку «Південний Буг»; вирішено МП «Південний Буг» у 30-денний термін укласти з Білгород-Дністровською районною радою договір оренди земельної ділянки, нотаріально посвідчений та зареєстрований у відділі земельних ресурсів у книзі реєстрації договорів (а.с. 29-30 т.1).

16.05.01 р. на підставі вищезазначеного рішення Білгород-Дністровської районної ради від 08.12.00 р. № 343-ХХІІІ між Білгород-Дністровською райрадою (Орендодавець) та МП «Південний Буг» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого в оренду передана земельна ділянка із земель запасу Білгород-Дністровської райради, загальною площею 1,3068 га, що розташована на Будацькій косі, Білгород-Дністровського району, Одеської області, біля смт. Затока, строком на 25 років для забудови та обслуговування бази відпочинку «Південний Буг». Договір нотаріально посвідчений 16.05.01 р. та зареєстрований 17.05.01 р. за № 19 (а.с. 24-27 т.1).

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 08.12.00 р. № 343-ХХII, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.05.01 р. зареєстрованого 17.05.01 р. за № 19, колегія суддів зазначає слідуюче.

Відповідно до ст. 3. Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.90р., чинній на момент прийняття оскарженого розпорядження та укладення спірного договору оренди землі) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1-6 ст. 4 означеного Кодексу у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

За умовами ч. 1, 2, 3, 4 ст. 7 цього Кодексу користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим.

Частинами 1, 2, 3 ст. 8 вказаного Кодексу встановлено, що у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 11 цього Кодексу до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 12 зазначеного Кодексу до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 17 означеного Кодексу передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 19 цього Кодексу районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів. Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки: із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті.

За приписами ч. 1 ст. 24 вказаного Кодексу право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Враховуючи наведені приписи Земельного кодексу України, чинного на момент прийняття спірного рішення та договору, судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що питання по передачі в оренду спірної земельної ділянки позивачу та укладення договору оренди цієї земельної ділянки з МП «Південний Буг» мало бути вирішено Одеською обласною радою, а не Білгород-Дністровською районною радою. Тобто, рішення прийняте районною радою та договір укладений останньою з перевищенням повноважень.

Відповідно до п. 6, 7 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакцій чинній на момент прийняття місцевим господарським судом оскарженого рішення) правила останнього про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Статтею 71 Цивільного кодексу УРСР (в редакції чинній на момент прийняття оскарженого рішення та укладання спірного договору оренди землі) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ст. ст. 75, 76 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За умовами ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо, суд, арбітраж, або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (із змінами та доповненнями) позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Згідно ст. 257 ЦК України (в редакцій чинній на момент прийняття місцевим господарським судом оскарженого рішення) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За умовами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На думку судової колегії, початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних рішення райради та договору, а з моменту, коли органи прокуратури дізнались про обставини, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Так, за твердженням прокурора, останньому стало відомо про порушення Білгород-Дністровською районною радою вимог чинного земельного законодавства лише 24.10.13 р. за результатами перевірки отриманих документів з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної ради, відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі та надання їм правової оцінки.

На вимогу ухвали суду апеляційної інстанції від 16.10.14 р. прокурором надані матеріали вищезазначеної перевірки (а.с. 33-34, 50-82 т. 3).

Між тим, матеріали справи містять доповідну записку Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області від травня 2005 року № 07/1-2418 на ім'я Першого заступника прокурора Одеської області, з якої вбачається, що Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою на виконання вказівок прокурора області із залученням контролюючих органів проведені перевірки додержання вимог земельного, водного законодавства з боку посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування при прийнятті рішень про відчуження земель та виділення земель в оренду. В ході таких перевірок (2005 рік) встановлено, що відносини у сфері земельного законодавства не відповідають встановленим вимогам.

З доповідної записки вбачається, що прокуратурою перевірялась законність надання земельних ділянок в оренду, в т.ч. на Будацькій косі та встановлені порушення діючого законодавства при наданні землі благодійному фонду «Дім моряка». На зазначеній косі розміщається приналежна на праві власності МП «Південний Буг» однойменна база відпочинку, на території якої знаходиться незавершене будівництво їдальні. 14.05.03 р. власник, відповідно до договору купівлі-продажу продав цей об'єкт благодійному фонду «Дім моряка», вказавши в договорі займану об'єктом площу 0,38 га. Таку ж площу генеральний директор МП «Південний Буг» Артемчук А. погодив для вилучення з його землекористування. Тим часом, на підставі оформленої начальником відділу містобудування й архітектури ОСОБА_8 виписки з незатвердженого у встановленому порядку Генерального плану Будацької косі, розпорядженням держадміністрації № 934/2003 від 14.07.03 р., зі змінами внесеними розпорядженням № 59/2004 від 19.01.04 р., благодійному фонду «Дім моряка» безпідставно дозволена розробка проекту відводу земельної ділянки загальною площею 1,65 га для реконструкції і обслуговування будівлі їдальні на території Будацької коси в довгострокове користування на умовах довгострокової оренди терміном на 25 років, а після розробки проекту відводу Одеським відділенням УкрГеоінформ і одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи № 3805 від 20.09.04 р. розпорядженням держадміністрації № 160/2005 від 10.02.05 р. земельна ділянка надана набувачу об'єкта на зазначених умовах. По даному факту у відношенні головного архітектора району ОСОБА_8 11.04.05 р. міжрайпрокуратурою порушена кримінальна справа за ознаками ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 73-74 т.2).

В матеріалах справи наявна ухвала Одеського апеляційного суду Одеської області від 20.07.06 р. у справі № 11-1127/2006, якою апеляція прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури залишена без задоволення, а вирок Білгород-Дністровського місцевого суду Одеської області від 06.03.06 р., яким ОСОБА_8 по ст. ст. 366 ч. 2, 367 ч. 2 КК України виправдовано залишено без змін (а.с. 85-94 т.3).

Тобто, Білгород-Дністровському міжрайонному прокурору про певні порушення земельного законодавства з боку Білгород-Дністровської районної ради Одеської області було відомо ще з 2005 року (а.с. 73-74 т.2).

За приписами абз. 3 п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.09 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Білгород-Дністровської райради від 08.12.00 р. № 343-ХХII та договору оренди землі від 16.05.01 р., укладеного на підставі вказаного рішення слід відмовити за спливом строку позовної давності.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 10.08.08 р. серії АЕА № 513454 до договору оренди землі від 16.05.01 р., укладеної між Білгород-Дністровською райдержадміністрацією та МП «Південний Буг», зареєстрованої Одеською регіональною філією ДП «ЦДЗК» 16.06.10 р. за № 0410500045, якою розмір загальної площі земельної ділянки, яка надана в оренду МП «Південний Буг» змінений, а саме замість 1,3068 га, зазначено 0,9268 га. Різниця площі цієї земельної ділянки, а саме 0,38 га (1,3068 га - 0,9268 га = 0,38 га) була вилучена з землекористування МП «Південний Буг» та передана благодійному фонду «Дім моряка», а також внесені зміни щодо розміру орендної плати (а.с. 96-97 т.3), то судова колегія зазначає наступне.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 16.10.14 р., 06.11.14 р. у зв'язку із відсутністю спірної додаткової угоди у матеріалах справи, на чому також наголошував Вищий господарський суду України у своїй постанові від 05.09.14р., наявністю у МП «Південний Буг» лише незасвідченої її копії, зобов'язано Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію спільно з прокурором надати до суду оригінал або належним чином засвідчену копію додаткової угоди від 10.08.08 р. серії АЕА № 513454.

Зазначені вимоги ухвал суду, не виконані, у зв'язку із ненаданням прокурору спірної додаткової угоди, ані Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією, ані відділом Держземагенства у Білгород-Дністровському районі. Крім того, згідно листа Білгород - Дністровської районної державної адміністрації від 17.11.14 р. № 3015/01-33/1/6862, оригінал додаткової угоди від 10.08.08 р. у останнього відсутній (а.с. 50, 111-113 т.3).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

З урахуванням наведеної норми, судова колегія, дійшла висновку про залишення позову без розгляду в частині визнання недійсною додаткової угоди від 10.08.08 р. серії АЕА № 513454 до договору оренди землі від 16.05.01 р. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок, укладених 10.07.02 р. між МП «Південний Буг» та ОСОБА_5 та 01.03.12 р. між МП «Південний Буг» та ОСОБА_4, судова колегія, з урахуванням відмови прокурора від позовних вимог в цій частині та прийняттям місцевим господарським судом цієї відмови без винесення відповідної ухвали, вважає за необхідне припинити провадження в частині зазначених позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, яким встановлено що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Вищевикладене не було враховано судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 80, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу МП «Південний Буг» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2014р. у справі № 916/3095/13 скасувати.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради від 08.12.2000р. № 343-ХХІІІ «Про надання земельної ділянки в оренду Малому підприємству «Південний Буг» на Будацькій косі біля смт. Затока для забудови та обслуговування бази відпочинку «Південний Буг»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.05.2001р., укладеного між Білгород-Дністровською районною радою та МП «Південний Буг» відмовити.

Позовну вимогу про визнання недійсною додаткової угоди від 10.08.2008р. до договору оренди від 16.05.2001р., укладеної між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та МП «Південний Буг» залишити без розгляду.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок від 10.07.2012р. та від 01.03.2012 р., укладених між МП «Південний Буг» та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 25.11.2014 р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран