Постанова № 41558257, 24.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа№ 910/12584/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (договір про надання адвокатських послуг від 17.07.2014 р.)

від відповідача - Буділовський М.М. (довіреність б/н від 07.01.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська іноваційно-фінансова компанія» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014 р.

у справі №910/12584/14 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська іноваційно-фінансова компанія»

про розірвання договору та стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська іноваційно-фінансова компанія» про визнання розірваним договору суборенди №ТМГ-09/480-12 від 03.09.2012 р., укладеного між ТОВ «Українська іноваційно-фінансова компанія» та ФОП ОСОБА_4 та про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 19101,39 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2014 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму забезпечувального платежу в розмірі 15768,00 грн., суми невикористаної орендної плати в розмірі 3333,39 грн. та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині залишення без задоволення вимог позивача щодо визнання розірваним договору суборенди №ТМГ-09/480-12 від 03.09.2012 р., укладеного між ТОВ «Українська іноваційно-фінансова компанія» та ФОП ОСОБА_4 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми забезпечувального платежу у розмірі 15768,00 грн., суми невикористаної орендної плати в розмірі 3333,39 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Крім того, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав довози, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення частково скасувати, позов задовольнити у повному обсязі. Проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити. Проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не повернуто позивачу забезпечувальний платіж в розмірі 15768,00 грн., перерахований останнім під час укладення договору суборенди №ТМГ-09/480-12 від 03.09.2012 р. та невикористану орендну плату в розмірі 3333,39 грн., у зв'язку з відмовою позивача від договору.

03.09.2012 р. між позивачем (суборендар) та відповідачем (суборендодавець) було укладено договір суборенди №ТМГ-09/480-12, відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець передає, а суборендар отримує у тимчасове платне користування (суборенда) частину нежитлового приміщення, яке знаходиться на території Торговельно-виставкового комплексу «Метроград», названого у подальшому «об'єкт суборенди».

Пунктами 1.2., 1.4., 1.5. договору зазнчено, що торговельно-виставковий комплекс «Метроград» знаходиться у місті Києві за адресою: 01004, м. Київ, ПТП №4, сектор «Б», має власну необхідну інфраструктуру, яка дозволяє суборендатору використовувати «об'єкт суборенди» і здійснювати в ньому свою діяльність у відповідності із цілями та умовами даного договору суборенди. Загальна площа «об'єкта суборенди» складає 21 ціла 60 сотих м.кв. і може бути змінена виключно за письмовою згодою сторін, що оформлюється у вигляді відповідної додаткової угоди до даного договору.

Балансова вартість об'єкта оренди становить 110981,02 грн., в тому числі ПДВ 18496,84 грн.

Згідно п.п. 3.1, 3.3 договору, приймання-передача «об'єкта суборенди» здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. «Об'єкт суборенди» вважається переданим в суборенду з дати підписання акта приймання-передачі.

Пунктами 4.1., 4.3. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом строку суборенди об'єкта, відповідно до умов цього договору. Строк суборенди становить дванадцять місяців з дати підписання сторонами акта приймання-передачі «об'єкта суборенди». Суборендар має право на продовження строку суборенди виключно за письмовою згодою сторін з урахуванням умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.1. договору, місячний розмір плати за суборенду за цим Договором сторонами встановлюється у сумі 15768,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2628,00 грн. Загальна щомісячна вартість, яка підлягає оплаті за цим договором і включає в себе орендну плату та інші платежі, визначені цим договором фіксується в акті здачі-приймання робіт (надання - послуг).

Плата за суборенду та послуги, визначені п. 5.6. цього договору, здійснюється не пізніше 15 числа місяця, що передує орендному. Плата за користування «об'єктом суборенди» у перший повний календарний місяць, рівно як і передплата за користування «об'єктом суборенди» у місяці в якому передбачено його передачу позивачу (у випадку якщо передача «об'єкта суборенди» передбачена договором після 15 числа місяця), - повинна бути внесена позивачем не пізніше наступного календарного дня, що слідує за днем підписання договору. Крім цього, не пізніше наступного за днем підписання договору календарного дня, суборендар зобов'язаний перерахувати суборендодавцеві суму у розмірі плати за суборенду за один календарний місяць, - як забезпечення виконання суборендарем його зобов'язань за цим договором по сплаті за суборенду, відшкодування витрат на комунальні послуги, сплати неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання зобов'язань. У разі невикористання зазначеної суми протягом дії цього договору на сплату відповідних прострочених грошових зобов'язань суборендаря - остання зараховується при остаточному розрахунку суборендаря по його грошових зобов'язаннях за цим договором (п. 5.5. договору).

Суборендар зобов'язаний відшкодовувати суборендадавцеві пов'язані з «об'єктом суборенди» додаткові витрати на обслуговування об'єкта, що орендується (надалі - комунальні послуги). Вартість таких послуг додається до вартості плати за суборенду та сумарно зазначається в акті-приймання робіт (надання послуг) (п. 5.6. договору).

Пунктом 7.2.2. договору визначено, що суборендар має достроково припинити цей договір у випадках і на підставах, визначених чинним законодавством України.

Повернення суборендодавцю «об'єкта суборенди» здійснюється протягом 3 календарних днів з дати припинення дії цього договору чи його дострокового розірвання (п. 8.1. договору).

Цей договір може бути розірвано у будь-який момент за погодженням сторін (п. 11.3. договору).

На підставі п. 11.3. цей договір може бути достроково розірваний у випадку направлення однією стороною (стороною-ініціатором) іншій стороні за 60 днів до дати розірвання письмового повідомлення про таке розірвання (п. 11.4. договору).

Додатковою угодою №1 від 10.09.2013р. до договору сторони дійшли згоди доповнити договір невід'ємним додатком №4 «Правила оренди в ТВК «Метроград».

Крім того, додатковою угодою №1 від 10.09.2013 р. до договору сторони змінили п. 4.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом строку суборенди об'єкта, відповідно до умов цього договору. Строк суборенди становить 24 місяці і починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі «об'єкта суборенди».

Актом приймання-передачі частини Торгівельного центру «Метроград», яка надається у суборенду, згідно до договору від 01.11.2012 р. (далі - Акт приймання-передачі) відповідач передав, а позивач прийняв 01 листопада 2012 року у тимчасове платне користування «об'єкт суборенди», згідно додатку №1 до договору.

На виконання вимог договору, позивачем було перераховано відповідачу забезпечувальний платіж в сумі 15768,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №799 від 14.09.2012р. на виконання виставленого відповідачем рахунку №5860 від 13.08.2012 р.

Відповідачем під час дії договору виставлялись позивачу рахунки на оплату орендних платежів на загальну суму 268533,28 грн.

Позивачем в рахунок оплати виставлених відповідачем рахунків на оплату було перераховано на користь останнього суму коштів в розмірі 268533,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №819 від 12.10.2012 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р.;

- платіжне доручення №830 від 31.10.2012 р. на суму 3328,48 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р. доплата;

- платіжне доручення №838 від 13.11.2012 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р.;

- платіжне доручення №862 від 11.12.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р.;

- платіжне доручення №880 від 14.01.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р.;

- платіжне доручення №916 від 14.03.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р.;

- платіжне доручення №895 від 12.02.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р.;

- платіжне доручення №933 від 11.04.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р.;

- платіжне доручення №950 від 13.05.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.06.2013 р. по 30.06.2013 р.;

- платіжне доручення №986 від 13.06.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р.;

- платіжне доручення №1014 від 15.07.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.08.2013 р. по 31.08.2013 р.;

- платіжне доручення №1034 від 08.08.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.09.2013 р. по 31.09.2013 р.;

- платіжне доручення №1048 від 10.09.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р.;

- платіжне доручення №1065 від 14.10.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.11.2013 р. по 30.11.2013 р.;

- платіжне доручення №1081 від 11.11.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.12.2013 р. по 30.12.2013 р.;

- платіжне доручення №1093 від 12.12.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.;

- платіжне доручення №1117 від 30.12.2013 р. на суму 15768,00 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р.;

- платіжне доручення №1132 від 24.02.2014 р. на суму 12916,80 грн. з призначенням платежу за суборенду згідно договору за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.

Позивачем було направлено відповідачу лист №01-01 від 21.01.2014 р., який останнім отримано 22.01.2014 р. В якому позивач повідомляє відповідача, що у зв'язку з погіршенням політичної ситуації поблизу розташування торгівельної точки у ТЦ «Метроград» та форс-мажорними обставинами, позивач бажає достроково припинити дію договору у зв'язку з тим, що з 01.02.2014 р. у нього відсутня можливість оплачувати орендну плату.

Листом №01-02 від 23.01.2014 р. (лист отриманий відповідачем 23.01.2014 р. згідно відмітки, що міститься на листі) позивач повідомив відповідача про припинення договору з 03.10.2013 р. та просить забезпечити прийом-передачу «об'єкта оренди» з складанням відповідного акта приймання-передачі. Крім того, позивач просив відповідача повернути забезпечувальний платіж в розмірі 15768,00 грн. та орендну плату за лютий 2014 р. в сумі 15768,00 грн.

Листом №02-02 від 24.02.2014 р. позивач просив відповідача перерахувати орендну плату за лютий 2014 р., а саме з 19 по 23 лютого 2014 включно, оскільки в ці дні ТЦ «Метроград» не працював у зв'язку з революційними подіями.

Листом №01/03 від 11.03.2014 р. позивач знову просив відповідача забезпечити приймання приміщення. Повідомив, що бухгалтер помилково перерахував відповідачу кошти у розмірі 12916,80 грн.

У відповідь листом №138/09 від 11.03.2014 р. відповідач повідомив, що договір є продовженим у відповідності до ст. 764 ЦК України, оскільки позивач оплатив суму оренду, тим самим він відмовився від бажання розірвати договір.

У зв'язку з неповерненням позивачу відповідачем суми забезпечувального платежу та невикористаної орендної плати, позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Частинами 1, 2 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, умовами спірного договору встановлено, що останній може бути розірвано у будь-який момент за погодженням сторін. На підставі п. 11.3. цей договір може бути достроково розірваний у випадку направлення однією стороною (стороною-ініціатором) іншій стороні за 60 днів до дати розірвання письмового повідомлення про таке розірвання.

Оскільки, п. 4.1. договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 до договору від 10.09.2013 р. (а.с.25), строк дії договору суборенди становить 24 місяці з дати підписання сторонами акта приймання-передачі «об'єкта суборенди», а вказаний акт підписаний сторонами 01.11.2012 р., то строк дії договору, погоджений сторонами, встановлено до 01.11.2014 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У зв'язку з тим, що відповідач листом №138/09 від 11.03.2014 р. не погодив з позивачем розірвання договору, а одностороння відмова від договору у відповідності до ст. 188 ГК України не допускається, позивач заявив в даній справі вимогу про розірвання укладеного між сторонами договору.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Отже, із змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про розірвання договору він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявності усіх підстав, передбачених договором або законом.

Однак, позивачем не доведено істотності порушення умов договору відповідачем (ст. 651 ЦК України), а також істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Так, позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження перебування у скрутному фінансовому стані, виходячи з того, що у листі №01-01 від 21.01.2014 р., останнім зазначено про відсутність можливості здійснювати оплату сум орендних платежів.

Саме лише посилання позивача на факт погіршення політичної ситуації поблизу розташування торгівельної точки у ТЦ «Метроград» не є доказом існування підстав одночасної наявності усіх умов, передбачених ст.ст. 651, 652 ЦК України, для розірвання договору у судовому порядку, на яку посилається позивач у своїй позовній заяві.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача в справі №910/12584/14 про розірвання договору, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Українська інноваційно-фінансова компанія», з підстав передбачених ст.ст. 651, 652 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суму забезпечувального платежу в розмірі 15768,00 грн. та невикористану суму орендної плати в розмірі 3333,39 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме, висновком від 27.03.2014 р. старшого ДІМ 4-го ВМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві Пирогова В.П. та начальника СДІМ 4-го ВМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві Фоміна А.Л., 21.03.2014р. до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшло повідомлення гр. ОСОБА_4, про те, що охорона ТЦ «Метроград» не дає заявниці вивезти речі з бутіка. У висновку зазначено, що в ході перевірки за вказаним викликом було встановлено, що конфлікт між охороною ТЦ «Метроград» та гр. ОСОБА_4 вичерпано, речі і обладнання з магазину вивезено. Претензії фінансового характеру ОСОБА_4 має лише до гр. ОСОБА_5 та товариства, у якого орендувала приміщення (а.с.123).

Відповідно до 5.5. договору, у разі невикористання суми забезпечувального платежу протягом дії цього договору на сплату відповідних прострочених грошових зобов'язань позивача - остання зараховується при остаточному розрахунку позивача по його грошових зобов'язаннях за цим договором.

Як зазначалось вище, позивачем було перераховано на рахунок відповідача забезпечувальний платіж в розмірі 15768,00 грн. на виконання виставленого відповідачем рахунку №5860 від 13.08.2012 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №799 від 14.09.2012 р.

З огляду на те, що станом на момент розгляду справи приміщення за адресою: 01004, м. Київ, ПТП №4, сектор «Б», повернуто позивачем відповідачу, а також, з врахуванням того, що у відповідача відсутні фінансові вимоги до позивача згідно умов договору (щодо невиконання позивачем зобов'язань за договором по сплаті за суборенду, щодо відшкодування витрат на комунальні послуги чи сплати неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання зобов'язань), то у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачу забезпечувального платежу в розмірі 15768,00 грн.

Крім того, зважаючи на те, що сума орендної плати позивачем за березень 2014 року була перерахована в повному обсязі, а саме в розмірі 12916,80 грн. (платіжне доручення №1132 від 24.02.2014 р.), а фактично приміщення «об'єкту суборенди» позивачем звільнено 23.03.2014 р., то відповідачем має бути повернута позивачу частина суми орендної плати за вказаний місяць оренди в сумі 3333,39 грн.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач, у строк визначений листами позивача, вимогу щодо повернення коштів в розмірі 19101,39 грн. (сума забезпечувального платежу в розмірі 15768,00 грн. та невикористана сума орендної плати в розмірі 3333,39 грн.) не виконав.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на час винесення рішення по даній справі судом першої інстанції, відповідачем кошти в розмірі 19101,39 грн. на рахунок позивача не перераховано, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 19101,39 грн. Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання грошових зобов'язань перед позивачем щодо повернення останньому коштів забезпечувального платежу та невикористаної суми орендної плати.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми забезпечувального платежу в розмірі 15768,00 грн. та суми невикористаної орендної плати в розмірі 3333,39 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржників на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення і не правильне застосування норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська іноваційно-фінансова компанія» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014 р. у справі №910/12584/14 залишити без змін.

Справу №910/12584/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун