Рішення № 41558076, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23688/14 17.11.14Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»доАграрного фондупростягнення 4266 грн. 20 коп.Представники сторін:

від позивача: Деруга Н.О. - представник за довіреністю № 135 від 06.05.2014;

від відповідача: Пронін О.А. - представник за довіреністю № 356 від 08.01.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» з вимогами до Аграрного фонду про стягнення 4266 грн. 20 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» та відповідачем Договору складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011, не здійснив оплату за отримані послуги зі складського зберігання зерна, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4266 грн. 20 коп. Зважаючи на те, що 08.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» та позивачем укладено Договір 434-05/14 про відступлення права вимоги від 08.09.2014, у останнього виникло право вимагати від відповідача сплати заборгованості за Договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2014 порушено провадження у справі № 910/23688/14 та справу призначено до розгляду на 17.11.2014.

17.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

17.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач фактично визнав заборгованість в розмірі 4266 грн. 20 коп., втім зазначив, що не може її сплатити у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

У судовому засіданні 17.11.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.11.2014 надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги визнав.

У судовому засіданні 17.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (зарновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) укладено Договір складського зберігання зерна № 296/11 (Договір), відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, гречки (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому договором та законодавством.

Відповідно до п. 3.1.5 Договору, зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів відшкодування витрат.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором складського зберігання.

У відповідності до частини 3 та 4 статті 297 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статтею 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» було прийнято на зберігання від Аграрного фонду зерно, що підтверджується наявними в матеріалах справи складськими квитанціями № 401 від 04.07.2014, № 400 від 03.07.2014, 399 від 01.07.2014, № 2 від 04.08.2012 та № 452 від 31.07.2014.

Відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2014 по 26.08.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» були надані послуги зі зберігання зерна в загальному розмірі 4266 грн. 20 коп., що підтверджується актом виконаних робіт за липень 2014 року на суму 3663 грн. 97 коп. та актом виконаних робіт за серпень 2014 року на суму 602 грн. 23 коп., які залишились не сплаченими відповідачем, що також не заперечується останнім.

Суд зазначає, що вказані акти не підписані з боку відповідача, однак зважаючи на письмові пояснення відповідача, що він отримав вказані акти виконаних робіт, однак не передав їх для оплати у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, суд приходить до висновку, що послуги за актами виконаних робіт за липень 2014 року на суму 3663 грн. 97 коп. та за серпень 2014 року на суму 602 грн. 23 коп. є прийнятими відповідачем.

08.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (первісний кредитор) укладено Договір 434-05/14 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за Договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011, укладеним між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до п. 2.2 Договору 434-05/14 про відступлення права вимоги від 08.09.2014, під зобов'язаннями боржника розуміється грошовий борг (грошове зобов'язання) у сумі 4266 грн. 20 коп. за період з 01.07.2014 по 26.08.2014, що виник на підставі основного договору.

Згідно з п. 4.2 Договору 434-05/14 про відступлення права вимоги від 08.09.2014, первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим Договором протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності цим Договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов п. 4.2 Договору 434-05/14 про відступлення права вимоги від 08.09.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» надіслало відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від 08.09.2014.

30.09.2014 Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» звернулось до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 1705425 грн. 86 коп. (в т.ч. 4266 грн. 20 коп. за Договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011), в якій просило Аграрний фонд сплатити заборгованість протягом семи днів з дня отримання вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що вказана вимога була отримана відповідачем 30.09.2014, що підтверджується вхідним реєстраційним штампом Аграрного фонду № 2903 від 30.09.2014, у зв'язку з чим свій обов'язок зі сплати заборгованості відповідач мав виконати в строк по 07.10.2014.

Втім, відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 41-07/1691 від 06.10.2014, в якому визнав заборгованість, але повідомив про неможливість її погашення у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги зі складського зберігання зерна за Договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011 підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечуються, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Аграрного фонду про стягнення 4266 грн. 20 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати наданих послуг. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати послуг, а не приймати їх результати.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 38926880) грошові кошти в розмірі 4266 (чотири тисячі двісті шістдесят шість) грн. 20 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 24.11.2014

Суддя І.М. Отрош