Ухвала суду № 41557955, 13.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15708/13-а(у 7-ми томах) Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року № 0008642203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з контрагентом ПВКФ «Проксин» в липні, серпні та жовтні 2011 року, ПП «Хімінвест 2012» в листопаді та грудні 2011 року, за результатами якої складено відповідний Акт від 23.05.2013 року № 498/22-3/37100186.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним податку на додану вартість за звітні місяці липень, серпень і жовтень 2011 року на загальну суму 568 374, 00 грн., в тому числі за липень 2011 року на 167 417, 00 грн., за серпень 2011 року на 254 710,00 грн., за жовтень 2011 року на 146 247, 00 грн.; п. 1 і п. 5 ст. 203, п. 1 і п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, - в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Позивачем з ПВКФ «Проксин».

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008642203 від 17.06.2013 року, яким збільшено на 710 468, 00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі на 568 374,00 грн. за основним платежем, та на 142 094,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, за результатами якого, рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.08.2013 року № 3331/10/26-15-10-04-04 і Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 11106/6/99-99-10-01-15, первинна і повторна скарги позивача залишені без розгляду з підстави пропущення ним строку на адміністративне оскарження.

Відповідно до частини п'ятої ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частини першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Позивачем, як замовником, та ПВКФ «Проксин», як підрядником, укладено Договір за № 05/23 від 23 травня 2011 року, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати за завданнями Замовника ряд робіт, а саме: поточний ремонт, очищення, промивка, капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, антикорозійна обробка, технічне обслуговування, антикорозійний захист, відновлення дебіту, відео спостереження свердловини, ремонтно-відновлювальні роботи, очистка від накипу і відкладень, очистка від бруду та відкладень, відновлення пропускної здатності зливостоків, систем опалень та батарей, каналізаційних мереж, каналізаційних систем, каналізаційно-насосних станцій, каналізаційних колекторів, зливоприймальних систем, мереж, систем водоводів, водогонів, водопроводів, трубопроводів, водогонів, теплообмінного обладнання, резервуарів, котлів, котельного обладнання, теплообмінників, бойлерів, сушильних камер, теплотрас, теплопостачального обладнання, систем теплопостачання, свердловин, відстійників, дренажних систем, труб економайзеру, а Замовник, - в свою чергу, прийняти та оплатити виконані роботи. Відповідно до п. 5 Договору Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати всі роботи в об'ємі та терміни, передбачені графіком робіт та здати роботи Замовнику, а Замовник зобов'язується: передати Підряднику ремонтну площадку в об'ємі і терміни, встановлені усною домовленістю; надати Підряднику місця стоянки обладнання; забезпечити пропускний режим персоналу Підрядника; здійснити підключення обладнання Підрядника до електричної мережі та води; забезпечити на ремонтній площадці виконання необхідних заходів з техніки безпеки, пожежної безпеки, збереженість обладнання Підрядника і запчастин до нього.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: додаткові угоди до договору від 23.05.2011 року №05/23; кошториси на замовлення роботи, акт виконаних робіт за липень, серпень і жовтень 2011 року, на загальну суму 3410242, 82 грн. (в тому числі ПДВ - 568373,79 грн.), податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 561829,85 грн.; виписки по рахунку позивача в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за серпень-листопад 2011 року.

Надані позивачем документи не можуть вважатись первинними та бути використані під час розрахунку податкових зобов'язань виходячи з наступного.

Кошториси на замовлення роботи не містять місця їх складання, даних осіб відповідальних за їх складання та підписання, крім того, вони не містять переліку витрат на матеріальні та трудові ресурси, що необхідні для виконання відповідних робіт; акти виконаних робіт не містять місця їх складання; в податкових накладних зазначено неправильні реквізити договору, на підставі якого їх видано; суми перерахованих коштів, відповідно до банківських виписок є меншими від зазначених в актах та податкових накладних.

Інших первинних і розрахункових документів, оформлених на виконання договору від 23.05.2011 року № 05/23, та які б підтверджували реальність здійснених господарських операцій, позивачем не надано.

В матеріалах справи відсутні докази використання зазначених робіт в своїй господарській діяльності. Надані документи не містять жодних відомостей про надання спірних послуг і робіт саме підприємством ПВКФ «Проксин».

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем виконано.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність формально складених податкових накладних та інших документів не є безумовним та беззаперечним доказом реальності та фактичності господарських операцій позивача з його контрагентом, а інших доказів на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі позивачем не надано, як і не надано доказів використання отриманих від контрагента послуг у господарській діяльності позивача, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.11.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.