Ухвала суду № 41557909, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 804/10752/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі № 804/10752/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002801702 від 15.04.2013 р. на загальну суму 27305,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з висновками відповідача, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення, стосовно нікчемності господарських операцій між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Шоковіта», оскільки здійснені реальні господарські операції (придбання автомобільних запчастин), що є підставою для виникнення у останнього права на податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки у ході розгляду справи вважають не спростовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2012 р. по 31.12.2012 р. в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Шоковіта", за результатами якої складено Акт №1014/172.2307807651 від 02.04.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення: ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені по правочинах, здійснених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з постачальником ТОВ «Шоковіта» за

серпень - грудень 2012 р.; відсутність бази та об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у серпні - грудні 2012 р., які підпадають під визначення ст. 189 Податкового кодексу України; п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 21844,74 грн., в тому числі: за серпень 2012 р. - 5888,60 грн.; за вересень 2012 р. - 4344,87 грн.; за жовтень 2012 р. - 2274,40 грн.; за листопад 2012 р. - 4216,20 грн.; за грудень 2012 р. - 5120,67 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002801702 від 15.04.2013р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27305,93 грн., з них: 21844,74 грн. - основний платіж та 5461,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарги позивача залишені без задоволення, а рішення податкового органу без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.08.2012 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Шоковіта» (постачальник та продавець) укладено договір №07/08-05 на поставку товару, за яким постачальник зобов'язується продати покупцю товар, а покупець - зобов'язується купити товар згідно накладних, які передбачають назву товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, кількість, випускну суму.

Договором встановлено, що погодження сторонами договору кількості товару, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або накладних, що являється невід'ємними складовими договору, без складання специфікації. Транспортування товарів відбувалось самовивозом за рахунок позивача.

На виконання умов поставки товару ТОВ «Шоковіта» виписало позивачеві: видаткові накладні: №455 від 15.08.2012 р., № 127 від 07.08.2012 р., №272 від 10.08.2012 р., №1141 від 31.08.2012 р., №523 від 10.09.2012 р., №861 від 14.09.2012 р., №547 від 10.10.2012 р., №950 від 17.10.2012 р., №401 від 08.11.2012 р., №510 від 12.11.2012 р., №759 від 15.11.2012 р., №496 від 10.12.2012 р., №843 від 14.12.2012 р., №1131 від 19.12.2012 р.; та податкові накладні: №455 від 15.08.2012 р., №127 від 07.08.2012 р., №272 від 10.08.2012 р., №1141 від 31.08.2012 р., №523 від 10.09.2012 р., №861 від 14.09.2012 р., №547 від 10.10.2012 р., №950 від 17.10.2012 р., №401 від 08.11.2012 р., №510 від 12.11.2012 р., №759 від 15.11.2012 р., №496 від 10.12.2012 р., №843 від 14.12.2012 р., №1131 від 19.12.2012 р.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджено наданими до перевірки платіжними дорученнями з відміткою банку про їх проведення, а саме: платіжне доручення №416 від 31.08.2012 р. на суму 31480,80 грн.; платіжне доручення №419 від 05.09.2012 р. на суму 3850,80 грн.; платіжне доручення №439 від 05.10.2012 р. на суму 26069,23 грн.; платіжне доручення №463 від 08.11.2012 р. на суму 5000,00 грн.; платіжне доручення №469 від 12.11.2012 р. на суму 8646,40 грн.; платіжне доручення №481 від 06.12.2012 р. на суму 25297,20 грн.; платіжне доручення №499 від 28.12.2012 р. на суму 30724,00 грн.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договору підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі № 804/10752/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 24 листопада 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник