Ухвала суду № 41557848, 30.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2014 рокусправа № 804/11484/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року

у справі № 804/11484/13-а

за позовом дочірнього підприємства «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

третя особа дочірнє підприємство «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року дочірнє підприємство «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: дочірнє підприємство «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року № 0000612220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях позивач та третя особа просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дочірнього підприємства «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-НП» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 13 березня 2013 року № 1051/22-4/24440040.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 54424,41 грн.; статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

У висновках акту перевірки відповідач посилається на недійсність вчиненого між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-НП» правочину з поставки товару (дизельне паливо), оскільки вказаний правочин не спрямований на реальне настання наслідків, що підтверджується недоліками в оформленні товарно-транспортної накладної та її протиріччя з іншими документами щодо спірної поставки. Зокрема відповідач зазначає, що у товарно-транспортній накладній від 16 лютого 2011 року № Р-Л 0000183 замовником вказано товариство з обмеженою відповідальністю «МАП СЕРВІС», а згідно договору від 15 лютого 2011 року №15-02/3 замовником є дочірнє підприємство «МАП СЕРВІС» відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259», вантажоодержувачем є філія Дніпропетровський облавтодор, а згідно договору дочірнє підприємство «МАП СЕРВІС» є кінцевим отримувачем, пункт навантаження товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга», а згідно договору вантажовідправник товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-НП».

На підставі акту перевірки від 13 березня 2013 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року № 0000612220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 54425, 41 грн., в тому числі 54424, 41 грн. за основним платежем та 1 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року № 0000612220 залишено без змін.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Судом першої інстанції встановлено, що зазначення у товарно-транспортній накладній № Р-Л0000183 від 16 лютого 2011 року у графі «замовник» МАП СЕРВІС ТОВ здійснено помилково, оскільки фактичним замовником є саме: дочірнє підприємство «МАП СЕРВІС» відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259», відповідно до договору поставки від 15 лютого 2011 року № 15-02/3.

Також встановлено, що придбане дочірнім підприємством «МАП СЕРВІС» відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» дизельне паливо відвантажено позивачем на адресу філії «Дніпропетровський автодор» дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на підставі договору поставки від 20 січня 2006 року № 10/1, укладеного між дочірнім підприємством «МАП СЕРВІС» та дочірнім підприємством «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною на реалізацію нафтопродуктів, довіреністю на отримання товару, виписками по особових рахунках.

Стосовно пункту навантаження ТОВ «Ліга», зазначеного в товарно-транспортній накладній від 16.02.2011 № Р-Л0000183, в той час як згідно договору від 15.02.2011 № 15-02/3 вантажовідправником є ТОВ «РЕАЛ-НП»,

На підставі договору зберігання нафтопродуктів від 19 грудня 2010 року № 19-12/10, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Реал-НП» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга», дизельне паливо зберігалося у товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга» за адресою: Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Дзержинського 47 та було відвантажено позивачу за видатковою накладною від 16 лютого 2011 року № 419, у зв'язку з чим правомірно зазначено пункт навантаження ТОВ «Ліга» в товарно-транспортній накладній від 16 лютого 2011 року № Р-Л0000183.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано договір на перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом від 27 грудня 2010 року № 218/10 ТР, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Петроль-РЗС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Реал-НП», акт виконаних робіт від 21 лютого 2011 року № 10, яким підтверджується доставка вантажу 16 лютого 2011 року по маршруту м. Харків - м. Куп'янськ - м. Дніпропетровськ, наказ від 14 липня 2008 року № 04/2008 про прийняття на постійну роботу до товариства з обмеженою відповідальністю «Петроль-РЗС» водія ОСОБА_2, який зазначений в товарно-транспортній накладній від 16 лютого 2011 року, як водій.

Щодо розбіжностей в первинних документах позивача, а саме: між даними видаткової накладної щодо об'єму дизельного палива (31696,0 кг. дизпалива, або у перерахунку 37833,13 літрів) і даними товарно-транспортної накладної від 16 лютого 2011 року № Р-Л0000183 (38000,0 літрів дизпалива) у розмірі 166,67 літрів, або у грошовому еквіваленті 1183,10 грн. (без ПДВ), вони є несуттєвими для відображення даної операції у бухгалтерському обліку, оскільки, розбіжність даних становить 0,44%, а поріг суттєвості для даної операції становить - 2680,60 грн. ( або 1% від обсягу операції), визначений листом Міністерства фінансів України від 29 липня 2003 року №04230-04108 для інших операцій та об'єктів обліку.

Крім того, згідно з довідкою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 02 серпня 2011 року № 139/1810/37180286 про результати проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-НП» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків дочірнім підприємством «МАП СЕРВІС» відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із позивачем у даній справі, їх вид, обсяг, якість, розрахунки, а також встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з останнім.

При цьому, суд зазначає, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, а так само помилки у їх оформленні є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; помилки при складанні товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, дочірнім підприємством «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» надано первинні документи, якими оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчинених правочинів з контрагентами, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні).

Таким чином, позивачем задекларовано податковий кредит у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області не надано належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів, а тому твердження відповідача в даному випадку є лише його припущенням.

Так, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Тобто, повинні існувати докази того, що, вчиняючи правочин, сторони діяли з метою, яка була спрямована на порушення публічного порядку (умисні дії, наявність яких може бути підтверджена дише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили або іншим рішенням, яке матиме преюдиціальний характер), факт порушення норм податкового законодавства, зазначеного в акті перевірки (можливе лише у разі, коли платників податків не оскаржив відповідне повідомлення рішення, або правильність нарахування штрафних санкцій, зазначених в акті перевірки підтверджена рішенням суду).

Угода, укладена між дочірнім підприємством «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» та контрагентом, не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такою угодою. До того ж, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами умов договору.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог дочірнього підприємства «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим