Постанова № 41557338, 07.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р. справа № 804/2611/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Пешехоновій О.В.

за участі представника позивача Бурі Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія - 1» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002862204 від 22.10.2013 р. -

в с т а н о в и в:

13 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія - 1» (далі - ТОВ «Місія - 1») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому (з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного позову від 09.04.2014 року) просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) № 0002862204 від 22.10.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15 651 908 грн. (а.с. 54-59).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем була проведена камеральна перевірка щодо достовірності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації позивача з ПДВ за серпень 2013 року, якою було встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за серпень 2013 року на суму 15 651 908 грн., та винесено податкове повідомлення-рішення № 0002862204 від 22.10.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15 651 908 грн. Висновок відповідача про таке завищення позивач вважає безпідставним з огляду на те, що факт сплати ПДВ постачальникам в 2008 році було частково підтверджено у розмірі 5 782 684 грн. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська згідно висновків податкового органу, викладених в акті «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Місія-1» щодо достовірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 року» № 727/22-517/32835945 від 20.06.2012 року, а податкове повідомлення рішення від 30.07.2012 р. № 0000020221 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 11 787 344 грн., яке було прийнято відповідачем на підстави зазначеного акту перевірки, оскаржено позивачем до суду шляхом подання адміністративного позову. За результатами судового розгляду, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року по справі № 2а/0470/9245/12 податкове повідомлення-рішення № 0000020221 від 30.07.2012 року про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 11 787 344 грн. скасовано. Отже, на думку позивача, відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002862204 від 22.10.2013 р., яке оскаржується по даній справі, повторно та за той самий період зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на 11 787 344 грн. Також, позивач не погоджується з висновком камеральної перевірки про те, що ТОВ «Місія-1» своєчасно не скористалось своїм правом для подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ, у зв'язку з чим, не мало права на включення до складу від'ємного значення попередніх податкових періодів, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду, сум ПДВ по деклараціям за липень 2008 - серпень 2010 року. Такий висновок, на думку позивача, є необґрунтованим, оскільки будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс не містить, а заяву про бюджетне відшкодування вказаних сум позивач не подавав. Позивач вважає, що платник податків на власний розсуд приймає рішення про використання чи невикористання у межах 1095-денного строку права на бюджетне відшкодування у разі наявності передбачених Податковим кодексом України підстав, при цьому, невикористання ним з тих або інших причин свого права на бюджетне відшкодування не тягне за собою позбавлення платника податків права на віднесення до складу податкового кредиту залишку від'ємного значення з ПДВ попередніх податкових періодів, та використання його при розрахунку податкових зобов'язань поточного періоду (а.с. 3-9, 54-59).

В судовому засіданні 07.10.14 року представник позивача за довіреністю Буря Я.В. підтримав заявлені позовні вимоги, та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також, за клопотанням представника позивача судом було долучено до матеріалів адміністративної справи додаткові письмові пояснення з копіями первинних бухгалтерських документів по господарським операціям з контрагентами для підтвердження права позивача на формування податкового кредиту, а в подальшому - від'ємного значення у спірних податкових періодах протягом липня 2008 року - серпня 2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи (а.с. 167), в судове засідання 07.10.2014 р. свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Разом з тим, представником відповідача за довіреністю Ваховською Г.О. на адресу суду надані письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач з посиланням на положення п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 ПКУ вказує на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товару у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів або до Державного бюджету. Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. У разі, якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований за придбаними товарами протягом терміну позовної давності платником ПДВ є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, оскільки за такими товарами відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п. 198.3 ст. 198 ПКУ, а тому право на податковий кредит та бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами відсутнє. Відповідач також посилається на те, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Посилаючись на викладене, вважає обґрунтованими висновки камеральної перевірки ТОВ «Місія - 1», а податкове-повідомлення-рішення, винесене на підставі таких висновків - правомірним (а.с.82-84).

Суд, враховуючи позовні вимоги та пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія - 1» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 07.04.2004 року, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, та є платником податку на додану вартість (а.с. 8).

Посадовими особами ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Місія-1» за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт № 533/04-66-22-04-11/32835945 від 27.09.2013 року (а.с.13-14).

Відповідно до мотивувальної частини зазначеного акту, перевіркою встановлено, що розмір від'ємного значення (рядок 24) податкової звітності з ПДВ за серпень 2013 року позивача не відповідає результатам перевірки, оскільки підприємством в додатку № 2 до декларації відображена сума від'ємного значення у розмірі 15 651 908 грн., яка фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах з терміном виплати липень 2008-серпень 2010 років, тобто із спливом терміну позовної давності.

Встановивши в акті перевірки зазначені обставини, податковий орган дійшов висновку про те, що в порушення п. 198.3 ст. 198 ПКУ, враховуючи строки подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, встановлених п.п. 102.5 ст. 102 ПКУ, зменшується залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 15 651 908 грн. за серпень 2013 року.

На підставі зазначених вище висновків акту перевірки, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення - рішення № 0002862204 від 22.10.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 15 651 908 грн. (а.с. 15).

Позивач із встановленими перевіркою порушеннями та винесеним у зв'язку з цим податковим повідомленням-рішенням не погодився, звернувшись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та заперечень відповідача, підставою для винесення оскаржуваного рішення стало посилання на порушення позивачем п. 102.5 ст. 102, абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, яке податковим органом обґрунтовується тим, що платник податків мав скористатися своїм правом на отримання суми бюджетного відшкодування або на використання залишку від'ємного значення з ПДВ по деклараціям за липень 2008 - серпень 2010 років протягом 1095 днів з моменту виникнення такого права. В акті перевірки також зазначено, що підприємством в додатку №2 до декларації відображена сума від'ємного значення у розмірі 15 651 908 грн., яка фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах з терміном виплати. Таким чином, податковим органом зроблено висновок про відсутність у позивача права на податковий кредит, що виник за рахунок від'ємного значення попередніх періодів по податковим деклараціям з ПДВ за липень 2008 року - на суму 1 039 220 грн., за серпень 2008 року - на 843 375 грн., за вересень 2008 року - 4 707 005 грн., за жовтень 2008 року - 5 850 073 грн., за липень 2009 року - 85 505 грн., за серпень 2009 року - 143 241 грн., за вересень 2009 року - 71 906 грн., за жовтень 2009 року - 25 791 грн., за листопад 2009 року - 67 134 грн., за грудень 2009 року - 88 043 грн., за січень 2010 року - 81 849 грн., за лютий 2010 року - 99 162 грн., за березень 2010 року - 99 963 грн., за квітень 2010 року - 771 638 грн., за травень 2010 року - 594 729 грн., за червень 2010 року - 45 206 грн., за липень 2010 року - 843 072 грн., серпень 2010 року - 244 996 грн.

Відповідно до пп. 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В даному випадку, позивач не звертався до податкового органу за бюджетним відшкодуванням, а лише переніс до податкової декларації за серпень 2013 року залишок від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів (зокрема, по деклараціям за липень 2008 - серпень 2010 років), який включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем до суду також були надані первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами, які знайшли своє відображення у вищевказаних податкових деклараціях за липень 2008 - серпень 2010 років, достовірність яких не ставиться податковим органом під сумнів ні в акті перевірки №533/04-66-22-04-11/32835945 від 27.09.2013 року, ні у наданих до суду запереченнях проти адміністративного позову, а тому суд не вдається до їх оцінки під час судового розгляду цієї справи.

Відсутність заборгованості ТОВ «Місія-1» перед контрагентами по господарським операціям, за якими виник податковий кредит та в подальшому - від'ємне значення у зазначені податкові періоди підтверджено наданими в додатку до письмових пояснень обігово-сальдовими відомостями по рахунку бухгалтерському обліку № 631, правильність складання та достовірність яких не заперечується відповідачем у цій справі.

Також, судом прийнято до уваги те, що висновками акту «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Місія-1» щодо достовірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 року» № 727/22-517/32835945 від 20.06.2012 року підтверджено формування позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у податковій звітності за лютий 2012 року (що сформовано в періоді з листопада 2009 року по лютий 2012 року) у розмірі 5 782 684 грн.

Висновки ж податкового органу, викладені в цьому ж акті, стосовно завищення ТОВ «Місія-1» рядка 24 декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року у сумі 11 787 344 гривень, на підставі яких було винесено податкове повідомлення рішення від 30.07.2012 р. № 0000020221 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 11 787 344 гривень - не підтвердились, адже зазначене податкове повідомлення-рішення було скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року по справі № 2а/0470/9245/12 (а.с. 61-62).

Згідно п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач у акті перевірки як таку, що порушена позивачем, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України регулюють лише питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, а не питання формування податкового кредиту, а тому саме для вирішення цих питань зазначеною нормою встановлено 1095-денний термін. Натомість, жодних обмежень щодо граничних строків перенесення залишку від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів до складу сум, що включаються до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковим кодексом України не передбачено.

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює граничного строку щодо можливості використання платником податків свого податкового кредиту, водночас, бюджетне відшкодування є правом платника, а не його обов'язком.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивач не заявляв зазначені суми до бюджетного відшкодування.

Відтак, платник податку, який не скористався своїм правом на отримання бюджетного відшкодування, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ поточного (звітного) податкового періоду відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, до повного його погашення. Відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з ПДВ залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не свідчить про прийняття платником податку рішення про отримання бюджетного відшкодування, оскільки ст. 200 Податкового кодексу України передбачено два способи використання платником податків від'ємного значення ПДВ у разі відсутності податкового боргу, а саме: або бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав), або включення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Від'ємне значення з податку на додану вартість - це підтверджений податковий кредит, тобто, сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Враховуючи, що заявлена в рядку 24 податкової декларації позивача за квітень 2014 року сума не має відношення до бюджетного відшкодування, на неї не поширюються положення п. 102.5 ст. 102 ПК України стосовно термінів в 1095 днів, а використання підтвердженого податковим органом податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого використання) не обмежено законом, суд дійшов висновку про неправомірність висновків відповідача щодо відсутності у позивача права на використання залишку від'ємного значення ПДВ по деклараціям за липень 2008 - серпень 2010 років.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 р. по справі № К/800/36580/13.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у врахуванні у податковій декларації за серпень 2013 року податкового кредиту попередніх податкових періодів на загальну суму 15 651 908 грн., а тому вимога щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002862204 від 22.10.2013 р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15 651 908 грн., підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія - 1» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002862204 від 22.10.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2014 року.

Суддя В.В. Чорна