Постанова № 41557317, 19.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2014 року Справа № 904/4333/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Сизько І.А.,

секретар судового засідання: Сусла Я.Б.

представники сторін:

від позивача: Верьовкін О.М. представник, довіреність №19-ЮР від 06.04.11

представник відповідача в судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014р. у справі №904/4333/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 101160,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014р. у справі №904/4333/14 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" 101160,00 грн. заборгованості та 2023,20 грн. судового збору.

Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд послався на те, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. При прийнятті рішення суд керувався ст.ст. 11, 202, 205, 530, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 181, 193 Господарського кодексу України та ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України тощо.

Не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014р. у справі №904/4333/14, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права. Відповідач просить скасувати означене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що про існування провадження у справі №904/4333/14 йому стало відомо після отримання поштою копії рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014р. Посилається на те, що не отримував жодної ухвали суду та не був повідомлений належним чином про призначення справи до розгляду та про перенесення слухання справи, а це позбавило його можливості захистити свої права та надати суду всі необхідні документи на підтвердження своїх вимог і заперечень. Відповідач не погоджується з висновком суду про те, що "асортимент, кількість та вартість товару, які зазначені в рахунку №16767 від 21.10.2013р. та видатковій накладній №40906 від 04.11.2013р. співпадають", оскільки в цих документах не співпадають кількість та вартість поставленого товару. Крім того, відповідач зазначає, що звертався до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, шляхом прийняття продукції, яку виробляє позивач.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Завод "Південкабель" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014р. у справі №904/4333/14 без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Зазначає, що апелянт підтверджує в апеляційній скарзі, що він розрахувався частково за отриману кабельно-провідникову продукцію і залишилися невиконаними зобов'язання з оплати товару на суму 101160,00 грн. Судом першої інстанції було досліджено всі обставини справи і з'ясовано, що заборгованість відповідача становить саме 101160,00 грн.

Відповідач (апелянт) про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції в судових засіданнях 15.10.2014р., 03.11.2014р. та 19.11.2014р. повідомлений належним чином, але уповноважені представники цієї особи у судові засідання не з'явились.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням наведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача щодо його заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив місцевий господарський суд і це знайшло підтвердження в матеріалах судової справи під час її перегляду апеляційним господарським судом, на підставі телефонної заявки 21.10.2013р. Публічним акціонерним товариством "Завод "Південкабель" (Постачальник, позивач) був виставлений Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству "СТДК" (Покупець, відповідач) рахунок за №16767 в оплату за кабельно-провідникову продукцію, яка складалась з кабельної продукції ААБл 3х240-10(ож) на суму 203940,00 грн. з ПДВ і тари: барабан дер. №20 на суму 8220,00 грн. з ПДВ. Загальна сума товару склала 212160,00 грн. з ПДВ (а.с.31).

Поставка зазначеної продукції підтверджується видатковою накладною №04906 від 04.11.2013р. (а.с. 8), в якій встановлений строк оплати 25.11.2013р.

Товар був отриманий представником відповідача за довіреністю №163 від 31.10.2013р. (а.с. 9) та самостійно вивезений.

Згідно банківської виписки від 21.10.2013р. відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши трьома платежами загальну суму 111000,00 грн. Вимога позивача (№19-юр від 08.04.2014р.) про перерахування залишку заборгованості у сумі 101160,00 грн. залишилась відповідачем без виконання.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повної оплати поставленого на його замовлення та отриманого ним товару стало причиною звернення позивача до господарського суду.

За визначенням, яке містить ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначає ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Так предмет договору поставки становлять зобов'язання однієї сторони - постачальника передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари) та обов'язок покупця прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно положень ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема господарських зобов'язань, можуть бути дії осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, або з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Встановлені вище обставини свідчать, що своїми діями, коли між сторонами не укладався письмовий договір поставки товару із відповідною специфікацією товарів, які замовляв відповідач, тому на початку кількість та вартість товару була визначена позивачем попередньо на підставі усного (телефонного) замовлення, а його остаточно фактична кількість, яка була передана відповідачу, визначалась у відповідній видатковій накладній, сторони породили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим в ст.ст. 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України тощо.

Так, відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором, або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу повну вартість отриманого товару у строк до 25.11.2013р., а з 26.11.2013р. розпочалось прострочення виконання цього грошового зобов'язання в його невиконаній частині на суму 101160,00 грн.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд вірно застосував до спірних правовідносин приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України, які встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами, та дійшов вірного висновку про правомірність позовних вимог позивача, які задовольнив у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, про те, що місцевий господарський суд помилково встановив, що асортимент, кількість та вартість товару, які зазначені в рахунку №16767 від 21.10.2013р. та видатковій накладній №04906 від 04.11.2013р. співпадають, тоді як фактично позивачу був виставлений рахунок №16767 від 21.10.2013р. про оплату кабельної продукції - ААбл. 3х240-10(ож) у кількості 1560 м за ціною 171600,00 грн. (з ПДВ) на суму 205920,00 грн. та тари - барабан дер. №20 у кількості 3 шт. вартістю 6165,00 грн. (з ПДВ), в всього на загальну суму 212085,00 грн., то вони відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, як такі, що не спростовують вищенаведених обставин.

Так означений рахунок (а.с. 51), на який відповідач посилається у своїй апеляційній скарзі, був наданий разом із апеляційною скаргою, тому не досліджувався судом першої інстанції. Одночасне існування двох рахунків за одним номером та датою, але незначними розбіжностями у кількості (на 35 м) та вартості (на 75,00 грн.) замовленого товару та різною кількістю тари (4 шт. барабанів замість 3 шт.) пояснюється тим, що наявний у відповідача рахунок відповідає його попередньому замовленню, а наданий позивачем до матеріалів судової справи є рахунком на оплату фактично поставленого позивачем відповідачу товару за відповідною накладною.

Відтак, оскільки відповідач прийняв зазначену продукцію без зауважень, слід визнати, що позивач поставив саме таку кількість продукції, яка зазначена у видатковій накладній, і від вартості цієї кількості продукції місцевий господарський суд вірно обрахував заборгованість відповідача.

Такі доводи апеляційної скарги відповідача як необхідність врахування під час вирішення спору у даній справі його звернення до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, шляхом прийняття барабанів, які виробляє позивач (копія листа вих. №20 від 29.05.2014р. додана до матеріалів апеляційної скарги), також не спростовують вірних висновків місцевого господарського суду, оскільки по-перше такі обставини не досліджувались судом першої інстанції, через не подання їх суду до прийняття рішення у справі, а по-друге відповідачем не надано належних доказів про існування між сторонами договору чи іншого правочину, відповідно до якого у позивача виникають зобов'язання зворотного приймання тари для кабельної продукції із виплатою її вартості покупцю. Відтак існування у відповідача зустрічних грошових вимог до позивача не підтверджено в матеріалах справи належними доказами.

Щодо решти доводів апеляційної скарги відповідача про неправомірний розгляд справи за відсутності відповідача, якого не було повідомлено належним чином про існування даного судового провадження, внаслідок чого він був позбавлений можливості захистити свої права та надати необхідні документи, то вони також не можуть бути підставою для скасування означеного судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 ст. 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в надані ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність) Господарського процесуального кодексу України.

Забезпечення участі сторін та інших учасників у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України після прийняття позовної заяви зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Дніпропетровської області своєю ухвалою від 19.06.2014р. прийняв позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" до розгляду, порушив провадження у справі та призначив її розгляд на 16.07.2014р. Ухвала про порушення провадження у справі дійсно не була отримана відповідачем та повернута до суду без вручення адресату з відмітками підприємства поштового зв'язку про те, що «організацію не розшукано, слід уточнити адресу» (а.с. 21-23). Відповідач в призначений день у судове засідання не з'явився, що й стало підставою для відкладення розгляду справи.

Так ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014р. розгляд справи було відкладено на 04.08.2014р. о 12:00 год.

Як свідчать матеріали справи, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014р. про відкладення розгляду справи була отримана відповідачем 25.07.2014р., підтвердженням чого є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах судової справи (а.с. 40).

Таким чином, відповідач завчасно (за 9 днів) був повідомлений судом про час і місце розгляду даної справи у судовому засіданні 04.08.2014р., що спростовує доводи відповідача про порушення судом його прав на захист, оскільки відповідач мав час для ознайомлення із матеріалами справи, підготовки заперечень на позов та надання суду відповідних доказів на їх підтвердження тощо. Участі свого представника у судовому засіданні 04.08.2014р. відповідач також не забезпечив із будь-якими клопотаннями, зокрема про відкладення розгляду справи, до суду звертався.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а статтею 77 цього Кодексу передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України встановлює правило, за яким якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Отже, враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання 04.08.2014р., суд першої інстанції у відповідності до норм ст.ст. 22, 75, 77 Господарського процесуального кодексу України мав законні підстави для розгляду справи у відсутності відповідача.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, немає. Відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати відповідача понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на цю особу.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014р. у справі №904/4333/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 26.11.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.А. Сизько