Рішення № 41557141, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23686/14 17.11.14За позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд

про стягнення грошових коштів

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Деруга Е.О. за довіреністю № 135 від 06.05.2014

Від відповідача Пронін О.А. за довіреністю № 356 від 08.01.2014

В судовому засіданні 17.11.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.10.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 2673 від 23.10.2014 в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд (відповідач) заборгованості в розмірі 8 111,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Поклажодавець, своїх обов'язків за договором складського зберігання зерна № 333/11 від 20.09.2011 не виконав, зокрема, не перерахував грошових коштів на рахунок Приватного акціонерного товариства « Полтавське ХПП», як Зернового складу, за послуги зберігання по відповідному договору та/або позивача, як Нового кредитора, який набув право вимоги виконання зобов'язання за договором складського зберігання зерна № 333/11 від 20.09.2011 на підставі договору про відступлення права вимоги № 420-05/14 від 29.08.2014, у зв'язку з чим позивач і звертається до суду з вимогами стягнути з відповідача суму боргу за договором складського зберігання зерна №333/11 від 20.09.2011 в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23686/14, розгляд справи призначено на 17.11.2014.

В судове засідання, призначене на 17.11.2014, з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством « Полтавське ХПП» (надалі - Зерновий склад) та Державною спеціалізованою бюджетною установою "Аграрний фонд" (далі - Поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна № 333/11 від 20.09.2011 (далі - Договір, копія міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого Поклажодавець зобов'язується передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці, жита, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві.

Пунктом 3.1.5. Договору визначено, що після прийняття зерна на зберігання Зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно.

На підтвердження прийняття зерна від Аграрного фонду Приватне акціонерне товариство «Полтавське ХПП»видав складську квитанцію на зерно від 20.12.2013 №1568, яка відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та розділу 3 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 27.06.2003 № 198 є товаророзпорядчим документом, що видається зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на Зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу (копія квитанції в справі).

Відповідно до п. 4.4. Договору Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання Зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Полтавське ХПП»надав Аграрному фонду акти виконаних робіт з розрахунками обсягів коштів зберігання зерна.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що відповідно до п. 5.3 Договору розмір відшкодування витрат за зберігання за тонну за місяць становить 17,50 грн., Зерновим складом Аграрному фонду за даний період було надано послуги із зберігання зерна на загальну суму 8 111,25 грн.

Отже, Агарний фонд не виконавши своє зобов'язання, заборгував ТОВ "Прогрес" за послуги зберігання 8 111,25 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" Аграрний фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України проводити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України. Аграрний фонд є бюджетною організацією, має свій кошторис, рахунки та здійснює неприбуткову діяльність в межах, визначених цим Законом. Аграрний фонд підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політики у сфері сільського господарства.

Підпунктом 9.3.4. пункту 9.3. статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" встановлено, що утримання Аграрного фонду здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в межах кошторису, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Пунктом 15 Положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005 № 543 передбачено, що Аграрний фонд утримується за рахунок коштів державного бюджету у межах кошторису, затвердженого Міністром аграрної політики та продовольства та погоджено з Мінфіном.

29.08.2014 для забезпечення належного виконання договору складського зберігання зерна від 20.09.2011 № 333/11 між ПАТ "Аграрний фонд" та Приватним акціонерним товариством « Полтавське ХПП» було укладено договір про відступлення права вимоги № 420-05/14 (копія договору в справі).

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України в даному зобов'язанні було замінено кредитора, шляхом укладення договору про відступлення права вимоги відповідно до умов якого Приватне акціонерне товариство «Полтавське ХПП»відступає ПАТ "Аграрний фонд", а ПАТ "Аграрний фонд" набуває право вимоги, належне Приватному акціонерному товариству «Полтавське ХПП»", і стає кредитором за договором складського зберігання зерна від 20.09.2011 №333/11, укладеного між Приватним акціонерним товариство «Полтавське ХПП»та Аграрним фондом.

На підставі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 29.08.2014 № 420-05/14 ПАТ "Аграрний фонд" отримав право вимагати від Аграрного фонду належне виконання всіх зобов'язань за Договором, а саме, вимагати оплату грошового боргу (грошового зобов'язання) у сумі 8 111,25 грн.

Відповідно до норм цивільного законодавства та умов договору про відступлення права вимоги від 29.08.2014 № 420-05/14 заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом з обов'язковим повідомленням про це боржника.

03.09.2014 ПАТ "Аграрний фонд" направив на адресу Аграрного фонду вимогу про сплату боргу. Станом на день розгляду справи доказів перерахування коштів до суду не представлено.

Таким чином, заборгованість Аграрного фонду перед ПАТ "Аграрний фонд" за неналежне виконання свого зобов'язання за Договором, враховуючи умови договору про відступлення права вимоги від 29.08.2014 № 420-05/14, становить 8 111,25 грн.

Отже, в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач не оплатив зберігання товару і станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала - 8 111,25 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

В силу положень ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

У відповідності до ч. 1 ст.ст. 527, 612 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за зберігання товару належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за зберігання товару враховуючи при цьому договір про відступлення права вимоги 29.08.2014 № 420-05/14. за яким ПАТ "Аграрний фонд" отримав право вимагати від Аграрного фонду належне виконання всіх зобов'язань за договором складського зберігання зерна № 333/11 від 20.09.2011, що надає суду підстави задовольнити позов позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 8 111,25 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 827 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 38926880), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг - 8 111 (вісім тисяч сто одинадцять) грн. 25 коп. та судові витрати - 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.11.2014

Суддя М.О. Лиськов