Ухвала суду № 41557084, 24.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 р. Справа № 125161/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника відповідача: Михайлова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного Управління Міндоходів у Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

24.10.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Іршавському районі №4923582350 від 18.10.2011 року.

20.12.2011 року представник позивача надав суду першої інстанції додаткове обґрунтування позовних вимог, якими уточнив позовні вимоги, а саме: просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Іршавському районі №4923582350 від 18.10.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що не вони погоджується із висновками викладеними в Акті перевірки від 12.10.2011 року з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки ТОВ «Вест Експрес» при визначенні податкового кредиту дотримувалось вимог ст.198 Податкового кодексу України і жодні порушення передбачені п. 198.6 Податкового кодексу України позивачем не допускалися. Крім того, позивач вказує на неправомірність проведення перевірки, оскільки остання проводилася без відома директора ТОВ «Вест Експрес».

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області №4923582350 від 18.10.2011 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що сума заявлена бюджетному відшкодуванню 121106,00 грн. у поданій податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року на момент проведення перевірки є непроплаченою постачальникам товарів (товарів, послуг), а тому відповідно до вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України така сума не підлягає бюджетному відшкодуванню.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Михайлов А.А. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Ухвалою про правонаступництво замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Іршавському районі Закарпатської області на правонаступника Державну податкову інспекцію в Іршавському районі Головного Управління Міндоходів у Закарпатської області.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при розрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в податковій декларації за липень 2011р. дотримався вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Іршавської ДПІ в період з 05.10.2011р. по 07.10.2011р. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Вест Експрес» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011р. у розмірі 121106,00 грн. Перевірка проводилася на підставі Наказу Іршавської ДПІ від 04.10.2011р. №448 та направлення на перевірку від 04.10.2011р. №391.

12.10.2011р. за результатами проведеної перевірки складено Акт №904/23-50/32637362 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вест Експрес»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2011р.

18.10.2011р. Іршавською ДПІ, на підставі вищевказаного Акту, прийнято податкове повідомлення-рішення №4923582350, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 121106,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 60553 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі Акта перевірки від 12.10.2011р. в якому зафіксовано порушення позивачем абз. «а»п. 200.4 ст. 200 ПК України. Згідно зазначеної норми: якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. На думку відповідача, в порушення вищевказаної норми позивачем включено до розрахунку бюджетного відшкодування суму 121106,00 грн. не оплачену в попередніх податкових періодах.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 201.1 ст. 201, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, податковим законодавством передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань та кредиту із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що 13.03.2011р. між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та ТОВ «Вест-Експрес» було укладено договір фінансового лізингу №LC4704-03/11 на підставі якого ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» 24.06.2011р. передало у користування позивачу сідельний тягач Renault Magnum 480.19, 2011 р.в. Зазначене підтверджується №2487, актом прийому передачі від 24.06.2011р. та видатковою накладною від 24.06.2011р. №761.

24.06.2011р. ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» видало позивачу податкову накладну №2487 на загальну суму 963714,05 грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 160619,01 грн.).

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивач при розрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в податковій декларації за липень 2011р. дотримався вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного Управління Міндоходів у Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року у справі №2а-0770/3532/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний