Постанова № 41556882, 20.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2014 року 15:45 № 826/14883/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.08.2014р. №0011702202 та від 02.06.2014р. №0007612202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 28.10.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Росінтер Україна» за результатами якої 15.05.2014р. складено акт №1067/2659/2202/32074560 про результати документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.36 статті 14, п. 138.2, 138.5, 138.10 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139, п. 141.1 статті 141, п. 146.1, 146.2, 146.16, 146.20 статті 146, п.п. 153.1.2, 153.1.3 статті 153 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік в сумі 22 153 024грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 02.06.2014р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0007612202, яким за порушення п.п. 14.1.36 статті 14, п. 138.2, 138.5, 138.10 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139, п. 141.1 статті 141, п. 146.1, 146.2, 146.16, 146.20 статті 146, п.п. 153.1.2, 153.1.3 статті 153 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 788 169грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 02.06.2014р. №0007612202 скасовано в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 809 819грн., в іншій частині залишено без змін (рішення про результати розгляду первинних документів ГУ Міндоходів у м. Києві №7009/10/26-15-10-06-15 від 04.08.2014р.).

На підставі вказаного рішення №7009/10/26-15-10-06-15 від 04.08.2014р. відповідачем 22.08.2014р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0011702202, яким за порушення п.п. 14.1.36 статті 14, п. 138.2, 138.5, 138.10 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139, п. 141.1 статті 141, п. 146.1, 146.2, 146.16, 146.20 статті 146, п.п. 153.1.2, 153.1.3 статті 153 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 978 350грн.

Відповідно до п. 60.1.3 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.4 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, суд зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 02.06.2014р. №0007612202 є відкликаним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток по податковому обліку підприємство отримало від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік у сумі 12 587 041грн., у 2013 році у сумі 13 352 243грн., всього на загальну суму 25 939 284грн.

Збитки на думку податкового органу виникли внаслідок відображення у складі витрат - вартість ремонту в приміщеннях, які були орендовані та по яким розірвані договори оренди за 2013 рік на загальну суму 7 978 350грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в перевіряємому періоді позивачем були укладені та розірвані наступні договори оренди приміщень: №1/03/12 від 01.03.2012р. з СПД ФОП ОСОБА_1 на об'єкт «Планета суші» - вул. Саксаганського 68 в м. Києві, строком на 2 роки та 11 місяців, дата закінчення договору - 28.02.2015р., а розірвано: 19.09.2013р.; Договір оренди №б/н від 01.07.2005р. та від 01.07.2012р. №б/н з ТОВ «Пролог -93» на об'єкт «Іль-Патіо» по вул. Ігорівській, 13/5 у м. Києві строком на 7 років та договір від 01.07.2012р. на 2 роки та 364 днів, дата закінчення якого - 29.06.2015р., а розірвано 05.07.2013р. та договір від 01.07.2005р. дата закінчення - 01.07.2012р.; договір оренди приміщення (нот) від 31.01.2008р., укладеного з ФОП ОСОБА_2 та договір від 01.01.2012р. укладеного з ФОП ОСОБА_3 на об'єкт «Іль Патіо» в м. Києві по вул. Саксаганського, 112А, які розірвані 01.11.2013р.; договори оренди нежитлових приміщень №Д067/РИУ2003 від 01.11.2003р. укладеного з ТОВ «Млин» та договір №Д067-1/РИУ2003 від 01.11.2003р. укладеного з ОСОБА_4 на об'єкт «Планета суші», «Іль Патіо», «Фрайдіс» у м. Дніпропетровську по вул. Сєрова, 2, та які розірвані 31.03.2013р. та 31.10.2012р.

Позивачем за зазначеними вище адресами проведено ремонтні роботи, вартість ремонту віднесено на збільшення вартості основних фондів (рах. 10 «Основні засоби»), який рахується на балансі підприємства станом на 01.04.2012р. та за перевіряємий період нараховано амортизацію.

За перевіряємий період позивач задекларував амортизаційні відрахування згідно Додатку АМ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 4 055 307грн., в тому числі по періодам: 2-4 квартали 2012 року на суму 1 533 908грн. та 2013 рік - 2 521 399грн.

Протягом 2013 року позивачем укладені додаткові угоди, якими розірвано вищезазначені договори оренди приміщень, про що свідчать акти приймання - передачі, які наявні в матеріалах справи, та збільшено витрати на суму вартості ремонту який не було замортизовано на суму 7 978 350грн., в тому числі приміщення в м. Дніпропетровську на загальну суму 5 258 469грн., приміщення в м. Києві на суму 2 719 881грн.

З матеріалів справи вбачається, що на позачергових зборах учасників ТОВ «Росінтер Україна», що є вищим органом управління Товариства, за перевіряємий період були прийняті рішення про припинення діяльності (ліквідації) збиткових структурних підрозділів, які не приносять прибутку суб'єкту господарювання:

- філії ТОВ «Росінтер Україна» по м. Дніпропетровську та Дніпропетровській області;

- структурного підрозділу - ресторан «Іль Патіо», м. Київ, вул. Ігорівська, 13/5;

- структурного підрозділу - ресторан «Планета Суші», м. Київ, вул. Саксаганського, 68;

- структурного підрозділу - ресторан «Іль Патіо», м. Київ, вул. Саксаганського, 112.

Відповідно до наказу Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» на основні засоби ТОВ «Росінтер Україна» по вищенаведеним структурним підрозділам, які вибули та були списані, складено «Акти списання основних засобів» за формою ОЗ-3.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що за перевіряємий період підприємство задекларувало амортизаційні відрахування згідно з додатком АМ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 4 055 307грн. В бухгалтерському обліку операції відображені на рахунках бухгалтерського обліку Дт 92,93 Кт13.

Припинення дії договорів оренди та повернення об'єктів орендодавцю настало раніше ніж основні засоби були повністю амортизовані. Відповідно до ПБО 7 «Основні засоби» об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його невідповідності критеріям визнання активом, тобто підлягають ліквідації по залишковій вартості. В бухгалтерському обліку підприємством зроблено відповідний запис Дт 97 Кт 10,11 - 7 978 350грн., а саме по вищевказаних об'єктах оренди.

Неамортизований залишок балансової вартості основних засобів в податковому обліку віднесено до складу інших податкових витрат та відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за податковий період 2013 рік та у додатку ІВ рядок 06.4.19 у сумі 7 978 350грн.

Відповідно до п. 146.16 статті 146 Податкового кодексу України у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

Разом з тим, дане положення Податкового кодексу України не підлягає застосуванню до даних правовідносин (лише в частині правових наслідків), оскільки стосується інших суб'єктів користування майном. Стосовно орендарів існує спеціальна норма Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 146.20 статті 146 ПК України у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору, а також: у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу/оренди такий орендар користується правилами, визначеними пунктом 146.16 цієї статті для заміни основних засобів. При цьому орендодавець не змінює вартість основних засобів, яка амортизується, або витрати на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об'єкта.

Пункт 146.20 статті 146 ПК України встановлює підстави та обставини, за яких орендар має діяти у разі повернення ним об'єкта оперативної оренди орендодавця.

Серед іншого, за п. 146.20 статті 146 ПК України підставою такого повернення є закінчення дії лізингового/орендного договору.

Дія договору в цілому закінчується, а зобов'язання за ним припиняються з підстав, передбачених главою 50 ЦК України, зокрема, за домовленістю сторін. Підтвердженням цього є ч. 2 ст. 653 ЦК України, згідно з якою у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Оскільки сторонами було укладено договори про розірвання договорів оренди, то з моменту його укладення дія таких договорів закінчилась.

На думку суду, будь-яке закінчення дії договору в способи, передбачені главою 60 ЦК України є підставою для повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю згідно п. 146.20 статті 146 ПК України і використання орендарем правил, визначених пунктом 146.16 цієї статті для заміни основних засобів. При цьому обов'язковому врахуванню підлягає відсилка в п. 146.20 ПК України саме до правил, передбачених пунктом 146.16 ПК України, а не до суб'єктів відповідної норми чи підстав здійснення дій відповідними суб'єктами.

Крім того, слід зазначити, що в абз. 2, 3, 4 сторінки 7, 8, 9 Акта перевірки надано вибране часткове цитування положень п. 146.20 та п. 146.16 статті 146 ПК України без врахування їх змісту та фактичних обставин господарської діяльності скаржника.

Виходячи з текстового порівняння та порівняння і аналізу змісту п. 146.20 та п. 146.16 статті 146 ПК України очевидним є те, що:

- неврахування в акті положень законодавства України щодо визначення п. 146.20, як основної норми, яка регулює дії саме орендаря в зв'язку з поверненням об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцеві;

- звужене тлумачення поняття «закінчення дії договору» та вживання терміну «строк», який в тексті таких норм відсутній;

- неврахування того, що вказані в п. 146.16 підстави для дій платника податку стосуються самого орендодавця, як особи, яка нараховує амортизаційні відрахування на сам об'єкт оренди, а не стосуються п. 146.20, який містить свої підстави для дій орендаря;

- неврахування того, що п. 146.20 посилається на п. 146.16 лише в частині «правил, визначених пунктом 146.16 цієї статті для заміни основних засобів;

- змішування змісту самого п. 146.20, який для орендодавця, як власника основного засобу визначає різні підстави для подальшого збільшення витрат на суму вартості, яка амортизується; так ліквідація основних засобів за рішенням платника податку і вимушена необхідність для платника податку відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації є різними підставами вже тому, що за першої об'єкта амортизації вже немає, а за другої він ще існує, але щодо нього можливі вказані в нормі наслідки. Тому лише порівнянням текстів цих норм очевидним є висновок, що вимога в абз. 4 стор. 9 Акта відносити «...до складу вартості ремонтів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації такого об'єкта основних засобів можливо за умов: - ліквідації основних засобів в разі вимушеної відмови;» відсутня в законодавстві, а тому є незаконною.

Крім того, в зазначених нормах п. 146.20, 146.16 ПК України відсутні положення, які дають можливість зробити висновок про те, що третьою з виключних підстав, вказаних відповідачем в Акті (абз.5 ст.9) для «...віднесення до складу вартості ремонтів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації такого об'єкта основних засобів...» є «...- в разі оренди приміщень та проведених ремонтів, які призводять до збільшення економічних вигод, отримання прибутку.». Перелік підстав в таких нормах і порядок дій є чітким і визначеним, а тому не дозволяє робити додаткові припущення чи висновки.

Законність проведення ремонту орендарем об'єкта амортизації та облік орендарем вартості ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, яка амортизується не піддаються сумніву самим Актом перевірки.

Правила, встановлені для орендодавця щодо амортизаційних відрахувань у випадку загрози чи неминучості заміни основного засобу (об'єкта амортизації) є загальними поряд з іншими підставами, визначеними п. 146.16. Ці наслідки (правила) згідно п. 146.20 повинні бути застосовані і орендарем.

Наслідок (правила) застосування цих підстав єдиний - «...платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.».

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість податковим органом зменшення позивачеві суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 978 350грн.

Разом з тим, слід зазначити, що податкове повідомлення - рішення від 02.06.2014р. №0007612202 у відповідності до норм статті 60 ПК України є відкликаним.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.08.2014р. №0011702202.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін