Постанова № 41555573, 19.11.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа № 923/666/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Жилтранс"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2014та на рішеннягосподарського суду Херсонської області від 08.07.2014у справі№923/666/14 господарського суду Херсонської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова Група"доПриватного підприємства "Жилтранс" про стягнення 31 425,00 грн.,в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача Кізим І.В.;Розпорядженням секретаря першої судової палати від 11.11.2014 №02-05/491 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суду для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.07.2014 у справі №923/666/14 (суддя Ємленінова З.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 (судді: Величко Т.А., Таран С.В., Ярош А.І.), задоволений позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова Група" (надалі позивач/ ПАТ "СК "Українська Страхова Група") до Приватного підприємства "Жилтранс" (надалі відповідач/скаржник); за рішенням з відповідача стягнуто 31 425,00 грн. збитків.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу збитків у сумі 31 425,00 грн., завданих громадянці ОСОБА_6, внаслідок залиття квартири, яке сталося з вини відповідача. Вказану суму позивачем було сплачено зазначеній громадянці на підставі договору добровільного страхування заставленого майна №13-2201-12-00021 від 08.02.2012, а тому, на підставі ст.ст. 993, 1165, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст. 8, 27 Закону України "Про страхування", позивач вимагає стягнути грошові кошти у сумі 31 425,00 грн. в порядку регресу з відповідача.

Суди попередніх інстанцій, погодилися із такими доводами позивача та задовольнили позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.02.2012 між ОСОБА_6 та позивачем був укладений договір добровільного страхування заставленого майна №13-2201-12-00032, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (ОСОБА_6.), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням двокімнатними квартирами АДРЕСА_1 від страхових ризиків, зазначених в п. 2.3. договору страхування (вплив рідини з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем, внаслідок їх пошкодження, в тому числі із сусідніх приміщень).

26.11.2012 в будинку АДРЕСА_1 через аварію на горищі будинку в системі централізованого опалення, внаслідок чого ОСОБА_6 було завдано матеріальну шкоду у сумі, згідно з кошторисом, 39 000,00 грн.

Комісією у складі головного інженера ПП "Жилтранс" ОСОБА_7, майстра виробничого відділу ОСОБА_8, слюсаря-сантехніка ОСОБА_9 26.11.2012 складено акт про залиття квартири, яке (залиття) сталося внаслідок понаднормативного експлуатування трубопроводів системи централізованого опалення.

07.12.2012 комісією у складі представників інспекції по нагляду за станом житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради також складено акт обстеження квартири №9, згідно з яким, причиною аварії є розгерметизація трубопроводу центрального водяного опалення, розміщеного на горищі будівлі житлового будинку. Крім того, зазначено, що металеві труби централізованого водяного опалювання зазнали корозії, експлуатуються з перевищенням нормативного строку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання умов договору добровільного страхування було виплачено ОСОБА_6 за вирахуванням франшизи 31 425,00 грн. (платіжне доручення №2370 від 14.02.2013), які позивач і вимагає стягнути з відповідача у порядку регресу.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" також визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що до позивача у даному випадку перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах фактичних затрат, а саме, у сумі 31 425,00 грн.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 7 вказаного Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору (ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 17.04.2008 між Управлінням житлового господарства Херсонської міської ради (за договором замовник) та ПП "Жилтранс" (відповідач/ за договором виконавець) був укладений договір №53 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі, й будинку АДРЕСА_1.

Згідно з п. 4.1. вказаного договору, виконавець зобов'язується забезпечити якісне утримання житлових будинків та прибудинкових територій відповідно до вимог законодавства, нормативних документів та умов договору; своєчасно вживати заходів щодо уникнення та ліквідації аварійних ситуацій, пов'язаних із технічним станом житлових будинків та їх інженерного обладнання; відшкодовувати збитки, завдані майну, житловому приміщенню та шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю мешканців будинків внаслідок наявності недоліків у наданні послуг, у розмірі й порядку згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до приписів ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Згідно з розділом 2 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2006 №76, технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпеченням справності, працездатності, накладки і регулювання інженерних систем, тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Система технічного огляду жилих будинків включає проведення планових та позапланових оглядів (п. 2.1. Правил).

Відповідно до п. 2.1.5 Правил періодичність проведення профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та граничні строки невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилих будинків наведена відповідно у додатках 2 та 3 до цих Правил. Графіки профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та їх результати записуються у відповідних журналах.

Згідно з додатком 2 до п. 2.1.5 Правил, профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації, гарячого водопостачання здійснюється кожні 3-6 місяців.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, доказів наявності Журналу технічного огляду інженерних систем в будинку АДРЕСА_1, періодичність профілактичного огляду системи технічного обладнання відповідачем не надані, а посилання на їх наявність в документальних поясненнях не підтвердилась.

Отже, виходячи із наведених норм та обставин, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що саме відповідач як виконавець за договором №53, був зобов'язаний забезпечити якісне утримання житлового будинку АДРЕСА_1, своєчасно вживати заходів по попередженню та уникненню аварійної ситуації на системі централізованого опалення, яка, як вказувалося вище, сталася внаслідок розгерметизації трубопроводу центрального опалення, що призвело до пошкодження майна, зокрема, квартири №9 за вказаною адресою, у зв'язку з чим, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є правомірним.

Доводи касаційної скарги про те, що актом обстеження від 26.11.2012 встановлено, що аварія сталася внаслідок самовільного втручання мешканців будинку в систему опалення, правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, у зв'язку з тим, що, як зазначив місцевий господарський суд, виходячи з пояснень спеціаліста інспекції з нагляду за станом житлового фонду при департаменті житлово-комунального господарства, інспектора Шмельової Н.Б., яка приймала участь у складанні акту від 07.12.2012, а також, виходячи із самого акту, розгерметизація трубопроводу відбулася через несвоєчасне проведення ремонту системи опалення.

Крім того, є безпідставними посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що, на думку скаржника, полягає в перекладенні судами попередніх інстанцій на нього функцій балансоутримувача будинку АДРЕСА_1, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил.

В даному випадку, й має місце укладення між балансоутримувачем та відповідачем відповідного договору №53, згідно з яким відповідачу й були передані визначені вказаним договором обов'язки. Доводи ж про те, що ремонт трубопроводу в будинку АДРЕСА_1 потребував капітального ремонту, який мав бути здійснений за рахунок коштів із міського бюджету, виходячи із приписів п. 2.6.9. наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 №150 "Про затвердження примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будівель, споруд" є необґрунтованими оскільки скаржником не доведено в порядку ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України належними та допустимими доказами, що здійснення ремонту трубопроводу у будинку за вказаною адресою могло мати місце лише з використанням більше 10% нових матеріалів або суцільної заміни їх іншими матеріалами.

Інші доводи касаційної скарги, в тому числі, й щодо розміру відшкодованої позивачем громадянці ОСОБА_6 шкоди, є ідентичними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, їм дана належна оцінка судом попередньої інстанції, та є спростованими. Крім того, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення та постанова відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Жилтранс" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 та рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2014 у справі №923/666/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере