Постанова № 41555569, 25.11.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 925/555/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КоронАгро", м. Золотоноша Черкаської області,

на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014

зі справи № 925/555/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КоронАгро" (далі-Товариство), м. Золотоноша Черкаської області,

до 1.Черкаської митниці Міндоходів України (далі - Митниця), м. Черкаси,

2. Державної казначейської служби України (далі - Казначейська служба), м. Київ,

за участю прокурора міста Черкаси,

про стягнення збитків у розмірі 193 034 752, 19 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Сахаров М.Ю.- предст. (дов. від 23.06.2014)

третьої особи - не з'явився

прокуратури - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Митниці про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 193 034 752,19 грн. завданих збитків.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.06.2013 залучено до участі у справі № 925/555/13 як другого відповідача Державну казначейську службу України; справу передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2013 у справі № 925/555/13 (судді Босий В.П. -головуючий, Літвінова М.Є., Спичак О.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (судді Баранець О.М. -головуючий, Калатай Н.Ф., Чорна Л.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Прийняті судові рішення зі справи мотивовано відсутністю складу цивільного правопорушення, наявність якого є підставою для відшкодування збитків.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Митниця просила судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Ухвалою від 18.11.2014 розгляд касаційної скарги було відкладено.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача-1, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 20.12.2006 Товариством як замовником та Компанією GEA Wiegand GmbH як постачальником укладено договір на поставку устаткування та супровідних послуг № VD-75-06-04104 (далі - Договір поставки);

- відповідно до пункту 2.1 Договору поставки його предметом є зобов'язання постачальника на поставку замовнику та контроль з введення в експлуатацію встановлення на умовах та протягом строку, визначеного договором, устаткування для виробництва біоетанолу як основного продукту та ДСЗРК (дистиляційні сухі зернові розчинні компоненти), а також зобов'язання замовника оплатити постачальнику ціну згідно з даним договором;

- загальна вартість поставки згідно з пунктом 20.1 Договору поставки становить 30500000,00 євро, з них 3050000,00 євро - вартість основного інженірінгу - розробки проектної та технічної документації на завод; 27450000,00 євро - вартість обладнання та послуг, що включені до цієї вартості: шеф - монтаж та контроль за введенням в експлуатацію;

- 09.04.2010 Товариство подало Митниці документи для митного оформлення частини комплектного об'єкту за Договором поставки вартістю 5 073 855,00 євро, що підтверджено штампами на вантажно-митних деклараціях (ВМД) №№ 902000011/0/100304 - 902000011/0/100316; №№902000011/0/100318 - № 902000011/0/100325;

- 23.02.2011 Митницею складено акти про проведення митного огляду товарів №№ 902000010/2011/000070 - 902000010/2011/000090, у графі 6.3.4 яких зазначено, що в ході митного огляду встановлено, що вантаж містить складові частини, відомості про які відсутні у специфікації на комплектний об'єкт та описі товарів згідно з даними графи 31 ВМД, що не дає можливість ідентифікувати товар як такий, що належить до складу комплектного об'єкту, задекларованого за даною ВМД;

- 28.02.2011 Митницею складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 902000010/1/00008 - 902000010/1/00028;

- постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 у справі № 2а/2370/3354/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2012, визнано протиправною бездіяльність службових осіб Черкаської митниці при проведенні розмитнення частини обладнання, що імпортується Товариством згідно із зовнішньоекономічним контрактом від 20.12.2006 № VD - 75-06-04104; визнано нечинними та скасовано картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 28.02.2011 №902000010/1/00008; №902000010/1/00019; №902000010/1/00018; №902000010/1/00010; №902000010/1/00026; №902000010/1/00024; №902000010/1/00016; №902000010/1/00017; №902000010/1/00021; №902000010/1/00020; №902000010/1/00025; №902000010/1/00013; №902000010/1/00022; №902000010/1/00009; №902000010/1/00015; №902000010/1/00028; №902000010/1/00023; №902000010/1/00027; №902000010/1/00012; №902000010/1/00011; №902000010/1/00014, скасовано наказ від 11.03.2011 № 105 Черкаської митниці про призупинення дії ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу Товариства з 14.03.2011 по 29.04.2011; зобов'язано службових осіб Черкаської митниці вчинити дії щодо митного оформлення частини обладнання, що імпортується Товариством згідно із зовнішньоекономічним контрактом від 20.12.2006 № VD-75-06-04104 вартістю 5 073 855,00 євро, яке зазначено у вантажно-митних деклараціях від 09.04.2010, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 966 із застосуванням передбачених пільг у частині звільнення від податку на додану вартість та ввізного мита;

- листом від 11.05.2012 №16-40/2067 Митниця повідомила Товариство про те, що факт визнання карток відмови незаконними згідно з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 у справі № 2а/2370/3354/2011 не повертає сторони до попереднього стану, а подальше оформлення спірного товару можливе лише шляхом подання нових вантажних митних декларацій з урахуванням висновків суду;

- 25.07.2012 Товариством подано нові вантажно-митні декларації для митного оформлення частини обладнання, що імпортується на підставі Договору поставки, вартістю 5073855,00 євро, із декларуванням пільг щодо звільнення від сплати митних платежів;

- 31.08.2012 Черкаською митницею складено картки відмови в прийнятті митних декларацій, поданих Товариством 25.07.2012 для митного оформлення спірного товару;

- картки відмови від 31.08.2012 як акти ненормативного характеру позивачем у судовому порядку не оскаржувалися.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- 04.07.2007 Товариством як позичальником та відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", укладено кредитний договір № 151107К41 (далі - Кредитний договір);

- пунктом 3.1 Кредитного договору визначено, що банк відкриває позичальникові невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору;

- відповідно до пункту 3.2.1 Кредитного договору ліміт кредитної лінії: еквівалент 45900000,00 євро, в тому числі:

а) частина кредиту в доларах США в сумі, що еквівалентна 18140000,00 євро, використовується на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом заводу з виробництва біоетанолу;

б) частина кредиту в сумі 27760000,00 євро використовується на фінансування витрат, пов'язаних з придбанням, доставкою та введенням в експлуатацію обладнання для зазначеного заводу;

- у зв'язку з неналежним виконанням Товариством зобов'язань з повернення грошових коштів за Кредитним договором рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2012 у справі № 5011-34/6604-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012, стягнуто солідарно з Товариства, товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договором від 04.07.2007 № 151107К41 станом на 11.07.2012 у сумі 13 893 407,91 долара США, 13 379 978,08 євро, 27 434 885,74 грн., а також судовий збір у сумі 64380,00 грн.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення на користь позивача 193 034 752,19грн. завданих збитків (які складаються з: процентів за кредитом, сум нарахованої комісії за управління кредитом, пені за прострочення зобов'язань, 3% річних, втрат від інфляції та судових витрат, які позивач зобов'язаний сплатити на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України") внаслідок протиправної бездіяльності Митниці, яка полягала у нерозмитненні частини спірного обладнання.

Згідно з приписами статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Вирішуючи спори про стягнення збитків, суд повинен з'ясувати, чи пов'язаний такий позов з відшкодуванням збитків, які завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, чи із зобов'язанням, що виникає внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у даному випадку йдеться про деліктну відповідність, тобто відшкодування позадоговірної шкоди.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення шкоди згідно з приписами статті 56 Конституції України та статті 1173 ЦК України необхідна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

При цьому відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що:

- протиправна поведінка завжди передує шкідливому результату, що настав;

- шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

При підтвердженні в установленому порядку фактів незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень завдана шкода відшкодовується за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування, а не за рахунок коштів, які виділяються на фінансування (утримання) відповідних органів влади.

Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади. Необхідною підставою для притягнення органу державного влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Неправомірність (незаконність) рішення, дій або бездіяльності органу державної влади повинна бути доведена, тобто має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке матиме преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з приписами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги, що рішенням господарського суду міста Києва у справі № 5011-34/6604-2012 стягнення заборгованості присуджено солідарно з Товариства, товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" і присуджені до стягнення кошти з жодного з солідарних боржників не стягнуті, встановивши недоведеність розміру заподіяної позивачу шкоди, відсутність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-1 та збитками, завданими позивачу, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позову.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Помилкове неврахування судами попередніх інстанцій того, що факт неправомірних дій службових осіб Митниці встановлений у судовому порядку, яких зобов'язано вчинити дії щодо митного оформлення частини визначеного обладнання, що імпортується Товариством і в силу статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, не призвело до неправильного вирішення спору у даній справі, з огляду на недоведеність позивачем розміру заподіяної шкоди та відсутність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-1 і шкодою.

Вищий господарський суд України додатково зазначає, що підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. В розрізі наведеного, укладаючи Кредитний договір на власний розсуд та у добровільному порядку, позивач повинен був передбачати можливі ризики у здійсненні власної господарської діяльності, які пов'язані з одержанням доходу для погашення кредиту.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 зі справи № 925/555/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КоронАгро" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій