Рішення № 41555039, 18.11.2014, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 2029/4110/12

Провадження № 2/644/611/14

18.11.2014

РІШЕННЯ

іменем України

18 листопада 2014 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря Костіна О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_3 про визнання довіреностей та заповіту недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

Представник позивача подав в суд позов, в якому просив визнати недійсним заповіт складений 20.07.2010 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, визнати недійсними довіреності від 20 липня 2010 року та 9 вересня 2010 року, які були видані ОСОБА_4 на ім'я відповідача, визнати неправомірними дії нотаріуса ОСОБА_3 та визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4

В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що на момент вчинення оспорюваних правочинів ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій через психічне захворювання, яке почало прогресувати з початку 2010 року.

В судовому засіданні представник позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, подала в суд зустрічний позов, в якому просила визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4

В обґрунтування заперечень проти первісного позову представник посилалась на те, що ОСОБА_2 перебував з ОСОБА_4 в дружній стосунках. Так як остання проживала сама, він періодично відвідував ОСОБА_4, надавав їй допомогу по побуту.

Приватний нотаріус ОСОБА_5 подав в суд письмові пояснення, в яких проти позову ОСОБА_1 заперечував, посилався на те, що при посвідченні оспорюваного заповіту діяв у відповідності до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: перед посвідченням заповіту пересвідчився в особі ОСОБА_4, в ході особистої бесіди ознак недієздатності останньої ним виявлено не було, волевиявлення щодо складання заповіту було вільним і відповідало її бажанню.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає, в той час як зустрічний може бути задоволений з наступних підстав.

Відповідно до пункту 16 роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», справи про визнання правочинів недійсними з підстав, коли сторона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

У справі призначалось дві посмертні судово-психіатричні експертизи.

Висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 290 від 08.04.2013 року встановлено, що ОСОБА_4 з 2010 року виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу у формі судинної деменції и за своїм психічним станом 20.07.2010 року була не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 34 від 02.10.2014 року встановлено, що визначити психічний стан ОСОБА_4 в досліджуваний період є неможливим в зв'язку з протиріччями в показаннях свідків про психічний стан ОСОБА_4 та відсутністю медичної документації за досліджуваний період часу.

При прийнятті у справі рішення, суд приймає до уваги саме останню за часом експертизу оскільки вона проводилась з урахуванням показань стосовно психічного стану ОСОБА_4 на момент вчинення оспорюваних правочинів свідків як з боку позивача ОСОБА_1, так і з боку відповідача ОСОБА_2, що відповідає принципам повноти та всебічності експертного дослідження.

Приходячи до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсними правочинів вчинених ОСОБА_4 з підстав не усвідомлення останньою значення своїх дій, суд виходить з того, що ОСОБА_4 вчиняла свої волевиявлення ЩОДО надання ОСОБА_2 права на вчинення окремих дій від її імені та робила розпорядження на випадок смерті у встановленому законом порядку шляхом їх нотаріального посвідчення, в ході чого, нотаріус, у відповідності до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пересвідчувався в дієздатності особи довірителя та заповідача, і у нього не виникло сумнівів щодо дієздатності та адекватності ОСОБА_4, більш того з копії оспорюваного заповіту вбачається, що при його посвідченні нотаріусом, ОСОБА_4 власноручно, розбірливим почерком, зробила напис про своє волевиявлення.

Також суд враховує ту обставину, що відсутні будь-які медичні дані про необхідність надання ОСОБА_4 психіатричної допомоги в період перебування її на обліку в поліклініці за місцем проживання, в тому числі і за період 2010 року, де вона лікувалась і обслуговувалась тривалий час, так як страждала на ряд хронічних захворювань, які не пов'язані з розладом розумової діяльності.

Показання допитаних в судовому засіданні свідків з боку позивача ОСОБА_1 свідчать про наявність у ОСОБА_4 в 2010 році ознак психічного розладу, але не дають підстави категорично стверджувати, що при вчиненні оспорюваних правочинів ОСОБА_4 знаходилась в такому стані, який не дозволяв би їй усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, так як показання свідків з боку ОСОБА_2 свідчать про адекватність ОСОБА_4 в період часу, коли нею були видані довіреності та складений заповіт на ім'я ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, можливо прийти до висновку, що ОСОБА_4 в досліджуваний період, а саме: з 20 липня 2010 року по 9 вересня 2010 року, мала ознаки психічного розладу, однак категорично стверджувати, а не припускати, що при вчиненні оспорюваних правочинів ОСОБА_4 знаходилась в такому стані, який не дозволяв би їй усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд підстав не має через відсутність беззаперечних доказів такої обставини.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2, згідно інформації 4-ї Харківської державної нотаріальної контори, подав заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, суд вважає можливим визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 209, 212 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_3 про визнання довіреностей та заповіту недійсними.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя С.В. Шевченко