Вирок № 41553847, 09.04.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/36/14-к

Провадж. №1-КП/639/90/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

за участю: секретаря - Хачатрян О.М.,

прокурора - Фенька А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12013220500002796 від 22.11.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівка Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: 1 жовтня 2009 р. Никитівським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 11 травня 2011 р. Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; 16 січня 2014 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено в ході судового розгляду, 21 листопада 2013 року приблизно о 16-00 год. ОСОБА_1, знаходячись на зупинці маршрутних таксі за адресою: м. Харків, вул. Даромижського, 71, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, упевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон Nokia С6-01 у ОСОБА_2, чим завдав останньому матеріальної шкоди на суму 955 грн. згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3801 від 22.11.2013 р.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення.

Потерпілий ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною. Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у нарколога не перебуває, знаходиться під консультативним наглядом психіатра з діагнозом: органічний розлад особистості та поведінки, обумовлений дисфункцією головного мозку неясної етіології, згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 23.12.2013 р. № 970 на час скоєння кримінального правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не одружений, на момент затримання офіційно не працював, за місцем реєстрації характеризується посередньо, не має місця реєстрації та постійного проживання, раніше засуджений 1 жовтня 2009 р. Никитівським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 11 травня 2011 р. Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; 16 січня 2014 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі,.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, зазначених в ст. 67 КК України, в ході розгляду справи не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен нести покарання, пов'язане з позбавленням волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину, з призначенням ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі. Остаточне покарання ОСОБА_1 призначається за вимогами ст. 70 КК України шляхом поглинення вказаного покарання більш суворим покаранням, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 січня 2014 року, за яким ОСОБА_1 засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, та обирається судом у вигляді 3 років позбавлення волі. При цьому за правилами ч. 4 ст. 70 КК України в строк остаточно визначеного покарання зараховується частково відбуте покарання за вироком суду від 16 січня 2014 року та строк відбування покарання визначається судом з 27 листопада 2013 року - з моменту фактичного взяття обвинуваченого під варту.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого. Речових доказів по справі немає, цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 січня 2014 року остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обраховувати з 27 листопада 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 391 грн. 20 коп. (отримувач НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській области р/р 31419544700005, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код доходів 24060300, код банку 37999680, призначення платежу - за експертні послуги).

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. обвинуваченим ОСОБА_1 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.О. Макаров