Рішення № 41552277, 28.10.2014, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.10.2014 Єдиний унікальний номер 205/6873/14-ц

Справа №2/205/3793/2014

205/6873/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.

при секретарі Давиденко Я.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 також діючої в інтересах малолітньої ОСОБА_3, третя особа: Ленінський районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И В :

05 серпня 2014 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 також діючої в інтересах малолітньої ОСОБА_3, третя особа: Ленінський районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації (а.с.2-3).

В обґрунтування підстав зазначив, що являється власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Але фактично з травня 2012 року ОСОБА_2 разом із малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживають у вищевказаній квартирі.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 21 вересня 2012 року було розірвано.

Зазначивши те, що розрахунки комунальних послуг, що здійснюється згідно кількості зареєстрованих осіб, прямим чином впливають на матеріальне становище позивача, а також те, що він не може в повній мірі розпоряджатися своєї власністю, оскільки реєстрація колишньої дружини перешкоджає йому у здійсненні прав як власника квартири.

Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зняття ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку. До суду надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.32).

Відповідачка в судове засідання не з'явилася. Про день, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки у судове засідання не повідомила. Письмових заяв про розгляд справи за своєю відсутністю до суду не надсилала.

Третя особа - Ленінський районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі свого законного представника в судове засідання не з'явилася. Про день, час та місце повідомлялась належним чином. Про причини неявки свого представника не повідомляла. Заяв про розгляд справи за відсутністю представника не надсилала.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підставою звернення ОСОБА_1 із позовом до суду є захист інтересів власника, пов'язаних із реалізацією складової частини змісту права власності - права користування квартирою АДРЕСА_1.

Суд з'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх наданими доказами, вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.4).

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом права власності, визначеного ст.317 ЦК України, право власності - це право володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР, ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб, розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За даними довідки про склад родини №8844 від 04.08.2014 року є зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_1: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

А також, за даними відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області від 20.08.2014 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, є зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до ст.. 156 Житлового кодексу Української РСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить,

користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.03.2007 року, наданого позивачем у обґрунтування того, що відповідачка має частку квартири, яка належить їй на прав особистої власності, зазначено, що власниками по 1/4 частині квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.11).

Аналізуючи доводи позивача з приводу того, що реєстрація відповідачів створює йому перешкоди у реалізації права володіння квартирою, суд зауважує, що за змістом ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» № 1382-IV від 11 грудня 2003 року, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд зауважує, що не зважаючи на покладений на позивача обов'язок доказування, у відповідності до ст.. 60 ЦПК України, ним взагалі не доведено фактичної відсутності за даною адресою відповідачки та малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки зазначені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження у наданих ним доказах, а отже суд приходить до висновку, що доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях, що не може бути прийнято судом до уваги.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази що їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та взагалі недоведеними, у зв'язку із чим, вимоги ОСОБА_1 є такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи у відповідності до ст.88 ЦПК України питання щодо судових витрат, суд враховує, що позивач від сплати судових витрат не звільнений, його вимоги задоволенню не підлягають, тому відшкодуванню за рахунок відповідачки також не підлягають.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст.41, ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, ст.317, ЖК УРСР, постановою Пленуму Верховного Суду № 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ч.2 ст.2, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, ст.ст.10,11, 15, 59, 197, 209, 212, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 також діючої в інтересах малолітньої ОСОБА_3, третя особа: Ленінський районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Шавула