Вирок № 41551355, 11.11.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15835/13-к

Провадження №1-кп/761/28/2014

В И Р О К

іменем України

11 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Козятник Л.Г.

при секретарях Медицькій У.І., Лещишину Н.А.,

Бондару В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110100006216 щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Бородянка Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, працюючого в ДПМА «Бориспіль», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 186 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, не судимого в силу ст. 89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Шаповалова Є.О., Панова В.Є.,

Шумигая А.В.

потерпілого ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

в с т а н о в и в:

органами досудового розслідування ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожний обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за наступних обставин.

04 лютого 2012 року, вранці, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, знаходячись в с. Іванків Бориспільського району Київської області, вступили між собою в попередню змову спрямовану на відкрите викрадення чужого майна з офісу АДРЕСА_5.

Так, 04 лютого 2012 року, перебуваючи між собою в попередньому злочинному зговорі, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розробили план вчинення даного злочину та розподілили між собою злочинні ролі кожного учасника. Згідно розробленого плану, ОСОБА_3 під приводом замовника продукції в ОСОБА_6 повинен був домовитися про зустріч з останнім в офісі за вищевказаною адресою.

У виконання свого злочинного наміру, діючи згідно розробленого плану, ОСОБА_3 того ж дня зателефонував до ОСОБА_6 і під приводом замовника домовився з ним про зустріч у приміщенні офісу останнього, при цьому, представившись чужим ім'ям «ОСОБА_15». Після чого, приблизно о 13 год., ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, перебуваючи між собою в попередній злочинній змові, прибули до будинку АДРЕСА_5, в якому знаходився офіс, де працював ОСОБА_6 При вході до офісу № 3 ОСОБА_3 за мовчазною згодою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 взяв обрізок пластикової труби для нанесення нею ударів.

Під вигаданими мотивами зайшовши до приміщення вказаного офісу, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в присутності останніх та за їх мовчазною згодою, відразу без будь-яких пояснень почав наносити ОСОБА_6 удари пластиковою трубою доки вона не поламалася, а в подальшому наніс 5-7 ударів руками в область голови та тулуба. В цей час, ОСОБА_9 також наніс 2-3 удари руками в область тулуба ОСОБА_6 Під час того, як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наносили удари ОСОБА_6, діючи узгоджено за попередньою змовою, ОСОБА_2 відкрито викрав газовий пістолет марки «МЕ 38 Компакт», вартістю 1600 грн., який належав ОСОБА_6 Відкрито викравши газовий пістолет марки «МЕ 38 Компакт», ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникли, розпорядились викраденим на власний розсуд.

Згідно висновку експерта № 61/е у ОСОБА_6 «имели место повреждения в виде ушиба грудной клетки, множественных ушибов и ссадин лица, волосистой части головы, а также периорбитальной гематомы справа. Описанные повреждения образовались от действия тупого(ых) предмета(ов), по давности могут соответствовать сроку и обстоятельствам, указанным в постановлении и относятся к лёгким телесным повреждениям».

Таким чином, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стороною обвинувачення кожний обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме, у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні, не визнаючи повністю свою винуватість у висунутому обвинуваченні, дав показання, згідно з якими, він познайомився з ОСОБА_6 в компанії «Тендем», яка займалася виготовленням рекламної продукції. В кінці 2010 року для компанії «Тендем» було придбано цифрову друкувальну машину, яку встановили в приміщенні на АДРЕСА_5, та його з ОСОБА_6 призначили працювати на вказаному обладнанні. В кінці лютого на початку березня 2011 року компанія «Тендем» розпалася, але вони з ОСОБА_6 удвох продовжили працювати на цифровій друкувальній машині, при цьому, він на своє ім'я оформив договір оренди кімнати № 3 на АДРЕСА_5, крім того, ОСОБА_10 був наданий йому особисто для роботи ноутбук «Dell». Приблизно до літа 2011 року, він з ОСОБА_6 напрацювали свою базу клієнтів, що зберігалася у вказаному ноутбуці, з якими працювали до кінця року, при цьому, в основному це були його клієнти. В кінці року виникла наступна ситуація. Клієнт ОСОБА_6 «Спорт Лайф», на кінець року заборгував 20000 грн. Після новорічних свят 2012 року він вирішив зустрітися з ОСОБА_6, щоб з'ясувати ситуацію з його клієнтом «Спорт Лайф», чи збираються вони платити гроші за виконані замовлення. Намагався він це зробити протягом двох тижнів, оскільки ОСОБА_6 спочатку казав, що хворіє, а потім останній тиждень не брав слухавку, при цьому, ОСОБА_6 забрав ноутбук з базою клієнтів, зі всіма макетами та матеріалом для роботи. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 став ховатися від нього та ігнорувати, то йому прийшлося залучити інших людей, які б під виглядом замовників знайшли ОСОБА_6, щоб останній приїхав в офіс, де він з ним буде розмовляти. На початку лютого 2012 року він попросив ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зв'язатися по телефону з ОСОБА_6, представитися замовниками, щоб той взяв із собою ноутбук і приїхав в офіс, де можливо було поспілкуватися з ним. 04 лютого 2012 року зустріч з ОСОБА_6 відбулася в офісі АДРЕСА_5 та коли він, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зайшли в приміщенні офісу, то ОСОБА_6 знаходився за столом, потім ОСОБА_3 пластиковою трубою, яку взяв при вході в приміщення офісу, завдав декілька ударів потерпілому, а чи завдавав ОСОБА_4 удари потерпілому, він не пам'ятає. Удари завдано було потерпілому для того, щоб він не вчиняв ніяких дій, оскільки останній колишній військовий та ситуація була неординарною. Після чого, він забрав ноутбук, замінив серцевину в замку вхідних дверей офісу, так як оренда була на ньому, та попросив, щоб ОСОБА_6 частково погасив перед ним борг за «Спорт Лайф», що складав 5000 грн. Зазначив, що він не домовлявся з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вчинення грабежу ОСОБА_6, він лише звернувся з проханням, щоб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під виглядом замовників домовилися з ОСОБА_6 про зустріч в офісі на АДРЕСА_5, де можливо було забрати в ОСОБА_6 ноутбук, який необхідно було віддати власнику ОСОБА_10 У сумці потерпілого він шукав зарядний пристрій для ноутбука, який так і не знайшов, однак дістав із сумки пістолет та поклав його на стіл. Уточнив, що при виході з приміщення офісу, він не забирав газовий пістолет потерпілого та не бачив хто його забрав. Зауважив, що під кінець конфлікту до приміщення офісу зайшов ОСОБА_11 господар цифрової друкувальної машини, з яким у ОСОБА_6 була домовленість про роботу на вказаному обладнанні. Після того, як ОСОБА_6 перестав виходити на зв'язок, то ОСОБА_11 також став переживати за своє обладнання. Він повідомив ОСОБА_11, що має намір в суботу 04 лютого 2012 року зустрітися з ОСОБА_6 в приміщенні офісу з приводу того, щоб забрати ноутбук. В зазначений день ОСОБА_11 був неподалік, а тому зайшов до офісу, де спілкувався з потерпілим з приводу подальшої співпраці.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні, визнаючи повністю свою винуватість у вчиненому, дав показання, згідно з якими, йому зателефонував ОСОБА_2 та розповів, що в нього на роботі серйозні проблеми, оскільки він комусь винен кошти за замовлення, яке зробити не може, та йому потрібна допомога, щоб забрати ноутбук, на який у нього є документи. ОСОБА_2 пояснив, що він не може повернути гроші замовнику, а так само не може виконати роботу, оскільки необхідна йому інформація для виконання замовлення міститься в ноутбуці, який знаходиться у ОСОБА_6, при цьому, останній хворіє та не з'являється на роботі. Зазначив, що старший брат ОСОБА_2, якого він знає та який знаходиться в АР Крим, зателефонував йому та попросив допомогти ОСОБА_2 забрати ноутбук, після чого, останній йому зателефонував. 04 лютого 2012 року, він, перебуваючи в с. Іванків, ішов до ОСОБА_4 та в цей момент йому знову зателефонував ОСОБА_2 і попросив приїхати в м. Київ. Після цього, він, не підозрюючи, що там може бути щось серйозно, попросив ОСОБА_4 поїхати з ним, на що той погодився. Коли він з ОСОБА_4 перебували в м. Києві, то йому зателефонував ОСОБА_2 та дав номер телефону потерпілого, щоб зателефонувати останньому, представившись іншою особою, та сказав, що потрібно говорити, щоб потерпілий прийшов до офісу на зустріч з ноутбуком. Приїхавши на АДРЕСА_5, він, попередньо зателефонувавши, зустрівся з ОСОБА_6, після чого, вони зайшли до приміщення офісу. Коли ОСОБА_6 викладав із сумки ноутбук, то він побачив у сумці пістолет. Потім, під приводом того, що в автомобілі забув флешку, він, ОСОБА_3, вийшов з приміщення. В цей час, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 піднімалися сходами вверх, він повідомив останнім, що в ОСОБА_6 є пістолет, однак ОСОБА_2 ніяк не відреагував на це. Після цього, злякавшись, що потерпілий може застосувати зброю, біля входу в приміщення офісу він взяв пластикову трубу, яка була легкою та нею він міг завдати менші ушкодження, чим кулаком. Коли ОСОБА_2 зайшов у приміщення офісу, то ОСОБА_6 піднявся схвильований, і в цей момент, він, ОСОБА_3, із-за плеча ОСОБА_4, оскільки самий останній зайшов у приміщення, завдав потерпілому удар трубою в область плеча, а потім декілька ударів руками в область тулуба потерпілого. ОСОБА_6 сів на стілець, при цьому, ОСОБА_2 став перебирати сумку потерпілого, звідки дістав ноутбук та пістолет, який передав йому, а він, у свою чергу, передав ОСОБА_4 пістолет. Потім ОСОБА_2 з ОСОБА_6 вирішували питання з приводу оренди та ще якісь інші, зокрема, про гроші. Зазначив, що він погодився на пропозицію ОСОБА_2 забрати його ноутбук, він ніколи не пішов би забирати чужі речі, ніхто не домовлявся вчиняти грабіж, а пістолет забрали у потерпілого, щоб він його не застосував. Якби вони домовлялися про грабіж, то забрали б у потерпілого гроші і мобільні телефони.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні, визнаючи повністю свою винуватість у вчиненому, дав показання, згідно з якими, 04 лютого 2012 року йому зателефонував ОСОБА_3 та попросив поїхати в м. Київ допомогти ОСОБА_2 забрати ноутбук, на що він погодився. До вказаної події ОСОБА_2 він не знав, а з ОСОБА_3 у нього дружні стосунки. Приїхали з ОСОБА_3 в м. Київ, зустрілися з ОСОБА_2, після чого, поїхали на АДРЕСА_5 № 8-А, де стали чекати на потерпілого ОСОБА_6 Потім ОСОБА_3 піднявся з потерпілим ОСОБА_6 до офісу, звідки вийшов через деякий час, попросивши його та ОСОБА_2 зайти. Вони піднялися на другий поверх, спочатку зайшов ОСОБА_2, потім він, а за ним зайшов ОСОБА_3 Останній завдав потерпілому ОСОБА_6 декілька ударів пластиковою трубою, яка розлетілася, після чого, ОСОБА_3 завдав кулаками декілька ударів в тулуб потерпілого, а потім він завдав потерпілому декілька ударів в тулуб. Після цього, всі заспокоїлися та вони стали розмовляти з потерпілим ОСОБА_6 з приводу ноутбука, хто його забрав і хто, кому, що винен. Вирішили, що потерпілий віддає ноутбук ОСОБА_2, в якого на нього були документи. Зазначив, що пістолет він забрав, оскільки була погроза їх життю, він думав, що коли вийдуть, то потерпілий буде стріляти, при цьому, інше майно, яке потерпілий виклав зі своїх кишень, а саме, портмоне з грошима та мобільні телефони, не брали, так як такої мети не мали і про таке не домовлялися.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:

показання потерпілого ОСОБА_6, згідно з якими, він з обвинуваченим ОСОБА_2 займалися поліграфією, познайомилися вони в офісі компанії «Тендем», де ОСОБА_10 та ОСОБА_16 були неофіційно їх роботодавцями в поліграфії, а саме, друк візиток, буклетів, плакатів та інше. ОСОБА_2 фактично був його підлеглим, при цьому, в офісі на АДРЕСА_5 № 8-А знаходилася належна ОСОБА_11 цифрова друкувальна машина. Коли вони працювали з ОСОБА_10 і ОСОБА_16, то останні виплачували їм заробітну плату, а після того як він став працювати з ОСОБА_2, приблизно з лютого 2011 року, то він виплачував останньому заробітну плату. Заробітна плата виплачувалася таким чином, прибуток пополам, за мінусом оплати за оренду офісу, яку він оплачував, при цьому, ніяка бухгалтерія не велася. Перед подією він хворів, тому приблизно один тиждень, його не було в типографії. 03 лютого 2012 року, у вечірній час, йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3 і представився замовником та вони домовилися зустрітися в приміщенні офісу за вказаною адресою наступного дня. 04 лютого 2012 року він приїхав до приміщення офісу на АДРЕСА_5 № 8-А, який вони з ОСОБА_2 знімали під типографію, де виклав на стіл ноутбук і поряд в районі підвіконня поставив на столі сумку та в цей момент йому зателефонував ОСОБА_3 і сказав, що він під'їжджає. Після цього, до нього в офіс зайшов ОСОБА_3, при цьому, останній повідомив, що він забув в машині флешку. ОСОБА_3 вийшов та куди пішов, він не знає. Приблизно через 5-10 хвилин, у дверях з'явилися ОСОБА_2, за ним ОСОБА_3, який тоді здається представлявся ОСОБА_15, і він побачив, що останній на нього чимось замахується, він закрився руками та опинився в кутку приміщення. Коли він зміг роздивитися, то побачив і ОСОБА_4, при цьому, ОСОБА_2 стояв навпроти і дивився як його б'ють. Після цього, в приміщення зайшов ОСОБА_11, який стояв біля дверей і навіть не підходив. Зазначив, що ОСОБА_3 завдав йому удари пластиковою трубою, а ОСОБА_4 завдав декілька ударів руками. Потім ОСОБА_2 з верхнього відділу його, ОСОБА_6, сумки дістав пістолет і поклав його на стіл, а ОСОБА_3 з його кишень дістав портмоне, в якому знаходилось, приблизно 2000 грн., мобільні телефони, з яких обвинувачені вийняли сім-карти. Після цього, йому частково фізично намагалися завдавати удари і тут вступився ОСОБА_2 і попросив написати розписку, що він винен останньому гроші за оренду офісу та заробітну плату в сумі 5000 грн., хоча ОСОБА_2 за оренду офісу не платив, на нього був лише оформлений догорів оренди, оскільки він, потерпілий, на себе не міг оформити такий договір, так як працював на державному підприємстві. Зауважив, що його пістолет передавався обвинуваченими з рук в руки, а потім з рук ОСОБА_2 взяв пістолет чи ОСОБА_3, чи ОСОБА_4, при цьому, ОСОБА_2 забрав ноутбук, який був наданий їм з ОСОБА_2 у користування, та сказав, що поверне пістолет, коли він віддасть гроші. Обвинувачені вийшли з пістолетом і ноутбуком, його грошей і мобільних телефонів ніхто не брав, а з ним залишився ОСОБА_11, завданням якого було не давати йому телефони протягом години, поки обвинувачені не від'їдуть. Після того як він отримав в руки телефони, то поїхав в Солом'янське РУ ГУ МВС України, а потім його направили в Шевченківське РУ ГУ МВС України. Уточнив, що йому удари завдавали ОСОБА_3 трубою та кулаками чи ОСОБА_4 чи ОСОБА_3, а потім ОСОБА_4 відтягував від нього ОСОБА_3, а ОСОБА_2 усім цим керував. Удари були в голову, око, вухо, область грудей та після побиття в нього була в синцях вся передня частина. ОСОБА_2 знав, що в нього є пістолет і останній розумів, що в разі застосування сили до нього, потерпілого, то він може застосувати пістолет;

показання свідка ОСОБА_11, згідно з якими, він знайомий з ОСОБА_2 і ОСОБА_6 та в нього з останніми були робочі стосунки. На типографії ОСОБА_6 був начальником цеху, ОСОБА_2 його заступником, а він їм надав у користування цифрову копіювальну машину, за оренду якої йому ОСОБА_6 та ОСОБА_2 повинні були платили по 1800 грн., про що була домовленість з ОСОБА_6 04 лютого 2012 року, коли він знаходився неподалік АДРЕСА_5, йому зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що ОСОБА_6 буде в цей день в приміщенні типографії. До цього, ОСОБА_6 не виходив з ним, ОСОБА_12, на зв'язок, приблизно 3 - 4 тижні, крім того, ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_6 не з'являється в офісі та не відповідає на телефонні дзвінки, при цьому, забрав ноутбук без якого ОСОБА_2 не може нічого робити. Пізніше він під'їхав до типографії «Літера» на АДРЕСА_5 № 8-А, де зайшов в приміщення офісу, в якому знаходилися обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_6 Він чув як обвинувачені з потерпілим з'ясовували стосунки, чому останній довгий час не з'являвся на типографії, чому забрав із собою робочий ноутбук і не віддавав його ОСОБА_2, при цьому, розмова відбувалася на підвищених тонах. В ході розмови обвинувачені говорили ОСОБА_6, щоб він віддав ноутбук та розрахувався з боргами, на що ОСОБА_6 відповів, що все буде виконано. Він не бачив, щоб хтось із обвинувачених завдавав удари потерпілому та не пам'ятає, чи забирав ОСОБА_2 ноутбук з офісу типографії, а також чи хтось із обвинувачених забирав газовий пістолет у ОСОБА_6 Вказаний робочий ноутбук належав ОСОБА_10, це йому відомо зі слів останнього, документів на ноутбук він не бачив. Після розмови на підвищених тонах, ОСОБА_6 написав йому та ОСОБА_2 розписки. Підставою для розшуку ОСОБА_6 було те, що прийшов час платити йому, ОСОБА_11, за оренду цифрової копіювальної машини, однак той не заплатив, крім того, йому відомо, що ОСОБА_6 був винен ОСОБА_2 зарплату в сумі 5000 грн. В його присутності ОСОБА_6 з приводу боргу написав розписку ОСОБА_2, що свідчить про визнання ОСОБА_6 наявності боргу. Зазначив, що ноутбуком ОСОБА_10 користувалися ОСОБА_2 та ОСОБА_6, однак в більшості ноутбуком користувався ОСОБА_2, оскільки він частіше знаходився в офісі. ОСОБА_2 охарактеризував з позитивної сторони, а ОСОБА_6 з негативної сторони. Крім того, зауважив, що ОСОБА_6 був керівником в типографії, тому в нього претензії були щодо боргу за оренду машини саме до ОСОБА_6 В день події він бачив, що на столі в офісі лежали мобільні телефони, візитниця та ще якісь речі;

дані протоколу огляду місця події від 04 лютого 2012 року, згідно з якими, оглянуто приміщення типографії «Літера» на АДРЕСА_5, вхід до якої здійснюється з охоронюваної території Київського мотоциклетного заводу. В ході огляду, на другому поверсі, з ручки із зовнішнього боку дверей кімнати, в якій проводяться ремонтні роботи та яка знаходиться ліворуч в коридорі, вилучено відбиток руки. Праворуч в коридорі знаходяться двері, які ведуть до офісної кімнати та які на момент огляду зачинені, при цьому, в коридорі не виявлено слідів боротьби чи плям бурого кольору схожих на кров;

дані явки з повинною від 20 лютого 2012 року, згідно з якими, ОСОБА_4 зізнався в тому, що 04 лютого 2012 року, знаходячись за адресою: м. Київ АДРЕСА_5, в приміщенні офісу, раніше домовившись зі своїм товаришем ОСОБА_3, побили громадянина ОСОБА_13 та відібрали в нього особисті речі, а саме, ноутбук та газовий пістолет;

дані розписки від 20 лютого 2012 року, згідно з якими, ОСОБА_4 не заперечив щодо проведення співробітниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві огляду його місця мешкання за адресою: АДРЕСА_4;

дані протоколу огляду, виявлення та вилучення від 20 лютого 2012 року, згідно з якими, в кімнаті, де мешкає ОСОБА_4 у приватному будинку АДРЕСА_4, із шафи вилучено газовий пістолет «МЕ 38 Compact» № НОМЕР_1, калібр 9 мм (револьвер), з набоями в кількості 5 штук;

дані протоколу огляду від 22 лютого 2012 року, згідно з якими, оглянуто газовий пістолет «МЕ 38 Компакт» № НОМЕР_1, калібр 9 мм, з гумовими набоями в кількості 5 штук;

дані висновку судово-медичної експертизи № 61/Е від 05 квітня 2012 року, згідно з якими, в ОСОБА_6 мали місце легкі тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки, множинних забоїв та саден обличчя, волосистої частини голови, а також периорбітальної гематоми справа, які утворилися від дії тупого(их) предмета(ів) в строк 04 лютого 2012 року та за обставин, вказаних у постанові;

дані листа-повідомлення від 10 лютого 2012 року, згідно з якими, компанією ТОВ «Центр «Ютіс» в особі директора ОСОБА_10 надано ноутбук марки «Dell Inspirion 1564» ОСОБА_2 в тимчасове безкоштовне користування на його погляд, в рамках діючого законодавства України;

дані податкової накладної від 12 листопада 2010 року, рахунку з оплати замовлення № 4000223 від 11 листопада 2010 року, видаткової накладної № 4000057 від 12 листопада 2010 року, згідно з якими, ТОВ «Центр «Ютіс» придбано ноутбук «Dell Inspirion 1564» за 12798 грн.;

дані протоколу виїмки від 07 лютого 2012 року, згідно з якими, ОСОБА_2 добровільно видав ноутбук «Dell Inspirion 1564», серійний код 10104754645, чорного кольору, в робочому стані;

дані протоколу пред'явлення особи для впізнання від 21 лютого 2012 року, згідно з якими, ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як осіб, які 04 лютого 2012 року примусово, з його побиттям забрали належний ОСОБА_10 ноутбук, при цьому, ОСОБА_4 завдав йому 1-2 удари рукою в область шиї, а в подальшому стримував ОСОБА_3, коли останній завдавав йому удари. Крім того, пістолет в нього із сумки витягнув ОСОБА_2, передав його ОСОБА_3, а потім з офісу з пістолетом вийшов ОСОБА_4, поклавши собі за пояс. Також ОСОБА_3 завдавав йому удари в голову пластиковою трубою;

дані протоколу очної ставки від 21 2012 року (відсутній місяць), проведеної між потерпілим ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3, згідно з якими, останній підтвердив, що він 04 лютого 2012 року завдав потерпілому ОСОБА_6 5 ударів руками в голову і тулуб та 1 удар пластиковою трубою, а також разом з ОСОБА_4 забрали в потерпілого пістолет, щоб він не вистрілив їм у спину. Також потерпілий ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_3 після завдання йому ударів, примусив його витягнути все з кишень та вимкнув його телефон, а також ОСОБА_3 примусив його написати дві розписки, текст яких диктував ОСОБА_2, при цьому, ОСОБА_3 не заперечив даних обставин;

дані протоколу очної ставки від 21 лютого 2012 року, проведеної між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4, згідно з якими, останній підтвердив, що він 04 лютого 2012 року разом з ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_6 удари руками в тулуб та він забрав в останнього пістолет;

дані протоколу очної ставки від 23 лютого 2012 року, проведеної між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_2, згідно з якими, останній не заперечив того, що 04 лютого 2012 року в офісі на АДРЕСА_5 в його присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдавали удари ОСОБА_6, після чого, він із сумки з-під ноутбука забрав належний потерпілому пістолет, який передав ОСОБА_3, а останній поклав його на стіл;

дані протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілого ОСОБА_6 від 22 травня 2012 року, згідно з якими, потерпілий ОСОБА_6 на місці події, а саме, в офісі, який знаходиться на 2-му поверсі в приміщенні типографії «Літера» на АДРЕСА_5 № 8-А, розповів та відтворив обставини, за яких стосовно нього було вчинено неправомірні дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Так, потерпілий вказав на стіл, на якому лежали ноутбук та пістолет, що в нього викрав ОСОБА_2, а саме, останній забрав пістолет і передав його ОСОБА_3, а той, у свою чергу, передав пістолет ОСОБА_4, потім ОСОБА_2 зі столу забрав ноутбук і вийшли з приміщення офісу. Крім того, потерпілий розповів, що в ході події ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдавали йому удари в голову та тулуб, не уточнюючи кількість ударів;

дані протоколів відтворення обстановки і обставин події за участю обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 22 травня 2012 року, згідно з якими, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на місці події, а саме, в офісі, який знаходиться на 2-му поверсі в приміщенні типографії «Літера» на АДРЕСА_5 № 8-А, розповіли та відтворили обставини, за яких ними спільно з ОСОБА_2 було вчинено неправомірні дії щодо потерпілого ОСОБА_6 Так, обвинувачені вказали на шафу, де ОСОБА_3 взяв пластикову трубу, якою потім завдав удари потерпілому, вказали на стіл біля вікна, на якому лежали ноутбук та пістолет, при цьому, ОСОБА_2 зі столу забрав пістолет і передав його ОСОБА_3, а той, у свою чергу, передав пістолет ОСОБА_4, потім ОСОБА_2 зі столу забрав ноутбук і вони вийшли з приміщення офісу. Крім того, обвинувачені розповіли, що в ході події завдали руками декілька ударів потерпілому ОСОБА_6 в тулуб та голову;

дані постанови про уточнення місця вчинення злочину від 12 листопада 2012 року, згідно з якими, правильною адресою місця вчинення злочину слід вважати: АДРЕСА_5;

дані договору оренди від 01 квітня 2011 року, згідно з якими, ТОВ «Стерн Україна» в особі директора ОСОБА_14 передано ОСОБА_2 в тимчасове (строкове) платне користування кімнату АДРЕСА_5.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Суд, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.

Так, відповідальність за ст. 186 КК України настає за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а також за те саме діяння, якщо воно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, або вчиненого повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Із суб'єктивної сторони грабіж характеризується прямим умислом, який крім загальних ознак включає психологічний елемент усвідомлення винним відкритості своїх злочинних дій (очевидність, зухвалість). Не можуть залишатись поза увагою мета грабежу, спрямована на збагачення за рахунок чужого майна та відверто корисливий мотив його скоєння.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вступивши між собою в попередню змову, 04 лютого 2012 року з офісу АДРЕСА_5, із застосуванням до потерпілого ОСОБА_6 насильства, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я, відкрито викрали належний останньому газовий пістолет марки «МЕ 38 Компакт» вартістю 1600 грн.

Суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази зазначені вище, встановив, що 04 лютого 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийшли в офіс АДРЕСА_5, договір оренди якого оформлено на ОСОБА_2, з метою забрати у потерпілого ОСОБА_6 ноутбук, який був наданий особисто ОСОБА_2 для роботи ОСОБА_10, тобто даний ноутбук знаходився в законному володінні ОСОБА_2 і необхідний був останньому для роботи, оскільки в ньому містилася інформація щодо клієнтської бази та напрацювань за період їх спільної роботи з потерпілим, при цьому, останній до дня події протягом тижня не виходив на зв'язок з ОСОБА_2 Під час зустрічі, будучи обізнаними про наявність у потерпілого ОСОБА_6 пістолету, побоюючись його застосування проти них останнім, ОСОБА_3 завдав потерпілому удар пластиковою трубою, яку взяв при вході до приміщення офісу, декілька ударів руками в голову та тулуб, а ОСОБА_9 також завдав потерпілому декілька ударів руками в тулуб. В цей час, ОСОБА_2 дістав із сумки потерпілого належний останньому пістолет «МЕ 38 Компакт», який поклав на стіл, а ОСОБА_3 з кишень потерпілого ОСОБА_6 дістав належні останньому речі, а саме, портмоне, в якому знаходилось, приблизно 2000 грн., та 2 мобільні телефони, які також поклав на стіл. Крім того, ОСОБА_2, перебуваючи в офісі, висловив вимогу потерпілому погасити перед ним борг, що складав 5000 грн., за виконану спільно з потерпілим роботу клієнту «Спорт Лайф». У подальшому при виході з приміщення офісу, ОСОБА_4, забрав зі столу вказаний пістолет, щоб потерпілий не вистрілив у них, ОСОБА_2 забрав ноутбук, при цьому, інші речі потерпілого залишилися на місці.

Такі встановлені судом обставини об'єктивно підтверджуються безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами у їх сукупності, зміст яких наведено вище, та які узгоджуються між собою.

Як на досудовому розслідуванні так і в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано доказів тому, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, забираючи пістолет потерпілого ОСОБА_6, мали умисел саме на відкрите заволодіння чужим майном з метою збагачення за рахунок чужого майна, тобто керувалися корисливим мотивом.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено наявності в діяннях ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зазначені висновки суду щодо відсутності в діяннях ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умислу і корисливого мотиву ґрунтуються на показаннях обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що вони йшли до потерпілого ОСОБА_6 з наміром забрати ноутбук, які суд визнає правдивими, оскільки вони не спростовані жодними доказами та повністю узгоджуються з безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами у їх сукупності, зміст яких судом розкрито вище.

Зокрема, на користь версії обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відсутність у них змови на відкрите заволодіння чужим майном, свідчить і встановлений судом факт, що останні, забираючи пістолет з приміщення офісу, мали реальну можливість незаконно збагатитися за рахунок майна потерпілого ОСОБА_6, а саме, грошових коштів та мобільних телефонів, що знаходилися на столі, однак такою можливістю не скористалися, що свідчить про відсутність в їх діях умислу на відкрите заволодіння чужим майном та корисливого мотиву.

При цьому, досліджені судом докази свідчать, що дії обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо потерпілого ОСОБА_6 мали неправомірний характер, однак сторона обвинувачення не скористалася своїм правом на зміну обвинувачення в суді згідно з вимогами ст. 338 КПК України, а суд в даному випадку самостійно не може вийти за межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже з урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в їх діяннях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 слід залишити без розгляду у відповідності зі ст. 129 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та виправдати його у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та виправдати його у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та виправдати його у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цього кримінального правопорушення.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 - залишити без розгляду.

Речові докази: газовий пістолет «МЕ 38 Компакт» № НОМЕР_1, калібр 9 мм; гумові набої в кількості 5 штук, передані потерпілому ОСОБА_6 - повернути останньому; ноутбук марки «Dell Inspirion 1564», переданий до камери зберігання Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути ТОВ «Центр «Ютіс».

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя