Постанова № 41551066, 07.11.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 3-7110/14

в справі № 760/23853/14-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2014 року Суддя Соломянського районного суду м. Києва Шереметьєва Л.А., при секретарі Боровик О.О. за участю:

прокурора Маруненка О. А.,

представника Київської міжрегіональної митниці ОСОБА_1

розглянувши матеріали, які надійшли від Київської міжрегіональної митниці, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, директора ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» (ЄДРПОУ 38490763, 01010, м. Київ, вул. Андрія, 10, оф. 1) зареєстрованого за адресою: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 6-а лінія, 19 «В», паспорт громадянина України: СМ 928337, виданий 14 лютого 2007 року Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, суд

В С Т А Н О В И В:

Відносно ОСОБА_2 25 лютого 2014 року складено протокол №0106/10000/14 про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, які проявилися в наступному.

26 листопада 2013 року в зоні діяльності Ягодинської митниці з Польщі на митну територію України автомобільним транспортом р. н. АС8991АО/АС7742ХХ на підставі товаросупровідних документів: міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 347213 від 26 листопада 2013 року, книжки МДП № XN 73499759 та інвойсу № EX-0064 від 26 листопада 2013 року переміщено товари «світильники та комплектуючі до них», вагою брутто 2452,40 кг, загальною вартістю 5 318,70 дол. США.

Відповідно до товаросупровідних документів:

одержувачем товарів є ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» (ЄДРПОУ 38490763, м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд. 10, оф. 1); продавцем та відправником товарів є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія).

Товари поставлені на виконання умов контракту № EX-08-05-13 від 08 травня 2013 року, укладеного між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» (Великобританія) в на умовах поставки CIP Київ.

28 листопада 2013 року товари, заявлені до митного оформлення в Київській міжрегіональній митниці Міндоходів (митний пост «Західний») в режимі ІМ-40 за МД №100250000/2013/077923, оформлені та випущені у вільний обіг.

06 вересня 2013 року відповідно до законодавства України з питань митної справи, зокрема ст. 567 Митного кодексу України Київською міжрегіональною митницею Міндоходів з метою перевірки законності ввезення товарів на митну територію України до Департаменту митної справи Міндоходів ініційовано направлення запиту до митних органів Великобританії.

З відповіді митних органів Великобританії, яка надійшла 10 грудня 2013 року, вбачається, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» є ліквідованою та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру.

Посилаючись на ст. 6 Закону України № 959-XII від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність», митний орган вважає, що на час поставки товарів укладений з компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» контракт був фактично недійсним, а інвойс № EX-0064 від 26 листопада 2013 року, виданий ліквідованою компанією (стороною зовнішньоекономічного контракту), яка не є здатною до укладання контракту.

В звязку з цим митний орган вважає, що товари ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та продавця товарів, що є порушенням митних правил, відповідальність за яке, передбачена ст. 483 МК України.

Митний орган вважає, що дії ОСОБА_2, як директора ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» , призвели до переміщення товарів загальною вартістю 42512,37 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що мають ознаки підробки, містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача та неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів.

ОСОБА_3»янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року постанова Соломянського районного суду м. Києва була скасована, а матеріали справи направлені до Київської міжрегіональної митниці для проведення додаткової перевірки.

В постанові суду було наведено ряд питань, які підлягали перевірці, і які унеможливлювали перевірку в апеляційному порядку законності та обґрунтованості прийнятого рішення в справі і перешкоджало встановленню наявності чи відсутності правопорушення, вини особи, щодо якої складено протокол.

Після проведеної додаткової перевірки до матеріалів справи митним органом було долучено два аркуші, зі змісту яких можна зробити висновок, що це є витягом з національного нормативного акту, ймовірно Великобританії, а саме статті 1000 та 1001,а також інформація про внесення повідомлення про злочин до ЄРДР.

Згідно з даними витягами передбачено два засоби виключення компанії з реєстру:

за власним бажанням компанії та з дозволу суду; за ініціативи реєстратора з метою контролю за діяльністю підприємств.

Згідно відповіді митних органів Великобританії компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» в записах ОСОБА_4 показана як «ліквідована». «MAXIMUS BUSINESS LTD» був направлений лист від ОСОБА_5 з попередженням, що дана кампанія буде виключена з Реєстру через три місяці, якщо не буде подано жодної причини для того, щоб її там залишити і власне ОСОБА_4 виключена з реєстру 17 травня 2013 року.

З врахуванням цієї інформації митний орган вважає, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» на час поставки товарів була ліквідованою, контракт ЕХ-08-05-13 від 08 травня 2013 року був фактично недійсним, а інвойс № EX-0064 від 26 листопада 2013 року виданий ліквідованою компанією, яка не є здатною до укладання контракту.

Представники Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, з позицією яких погодився прокурор, вважають вказані обставини доведеними та вважають доведеною вину ОСОБА_2 у порушенні митних правил.

Представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з»явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд до відома не поставив.

Заяву про відкладення розгляду справи не подав.

За таких обставин, у порядку ч.4 ст.526 Митного кодексу України, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та закриття провадження в справі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, предявлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи МК чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

З частини інформації про результати розслідування кримінального провадження за № 12014100090003453, отриманого в процесі додаткової перевірки, вбачається, що 25 квітня 2014 року слідчим відділом Соломянського РУ ГУ МВС України в м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження за ч. 1 ст. 358 КК України щодо невстановлених осіб.

Жодній особі про підозру повідомлено не було, досудове розслідування на даний час триває.

Частиною першою статті 483 МК України передбачено відповідальність особи за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару, згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

У цьому розумінні переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю може бути вчинено одним із способів, перелічених у ст. 483 МК України

Таким чином, основним безпосереднім об'єктом є встановлений порядок переміщення товарів та ТЗ через митний кордон України.

Об'єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Відповідно до ОСОБА_3 Пленуму Верховного Суду України №8 від 03 червня 2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Згідно з ч. 7 ст. 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими, відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

При цьому відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, в окремих графах 31 митної декларації «Вантажні місця та опис товарів: Маркування та кількість - Номери контейнерів - Кількість та розпізнавальні особливості» під номером 1 зазначаються найменування та звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТ ЗЕД, у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 МД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення): наприклад, комплектність або завершеність (зібраний/незібраний), кількісний та якісний склад (матеріал, речовина, суміш, сполука тощо), основні властивості товару (призначення, розмір, розфасування, пакування тощо).

Вказані вимоги закону при митному оформленні товару в режимі «Експорт» ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» були дотримані, оскільки в митній декларації за формою МД-3 зазначено достатньо відомостей, за допомогою яких можна ідентифікувати й класифікувати товар.

При цьому відомості, зазначені в митній декларації, відповідають положенням ст. 257 МК України і ніяким чином не вплинули на цілі справляння митних платежів, в тому числі визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» субєкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору.

Будь-яких доказів того, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» на момент укладення контракту була до цього нездатна, ні у протоколі про порушення митних правил, ні у матеріалах справи не наведено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що контракт № EX-08-05-13 був укладений між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» 08 травня 2013 року, тобто до того, як останню було виключено з Реєстру, що спростовує твердження митного органу про те, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» була нездатною до укладання контракту.

Додана до матеріалів справи при проведенні додаткової перевірки інформація в вигляді ст.1000 та ст.1001 також не дає підстав для такого висновку, т.я. зробити будь-який висновок з долучених до справи витягів у вигляді двох аркушів паперу з невідомого документу, неможливо.

/ а.с. 145-146 /

В звязку з викладеним вище, лист митних органів Великобританії від 10 грудня 2013 року про те, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» є ліквідованою та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру не може вважатися належним та достатнім доказом того, що відомості про продавця товару, зазначені в товаросупровідних документах, є неправдивими, а така позиція представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів ґрунтується на припущеннях.

Так, з постанови Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року, якою матеріали справи були направлені для проведення додаткової перевірки, вбачається, що перевірці підлягали наступні відомості: чи є виключення компанії з реєстру її ліквідацією, тобто, чи є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» діючою та чи зобов»язана вона в разі виключення її з реєстру виконати умови контракту.

Ні прокурором, ні представником Київської міжрегіональної митниці Мінддоходів не заперечувалося та не було спростовано, що дані, зазначені в товаросупровідних документах, правдиві та відповідають дійсності.

Крім того, постанова Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року належним чином виконана не була, а тому обставини, що могли б спростувати чи підтвердити вчинення ОСОБА_2 дій, направлених на порушення митних правил, встановлені не були.

Крім того, при проведенні додаткової перевірки, не дивлячись на зміст постанови Апеляційного суду м. Києва, так і не були відібрані пояснення у ОСОБА_6 декларанта даного товару, не встановлено обсяг його повноважень та не визначено обєм його відповідальності в даному випадку як особи, уповноваженою на роботу з митницею.

В матеріалах справи відсутні також дані про те, чи встановлено в ході розслідування такі обставини, які б давали підстави для висновку про підробку інвойсу № EX-0064 від 26 листопада 2013 року, що був наданий ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» при митному оформлені товару.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначено вище, Апеляційний суд м. Києва констатував, що митним органом не було перевірено та долучено до матеріалів справи доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 умислу на вчинення порушення правил, що було б підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

У звязку з цим було зазначено про необхідність проведення в справі додаткової перевірки і за вказаних обставин постанова судді першої інстанції була скасована, а матеріали справи про порушення митних правил повернуті до Київської регіональної митниці для проведення додаткової перевірки та прийняття рішення згідно чинного законодавства.

Всупереч цьому, в ході додаткової перевірки жодної процесуальної дії проведено не було, протокол в тій же редакції та з тим ж матеріалами справи був повторно направлений до суду для розгляду по суті.

Разом з тим, вказані матеріали не містять доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку було б можливо стверджувати про наявність порушення митних правил з боку ОСОБА_2 , а тому викладені в протоколі обставини не утворюють складу адміністративного правопорушення з його боку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 1,8, 245, 247, 251-252, 265, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 3, 458, 465, 467, 483, 487-488, 491,495, 522,527 Митного кодексу України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_2, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_3 набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, прокурором або митним органом, який здійснював провадження у цій справі до Апеляційного суду м. Києва через Соломянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: