Рішення № 41548626, 19.11.2014, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/911/14-ц

2/291/388/14

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2014 року

Ружинський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого - судді Нейла В. М.

при секретарі - Геворковій Д.С.

з участю: - позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Ружині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житло-вим будинком та зобов'язання вчинити дії по захисту права

встановив:

11.06.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом.

Позивачка зазначає, що 29 квітня 2014 року судовим рішенням Ружинського районного су-ду за нею виз нано право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будів лями без виділення в натурі, що розташовані по АДРЕСА_1 Житомирської області; за відповідачем визнано право власності на 1/2 частку вказаного вище жит лового будинку з господарськими будівлями без виділення в натурі.

Вказує, що після розірвання шлюбу з відповідачем по справі з нею залишились прожива-ти діти: 18 річна ОСОБА_6; 8 річна ОСОБА_7, у зв'язку з хроніч-ним захворюванням потребує відповідного співвідношення темпера турно -вологістного ре-жиму перебування в жилому приміщені; 2 річний внук ОСОБА_8. Діти з часу народження зареєстровані та безперервно проживають в житло вому будинку. Власного житла не мають.

До і після розірвання шлюбу склався добровільний порядок користування житловим при-міщенням між позивачкою, відповідачем, членами сім'ї. Іншої угоди про порядок користуван-ня спірним житловим будинком не було, взаємної згоди стосовно поділу житлового будинку (ко ристування, розподілу оплати комунальних послуг) між сторонами досягнуто не було.

Жилі кімнати, відповідно, займали : № 1-7, площа 21,4 м.кв. - позивачка разом з 8 річ ною дочкою; № 1- 9, площа 21,4 м.кв. - 18 річна дочка з дитиною; № 1-8, площа 31, 5 м.кв. - відпо-відач.

Відповідач, зареєстрований в житловому будинку, фактично, після розірвання шлюбу з

1 жовтня 2012 р. на час звернення до суду з позовною заявою за вказа ною адресою не прожи-ває.

Позивачка вважає , що є реальна технічна можливість по фактичному користуванню, без пере планування та реконструкції, надати кожному з співвласників в натурі в корис тування ізольоване жиле приміщення (кімнату) в займаному ними житловому будинку, а саме: пози-вачці: - Літ. А житловий будинок, жилі кімнати: № 1-7, площа 21,4 м.кв.; № 1- 9, площа 21,4 м. кв.; відповідачу: - Літ. А житловий будинок, жилі кімнати: № 1-8, площа 31,5 м. кв.; в загаль-ному користуванні залишити: Літ. А житловий будинок, жила кімната № 1- 6, площа 32,5 м. кв.; - Літ. а Прибудова; - Літ. а № 1 ганок; - Літ. Б1 літня кухня, гараж, погріб, цегляні зблоко-вані; - Літ. В убиральня;- № за планом №2 колодязь питний. Майно, що призначене для постій-ного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього житлового будинку - тех-нічне обладнання: електропостачанняу газопостачання, водопостачання, каналізація, внутріш-ньобудинкова система обігріву, прилади обліку споживання. Із всіх можливих варіантів, вка-зує позивачка, в запропонованому варіанті частки житлової пло щі, які виділяються в користу-вання співвласникам, найбільше відповідають їх нім ідеальним часткам.Встановлений порядок користування майном не призведе до порушення прав відповідача, який в спірному будинку 18 місяців не проживає. Виділені в користування конкретні приміщення (кімнати) житлового бу-дин ку, залишені в загальному користуванні господарські будівлі та споруди, вста новлять пра-вовий, об'єктивний порядок користування житловим будинком, надасть можливість забезпе-чити побутові умови проживання співвласників та членів їх бувшої сім'ї.

Позивачка стверджує, що має підстави передбачити істотне порушення відповідачем її та дітей прав в майбутньому - повно і незаперечно здійсню вати права користування майном.

Позивачка посилається на те, що своїми діями відповідач фактично створив умови для обмеження необхідних санітарно - побутових умов проживання: готувати їжу, обігрівати жит-лові при міщення, неможливість мешкатй в будинку в осіньо - зимовий період, порушив право на безпечне життя і здоров'я малолітніх дітей - 8 річної дочки яка хворіє та 1,5 річного онука; утримувати та зберігати майно.

Зазначає, що послуги енергетичними ресурсами через приєднану мережу надаються спо-живачеві на підставі договору, що укладається між ним та постачальником відповідно до ти-пового договору, затвердженого в установ леному порядку. У разі коли об'єкт споживання пе-ребуває у власності (користу ванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвлас-ників (користу вачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів). Від-повідач залишав поза увагою всі письмові звернення ОСОБА_1 з проханням на дати, як спів-власниці, письмову згоду на укладання договору по наданню послуг з газопостачання з газо-постачальним підприємством.

Позивачка просить встановити порядок користування житловим будинком, господарськи-ми будівлями та спорудами які розташовані в АДРЕСА_1: позивачка - Літ. А житловий будинок, жилі кімнати: № 1-7, площа 21,4 м.кв.; № 1- 9, площа 21,4м.кв.; відповідач - Літ. А житловий будинок, жилі кімнати: № 1-8, площа 31,5 м.кв.; в загальному користуванні залишити: Літ. А житловий будинок, жила кімната № 1- 6, площа 32,5 м. кв.; Літ. а Прибудова; Літ. а № 1 ганок; Літ. Б1 літня кухня, гараж, погріб, цегляні зблоковані; Літ. В убиральня; № за планом № 2 колодязь питний, майно, що призначене для постійного обслу говування і забезпе-чення відповідної експлуатації всього житлового будинку - технічне обладнання: електропос-тачання, газопостачання, водопоста чання, каналізація, внутрішньобудинкова система обігріву , прилади обліку споживання, зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод у користу ванні майном ОСОБА_1 після встановлення порядку користу вання жи-тловим будинком шляхом надання ОСОБА_1, співвлас ниці житлового будинку по АДРЕСА_1, письмової згоди на укладання договорів з енергетичними ком-паніями через приєднану мережу на постачання енергетичних ресурсів.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги з наведених вище підстав.

У суді представники відповідача не визнали позовні вимоги, пояснивши, що відповідач не чинить перешкод відповідачці у користуванні житловим будинком, господарським будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1, а тому відсутній предмет спору, з позовних вимог витікає вимога про поділ майна в натурі, в той час як така вимога не заявлена, в позовних вимогах також не зазначена пропозиція відповідачу грошової компенсації до рів-ності часток у спільній власності.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити на підставі наступного.

З паспорта серії НОМЕР_1 виданого Ружинським РС УДМС України в Житомирській області 02.06.2014 року вбачається, що відповідач по справі, зазначений у позовній заяві як ОСОБА_5, поміняв прізвище і правильним прізвищем відповідача є ОСОБА_5.

Судом встановлено, що у спільній частковій власності сторін перебуває житловий будинок з господарським будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 Житомирської області, а ідеальні частки співвласників складають: 1/2 та 1/2.

У ст.317 ЦК України визначено зміст права власності, яке полягає у праві володіння, ко-ристування та розпорядження своїм майном.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної част-кової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст.358ЦК України право спільної часткової власності здійснюється спів-власниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У ра-зі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і корис-туються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Суд критично розцінює посилання представника позивачки на правову позицію судової палати у цивільних справах ВСУ у справі № 6-12 цс13, викладену у постанові від 3 квітня 2013р., згідно з якою кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та кори-стування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок, разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і не ізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно, оскільки у вказаній правовій позиції зазначено, що порядок користу-вання будинком повинен бути встановлений саме співвласниками, тобто, за згодою сторін, а така згода співвласників не знайшла свого підтвердження у суді.

Відповідно до ч.1ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 03.02.2014 року вбача-ється, що відповідач по справі ОСОБА_5 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 01.10.2012 року (а.с.44).

Те, що відповідач по справі ОСОБА_5 зареєстрований у спірному житловому будинку, але фактично, після розлучення з 1 жовтня 2012 року на час звернення до суду з позовною заявою за вказаною адресою не проживає стверджується поясненням позивачки, викладеним нею у позовній заяві по даній справі (а.с.3).

Таким чином, позивачка не надала суду доказів порушення відповідачем по справі її права

володіння і користування житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1 Житомирської області, не надала також доказів того, в чому саме полягають перешкоди у во-лодінні і користуванні житловим будинком, зазначеним вище, оскільки відповідач фактично не проживає у спірному будинку по АДРЕСА_1 з 01.10.2012 року по даний час, а тому, відповідно, не може чинити перешкод позивачці у реалізації її права на володіння і користування вказаним будинком.

Отже, у суді не знайшло свого підтвердження порушення права позивачки на володіння і користування житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами, які розташовані в АДРЕСА_2

Вимога про виділ або поділ будинку в натурі позивачкою не заявлялася.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.317,356,357,358,364 ЦК України, ст.ст.88, 209, 212,213,215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком та зобов'язання вчинити дії по захисту права відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголо-шення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. М. Нейло.