Постанова № 41547280, 18.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року № 813/4878/14

о 10 год., 47 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова, представник - Сільченко О.О.до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс», представник - Дубас В.М.про стягнення заборгованості в сумі 98780,74 грн.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не відшкодовано витрати УПФУ в Личаківському районі на виплату пенсії громадянам, різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період січень - червень 2014 року в сумі 98780,74 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала додаткові пояснення та докази просила суд задоволити позов повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити повністю в тому числі з підстав, що відповідач не є правонаступником державного підприємства, оскільки згідно статут створений як юридична особа та заснований згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області від 17.01.1996 року за № 35 на підставі установчого договору про створення шляхом перетворення орендного підприємство «Дніпроспецавтотранс» у ВАТ. Згідно п. 3.3. статуту відповідач є лише правонаступником орендного підприємства.

Орендне підприємство створене лише 01.04.1993 року, статутом якого не встановлено що таке є правонаступником державного підприємства, а лише містить відомості про частку державного майна. Відтак підстав для стягнення з відповідача боргу для покриття сум витрат на фінансування різниці між сумою пенсій призначених згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів та період за січень - червень 2014 року, не має.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав суду пояснення, додаткові докази та документи просив суд в задоволенні позову відмовити повністю з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії:

- Повідомлень про суми витратна виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій призначених згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів за період з січень - червень 2014 року, та зазначено осіб, яким призначено пенсії згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

- довідок виданих громадянам проте, що вони працювали державному підприємстві - інституті «Дніпроспецавтотранс».

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» №1977-XII вiд 13.12.1991 року з наступними змінами та доповненнями, Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Згідно ст. 24 цього ж Закону, різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи». Згідно з п.п. 2, 4 цього Порядку, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. У разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Згідно п. 5 цього ж Порядку, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04-27.02.2003 року по справі № 2/1469-8/373 за позовом Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова до ВАТ «Проектний інститут «Дніпроспецавтотранс» про стягнення 9900,17 грн. в позові відмовлено.

При розгляді вказаної справи судом встановлено, що відповідач не є правонаступником держаного підприємства чи організації, адже згідно п. 1.1. свого Статут, відповідач як юридична особа є заснований відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області від 17.01.1996 року за № 35 на підставі установчого договору про створення шляхом перетворення орендного підприємства «Дніпроспецавтотранс» у ВАТ. Згідно п. 3.3. цього ж Статуту, відповідач є правонаступником орендного (а не державного) підприємства.

У свою чергу, орендне підприємство «Дніпроспецавтотранс» було створене лише 01.04.1993 року, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію господарського формування від 01.04.1993 року № 05192, видане Львівською міською радою народних депутатів. Статут цього ж самого орендного підприємства не було встановлено жодного його правонаступництва прав та обов'язків будь-якого державного підприємства, а лише визначено, що майно підприємства яке є державною власністю, знаходиться лише в повному господарському віданні, а тому це майно можна викупити згідно чинного законодавства України.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили.

В матеріалах даної справи також є копії наступних доказів:

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- статуту ВАТ «Проектний інститут «Дніпроспецавтотранс» (у новій редакції);

- договору про передачу майна державного інституту в оренду від 22.02.1990 року з додатковими угодами;

- відомості про передачу майна в оренду;

- свідоцтва про державну реєстрацію господарського формування Орендного підприємства «Дніпроспецавтотранс», засновниками якого є організація орендарів підприємства «Дніпроспецавтотранс»;

- статуту Орендного підприємства «Дніпроспецавтотранс»;

- свідоцтва про державну перереєстрацію ВАТ «Дніпроспецавтотранс».

Обставини встановлені у вищезазначеному рішенні господарського суду, а також наявні у справі докази не містять жодних відомостей про те, що відповідач є правонаступником державного підприємства, відтак повністю спростовують обґрунтування позовних вимог позивача щодо підставності стягнення з відповідача боргу для покриття сум витрат на фінансування різниці між сумою пенсій призначених згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів та період за січень - червень 2014 року.

З цих же підстав судом не надається оцінка іншим обставинам у справі про які вказував відповідач.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 98780,74 грн., задовленню не підлягають.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 24.11.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.