Рішення № 41546711, 24.11.2014, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8704/14-ц

Провадження № 2/711/2426/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Байда О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон.

В обґрунтування позову вказує, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 11.04.1991 року по 23.11.2011 року. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.11.2011 року шлюб між ними розірвано. В період шлюбу в них народилася дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка в даний час проживає разом нею за адресою: АДРЕСА_1.

Вказує, що з часу розірвання шлюбу відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання не надає.

Крім того, відповідач безпідставно чинить їй перешкоди у здійсненні заходів спрямованих на покращення здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Зокрема відповідач відмовляється надати у передбаченому законодавством України порядку дозвіл на виїзд неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 за кордон для відпочинку та оздоровлення останньої.

Вказує, що її дочка часто хворіє застудними захворюваннями, для лікування та профілактики яких необхідне періодичне перебування дитини на морі. Крім того, виїзд дитини за кордон вочевидь сприятиме розширенню світогляду дитини та добре позначиться на її духовному та інтелектуальному розвитку як особистості.

Однак відповідач безпідставно не надає згоди на виїзд дитини за межі України, не надаючи при цьому жодних вагомих аргументів, які б пояснювали та обґрунтовували його відмову.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що надають право на виїзд з України і в'їзду в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини. Оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 27.01.1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

А тому, просить надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон та виготовлення проїзних документів неповнолітній ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері - ОСОБА_1, без згоди батька - відповідача ОСОБА_2 до повноліття дитини.

Ухвалою суду до участі в справі в якості третьої особи притягнуто Орган опіки та піклування Черкаської міської ради.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1, за довіреністю ОСОБА_4, позовні вимоги підтримав та просив надати дозвіл на тимчасовий виїзд до Росії та виготовлення проїзних документів неповнолітній ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері - ОСОБА_1, без згоди батька - відповідача ОСОБА_2 до повноліття дитини.

В судове засідання представник третьої особи - Органу опіки та піклування м. Черкаси не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомний в установленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи, був повідомлений в установленому законом порядку.

Зі згоди представника позивачки суд у відповідності зі ст. 224 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.04.1991 року по 23.11.2011 року. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.11.2011 року шлюб між сторонами розірвано.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 51 Конституції України турбота про дітей, їх виховання є рівним правом і обов'язком батьків.

Одним із питань, яка має вирішуватися за взаємною згодою батьків дитини, є реалізація права дитини на свободу пересування.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний із моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовано цим Кодексом, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному громадянину, в тому числі і дитині, свободу пересування, вільне право залишати територію України, якщо це відповідає інтересам дитини.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України та в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року. У п. 2 ст. 4 цього Закону, зазначено, що за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 в редакції постанови КМУ від 25.08.2010 р. № 724, передбачено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків здійснюється у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України без згоди та супроводу другого з батьків.

Документом на право перетинання дитиною державного кордону є проїзний документ дитини. Постановою КМУ від 25.08.2010 року № 724 до Правил перетинання державного кордону внесено зміни, відповідно до яких у п. 18 зазначається, що оформлення паспорта (проїзного документа) здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників, батьків чи дітей), а у разі якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, із ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчується нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно нормам ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Як встановлено в судовому засіданні, відсутність згоди одного з батьків - ОСОБА_2 на виїзд неповнолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон позбавляє її повноцінного оздоровлення на морі та розширенню її світогляду, духовному та інтелектуальному розвитку, як особистості.

Суд вважає, що вимога позивачки про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за межі України з оздоровчою та туристичною метою ґрунтується на законі, відповідає інтересам дитини, направлена на виконання батьківського обов'язку щодо виховання дитини, забезпечення піклування про її здоров'я, фізичний, духовний та інтелектуальний розвиток. Відповідач, який не мотивовано відмовляє у наданні згоди на виїзд дочки за кордон діє в такий спосіб в супереч інтересам дитини та з порушенням прав неповнолітньої, фактично обмежує встановлене законом право на вільне пересування та вільний вибір місця проживання, хоча відповідно до ст. 33 Конституції України, держава гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. До того ж конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, частини 7, 8 ст. 7 СК України, відповідно до яких під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей, а також враховуючи те, що не можливість отримати позивачці дозвіл на виїзд за кордон без дозволу та супроводу батька порушує права неповнолітньої дитини, гарантоване ст. 33 Конституції України, тимчасовий виїзд за кордон на відпочинок відповідає інтересам неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивачки частково та надання дозволу на виготовлення проїзних документів та тимчасовий виїзд за межі України на відпочинок та оздоровлення до Росії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженці м. Черкаси з її матір'ю ОСОБА_1, без згоди батька - ОСОБА_2 в період часу - з моменту набрання рішенням законної сили і до 30.08.2015 року.

Керуючись ст.ст. 33, 51 Конституції України, ст. ст. 8, 19, 154 СК України, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16, ч. З ст. 313 ЦК України, 3, 10, 11, 12, 58, 59, 60, 61, 79, 86, 88, 146, 154, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 в редакції постанови КМУ від 25.08.2010 р. № 724, п. З глави 2 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 р. № 735, Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон - задовольнити частково.

Надати дозвіл на виготовлення проїзних документів та тимчасовий виїзд за межі України на відпочинок та оздоровлення до Росії громадянці України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці м. Черкаси з її матір'ю ОСОБА_1, без згоди батька - ОСОБА_2 в період часу - з дня набрання рішенням законної сили і до 30.08.2015 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: В.М. Скляренко