Рішення № 41545322, 13.07.2012, Миколаївський районний суд Львівської області

Справа № 1313/903/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

13.07.2012 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого -судді Бачун О. І.

при секретарі Танчак О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівській автобусні заводи» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Львівські автобусні заводи», у якому просить стягнути з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» в його користь 3122,64 грн. заборгованої заробітної плати, 10119,08 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 1000 грн. моральної шкоди.

В обгрунтування вимог зазначає, що працював у відповідача на посаді зварювальника лазерних установок з 19.06.2006 року по 15 жовтня 2008 року. Трудовий договір між ним та іідповідачем був розірваний за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідач з того часу заборгував йому заробітну плату. За час роботи у Відповідача заробітна плата виплачувалася нерегулярно, і не в повному обсязі. Відповідно до Звіту про виплату заробітної плати, виданого Відповідачем, Відповідач заборгував йому заробітну плату в сумі 3122,64 гривні, чим порушив вимоги ст.21,24,25 Закону України « Про оплату праці», ст.ст.115 ,116 КЗпП України, п.6.12,6.13,6.14 Колективного договору ТзОВ « Львівській автобусні заводи» на 2008-2009 роки.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача про виплату нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, однак останній жодним чином не реагує на звернення та скарги.

Так,14 лютого 2011року знову із письмовою заявою звернувся до Відповідача про виплату заробітної плати, про розмір заборгованості та строки її виплати, однак ніякої відповіді не отримав.

9 квітня 2011 року звернувся із скаргою на неправомірні дії Відповідача до прокуратури Сихівського району м.Львова. Відповідач, не провівши розрахунку при звільненні, порушив вимоги ст.116,117 КЗпП України.

Відповідач зобов'язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 15.10.2008 року по день винесення рішення , що складає, 825 робочі дні, тому сума яку слід стягнути на його користь складає: (33,25 грн. середньоденної заробітної плати(694,73 грн. за вересень 2008 року+ 768,30 грн. за серпень 2008 рік=1463,03 грн. : 2: 22 робочі дні) х 825 робочі дні)=27431,25 грн. При розрахунку середньої заробітної плати позивач керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України №100 від 08.02.1995 року.

Однак, враховуючи п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за №13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», де зазначено, що при визначенні розміру відшкодування необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи, тому зменшив вимогу про виплату середнього заробітку на половину і вважає, що із Відповідача слід стягнути в його користь 13 715 грн.

Позивач є єдиним годувальником в сім'ї, має на утриманні дружину, яка не працює , престарілих батьків-пенсіонерів. З вини Відповідача, який заборгував виплату заробітної плати, не мав можливості повноцінно утримувати свою сім'ю. Такі обставини призвели до душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагали додаткових зусиль для організації життя, для звернення в судові органи про стягнення з Відповідача сум заборгованості. Моральну шкоду оцінює у 1000 грн., просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, навели пояснення, аналогічні письмовій позовній заяві, просять такий задоволити.

Відповідач в особі представника Качмар І.Я. відносно позову заперечила, навела аналогічні письмовому запереченню пояснення. Додатково пояснила, що є звіт про виплату заробітної плати від 23.04.2012 р., був проведений перерахунок, моральна шкода та середній заробіток стягненню не можуть підлягати, бо немає боргу. Є акти про участь позивача у страйках, табелів робочого часу на заводі немає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові документи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні позивач з 19.06.2006 р. по 15.10.2008 р. працював зварювальником на лазерних установках четвертого розряду на ТзОВ «Львівські автобусні заводи» та звільнений за згодою сторін.

Відповідно до листа Територіальної державної інспекції праці у Львівській області від 06.12.2011 р. щодо розгляду звернення ОСОБА_1, при дослідженні розрахункових листків встановлено, що впродовж періоду перебування в трудових відносинах з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» ОСОБА_1 не нараховувалася індексація грошових доходів, що свідчить про порушення вимог ст.. 33 ЗУ «Про оплату

праці», ст.. 4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», ст.. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно звіту по записах журналу розрахунків за 01.03.2008-30.04.2012р. по ТзОВ «Львівські автобусні заводи» ОСОБА_1 08.05.2009 р. через касу підприємства виплачено 1270 грн., а 27.10.2009 р. 150 грн.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені у ст.116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток на весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідач не надав суду табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 на підприємстві, дійсну заробітну плату та розрахунок її перерахунку згідно Наказу №23/1 від 20.03.2009 року.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України №100 від 08.02.1995 року розрахунок середньої заробітної плати за весь час затримки її оплати слід рахувати із Звіту про виплату заробітної плати, згідно якої заробітна плата ОСОБА_1 у серпні 2008 року становила 768,30 грн., у вересні-694,73 грн. Тому ТзОВ «Львівські автобусні заводи» зобов'язано сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 15.10.2008 року по 27.10.2009 року, що складає, 255 робочі дні, тому сума яку слід стягнути складає:(33,25 грн. середньоденної заробітної плати(694,73 грн. за вересень 2008 року+ 768,30 грн. за серпень 2008 рік=1463,03 грн. : 2: 22 робочі дні) х 255 робочі дні)=8478,75 грн.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди - в силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування такої шкоди проводиться у разі, якщо порушення прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач не обгрунтував наявності моральних страждань та не вказав на обставини, які потребували додаткових зусиль для організації свого життя, відтак у задоволенні вимоги в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 213, 215, ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.. ст.. 21, 24, 25 ЗУ «Про оплату праці» суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ТзОВ «Львівські автобусні заводи», ЗКПО 33894928, МФО 385468, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8478 (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 75 коп.

Стягнути з ТзОВ «Львівській автобусні заводи» в користь держави судовий збір 107 (сто сім) грн. 30 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Суддя : Бачун О. І.