Ухвала суду № 41544572, 06.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 876/1083/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про визнання неправомірними дій, скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до Тернопілського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про визнання дій щодо списання з рахунку коштів в сумі 43632, 35 грн. неправомірними, скасування постанови від 18 листопада 2013 року по виконавчому провадженню № 40861896 щодо відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем не було вчинено жодних заходів для примусового виконання судового рішення, а тому правових підстав для стягнення виконавчого збору не було.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та задовольнити позов. В апеляційній скарзі апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, позивачі вказали, що добровільно погасили боргове зобов'язання перед банком і підстав для стягнення з них виконавчог збору не було.

Представник позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її з підстав, що у ній наведені.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача на виконанні знаходилося виконавче провадження №38290018 з примусового виконання виконавчого листа №1915/16047, виданого Тернопільським міськрайонним судом у цивільній справі про стягнення з боржників на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості.

18 листопада 2013 року державним виконавцем відділу ДВС Тернопільського РУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №38290018 з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду №1915/16047 від 30 травня 2013 року.

12 червня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 53456, 81 грн.

18 листопада 2013 року було відкрито виконавче провадження за цією постановою.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно положень ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною 1 статті 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписами ч. 1 ст. 11 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Водночас, згідно визначення п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ч. 1 ст. 181 КАС України).

Частиною 4 статті 82 Закону встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Позивачі є божниками у виконавчому провадженні №38290018, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови про стягнення виконавчого збору була прийнята у зв'язку з невиконанням божниками зобов'язань за виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду у цивільній справі про стягнення кредитної заборгованості, а тому дана адміністративна справа не відноситься до юрисдикції адміністративного суду та згідно правил ст. 82 Закону підлягає розгляду судом, який видав відповідний виконавчий документ - Тернопільским міськрайонним судом.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», із змінами внесеними згідно з Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 12 вересня 2014 року місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень (пункт 5 частини першої статті 18 КАС України).

Таким чином, спір щодо оскарження дій та постанови державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору в ході виконання ним ухваленого Тернопільским міськрайонним судом рішення у цивільній справі про стягнення заборгованості не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а його слід розглядати в порядку встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

За правилами ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити ухвалу, якою провадження у справі закрити.

Керуючись ст. 157, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 196, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі № 819/2891/13-а скасувати та провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

М.А. Пліш

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11 листопада 2014 року