Постанова № 41544421, 04.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 р. Справа № 804/9230/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Уваровій М.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Сириці О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, 3-я особа Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.14 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - відповідач), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 05.06.2014 року № 13585404 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 20.03.2014 року № 1179240 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за нею - ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 липня 2013 року по справі №206/3307/13-ц (2/206/781/13) за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1. З метою реєстрації права власності позивач звернулась до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, проте, відповідач рішенням від 20.03.2014 року №11792540 зупинив розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а рішенням від 05.06.2014 року за № 13585404 відмовив у державній реєстрації права власності із посиланням на невідповідність поданих документів вимогам, встановленим законодавством. Позивач вважає дії відповідача з невиконання судового рішення протиправними, в зв'язку з чим просить скасувати рішення відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, адміністративний позов просили задовольнити.

Представник відповідача - Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вимагається надання заявником, окрім документа, що підтверджує виникнення речових прав, документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем згоди на відчуження майна. Оскільки, таких документів позивачкою до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції подано не було, державним реєстратором правомірно було відмовлено у проведенні державної реєстрації речових прав на майно.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскільки до ОСОБА_1 перейшло право власності на предмет іпотеки на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2013 року, вона набула статусу іпотекодавця та має всі права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором і зобов'язана виконувати обов'язки іпотекодавця належним чином. З урахуванням того, що позивачкою зобов'язання за кредитним договором не виконані, ПАТ «Укрсиббанк» правомірно було відмовлено у наданні згоди на проведення державної реєстрації права власності на частку спірної квартири.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2013 року по справі №206/3307/13-ц (2/206/781/13) за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.

З метою реєстрації права власності позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Рішенням від 20.03.2014 року №11792540 державний реєстратор Мажара Н.І. зупинив розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в зв'язку з тим, що заявником були подані не усі необхідні документи (а.с. 7).

Рішенням від 05.06.2014 року за №13585404 державний реєстратор Мажара Н.І. відмовив ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована АДРЕСА_1 в зв'язку з тим, що заявником не було надано документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем згоди на відчуження майна.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість винесених спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 р.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Постановою КМУ від 17.10.2013 р. №868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі - Порядок №868).

Згідно приписів пункту 15 Порядку №868, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода), пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

При розгляді заяви було встановлено, що на вищевказаній квартирі містяться відомості про заборону та іпотеку, накладені Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк».

Відповідно до п. 40 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Враховуючи, що ОСОБА_1 при зверненні до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції для проведення реєстрації належних їй на праві приватної власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, не було надано документу, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Мажара Н.І правомірно було прийнято рішення від 20.03.2014 року №11792540 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та від 05.06.2014 року за № 13585404 про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, 3-я особа Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева