Ухвала суду № 41543397, 12.11.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

12.11.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:

головуючої - Симаченко Л. І.,

суддів-Машкаринця М.М., Гошовського Г.М.,

з участю секретаря - Юрочко А. П.,

прокурора - Попович І. І.,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11- кп/777/408/14 за апеляційними скаргами заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області Попович І. І. та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 31 липня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ужгорода Закарпатської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 382 КК України із призначенням покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, з покладенням у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язку - повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

За ч. 1 ст. 357 КК України ОСОБА_3 виправданий за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 321 гривні 90 копійок.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.

Як зазначено у вироку ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що, працюючи на посаді начальника юридичного відділу комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода й будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, 7 лютого 2013 року власноручно заповнив картку - замінник про видачу документів із архівосховища КП «БТІ м. Ужгород» та отримав від завідуючої інвентаризаційні справи на будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, які з метою привласнення виніс з приміщення архівосховища.

Крім цього, будучи обізнаним та відповідальним за здійснення контролю за виконанням ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2013 року про зобов'язання КП «БТІ м. Ужгород» в межах кримінального провадження № 308/ 2248/ 13 - к надати стороні кримінального провадження тимчасовий доступ до документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, з можливим їх вилученням, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою невиконання судового рішення, приховав документи на будинки АДРЕСА_5.

Констатуючи у вироку, що обвинуваченням не було доведено корисливий мотив та інший особистий інтерес, що є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України кримінального правопорушення, суд виправдав ОСОБА_3 за цією статтею та визнав його винним у невиконанні судового рішення, зазначивши у вироку, що на кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 382 КК України мотиви злочину не впливають.

Не погоджуючись з виправданням ОСОБА_3, прокурор в апеляції вказує, що суд безпідставно не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_5, яка підтвердила факт передачі ОСОБА_3 інвентаризаційних справ і не дав належну оцінку показанням обвинуваченого, які носять суперечливий характер. Просить вирок в частині виправдання за ч. 1 ст. 357 КК України скасувати, постановити новий вирок, яким визнати його винним за ч. 1 ст. 357 КК України з призначенням покарання у виді одного року обмеження волі та призначити остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вирок в частині визнання його винним за ч. 2 ст. 382 КК України скасувати та постановити виправдувальний вирок з підстав недоведеності в діянні складу кримінального правопорушення, в решті вирок залишити без змін. Зазначає, що суд не перевірив належним чином докази з точки зору їх належності, допустимості й достовірності; в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені документи, які б підтверджували факт отримання ним інвентаризаційних справ; в журналі видачі справ запис відсутній; судом не враховано, що 11 вересня 2013 року, після направлення обвинувального акта в суд, справи були знайдені в архіві; у вироку не відображено висновок по факту відсутності інвентаризаційної справи по будинку АДРЕСА_5; судом безпідставно відмовлено у визнанні недопустимими доказами заяв - замінників про отримання інвентаризаційних справ № № 5, 35, 29; в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання ним ухвали суду від 15 лютого 2013 року для виконання; судом не враховано, що він не є суб'єктом передбаченого ст. 382 КК України кримінального правопорушення, оскільки не виконував організаційно - розпорядчі й адміністративно - господарські функції в КП БТІ та як начальник юридичного відділу підпорядковувався керівнику підприємства.

Заслухавши доповідь судді про зміст оскарженого судового рішення та апеляційних скарг; доводи прокурора, яка повністю підтримала свою апеляцію із зазначених в ній мотивів та заперечила проти задоволення апеляції обвинуваченого; пояснення ОСОБА_3 і його захисника про задоволення апеляції захисту та залишення без задоволення апеляції прокурора; виступи сторін в судових дебатах; останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Вирок суду у будь - якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

З матеріалів вбачається, що всупереч вимогам ст. 107 КПК України щодо обов'язкового фіксування перебігу кожного судового засідання технічний запис і журнал судових засідань за 30 і 31 липня 2014 року відсутній, що ставить під сумнів дійсність проведених процесуальних дій та отриманих внаслідок їх вчинення результатів. ( т. 4 а. с. 171 - 230, 248 ).

Відсутність журналу та технічного запису перебігу вказаних судових засідань позбавляє можливості перевірити, чи було закінчено судове слідство по даній справі, чи проведено судові дебати, яку правову оцінку установленим обставинам дали учасники судового провадження, які були їх міркування з питань, що підлягали вирішенню судом при постановленні судового рішення, чи надавалось обвинуваченому останнє слово, чи було дотримано судом вимоги ст. ст. 366 - 369 КПК України при ухваленні вироку.

Дане порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 УПК України є істотним і тягне за собою згідно зі ст. 415 КПК України скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Під час нового розгляду суду необхідно усунути зазначені недоліки та виконати наступні вказівки суду апеляційної інстанції, що стосуються ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

Так, перевіркою встановлено, що судом першої інстанції не було дотримано вимог ст. ст. 373, 374 КПК України щодо обов'язкового наведення у вироку тих фактичних обставин, які суд вважав доведеними. У вироку зазначено лише обвинувачення, яке було пред'явлено ОСОБА_3 і не сформульовано які ж дії, що містять ознаки ч. 2 ст. 382 КПК України, суд встановив як такі, що вчинив обвинувачений.

Вирок суду не містить чіткого розмежування між встановленими діями і висновками щодо винуватості та між діями, які ставились в обвинувачення і не знайшли свого підтвердження. У разі, якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, по одному з яких визнається винуватою, а по іншому - невинуватою, то суд у вироку повинен викласти як формулювання обвинувачення, яке він вважає доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, так і формулювання, яке було пред'явлене обвинуваченому, але яке суд вважав недоведеним із аналізом та оцінкою доказів, що були зібрані на досудовому слідстві й тих, що подані у судовому засіданні, з наведенням мотивованого висновку, чому він не прийняв до уваги докази обвинувачення та які підстави для виправдання. При цьому усі обставини суд повинен викласти таким чином, щоб висновок про безпідставність обвинувачення і невинуватість підсудного був логічним наслідком аналізу цих доказів.

Отже, щоб дійти висновку про наявність або відсутність мотиву, або про те, чи впливає різновид мотиву на кваліфікацію вчиненого, суду насамперед необхідно було перевірити, чи є в матеріалах провадження докази, які це доводять, чи є вони належними, після чого дослідити і оцінити їх з точки зору допустимості, достатності та взаємозв'язку між собою і лише після цього робити висновок про винуватість чи невинуватість обвинуваченого за такою ознакою суб'єктивної сторони як мотив.

Разом із тим, з матеріалів вбачається, що судом не досліджувались питання: з якою метою і для якої роботи ОСОБА_3 витребував зазначені в обвинуваченні інвентаризаційні справи із архівосховища КП БТІ; чи діяв він самостійно, чи за вказівкою інших осіб і кого саме; кому належать об'єкти за адресою: АДРЕСА_3, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4, про які йдеться в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2013 року, постановленої в межах кримінального провадження № 308/2248/ 13 - к, розпочатого за ознаками ч. 4 ст. 185 КК України щодо службових осіб ПП «Сервісбут»; хто давав вказівки на витребування інвентаризаційної справи № 29 за тією ж адресою юристу цього ж відділу ОСОБА_6. Суд не досліджував пояснення ОСОБА_3, які він давав слідчому у присутності захисника. про можливу дачу йому такої вказівки з боку працівників міської ради, а також пояснення ОСОБА_6, матеріали щодо якого за аналогічним обвинуваченням виділені в окреме провадження, стосовно обставин вилучення ним інвентаризаційної справи № 29. ( т. 1 а. с. 5 - 6, 40 - 45, 57 - 60, т. 2 а. с. 63 - 66 ).

Отже, ухилення від дослідження цих питань свідчить про невиконання судом вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України щодо дослідження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Крім того, замовчування даних обставин перешкодило суду дійти об'єктивних і неупереджених висновків про наявність або відсутність мети й мотивів та визначити їх правове значення для кваліфікації вчиненого ОСОБА_3.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає. що вирок суду не є вмотивованим, обґрунтованим та законним. Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого в цій частині підлягають задоволенню, а зазначені в їх скаргах доводи - ретельній перевірці при новому розгляді справи.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області Попович І. І. та обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 31 липня 2014 року щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: