Рішення № 41542067, 20.11.2014, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2414/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі : головуючого судді Ковганича С. В.

при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині справу за позовом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В :

ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» інспекторами державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області складено акт №08-21/14 від 27.08.2013 року, згідно з яким встановлено ряд порушень, що призвели до завдання матеріальних збитків підприємству.

В процесі проведення даної ревізії було виявлено, що Шепетівським військовим лісгоспом, який в свою чергу є відокремленим структурним підрозділом ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» без права юридичної особи та є правонаступником усіх прав та обов'язків Шепетівського військового лісництва державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», було надано благодійну допомогу на загальну суму 7436,98 грн., яка не передбачена Статутом підприємства та не передбачена у фінансовому плані підприємства, затвердженого Уповноваженим органом підприємства - Міністерством оборони України.

Згідно первинних документів встановлено, що начальником Шепетівського військового лісгоспу ОСОБА_2 надано благодійну допомогу Національному університету оборони України шляхом відпуску лісопродукції на суму 6499,98 грн, Шепетівській загальноосвітній школі №2 шляхом надання новорічних ялинок на суму 120,00 грн., Шепетівському навчально-виковному комплексу №1 шляхом надання новорічних ялинок на суму 145,00 грн., а також надано матеріальну допомогу ОСОБА_3 лісопродукцією (дровами паливними)на суму 672,00 грн..

Сума наданої благодійної допомоги відповідно до розшифровки інших операційних витрат та довідки про надання благодійної допомоги у 2011 році включена до звіту про фінансові результати за 2011 рік Шепетівського військового лісгоспу (код рядка 090 Інші операційні витрати).

Відповідно до ч.2 ст.75 ГК України основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом органами, до сфери управління яких вони належать.

Оскільки надання благодійної допомоги не передбачено ні Статутом підприємства, ні контрактом з керівником підприємства, порядок розмір благодійної допомоги повинен був погоджуватись уповноваженим органом або зазначатись у погодженому фінансовому плані на 2011 рік.

Відповідно до коду рядка 020/6 фінансового плану на 2011 рік витрати на благодійництво не передбачені.

Крім того щодо надання благодійної допомоги ОСОБА_3, то Колективним договором не передбачено надання матеріальної (благодійної допомоги) лісопродукцією родичам загиблих працівників.

Таким чином внаслідок порушення вимог Колективного договору, вимог Статуту підприємства, Господарського Кодексу України та інших законодавчих актів дотримання яких було обов'язковим, підприємству було завдано збитки на суму 7436,98грн.

Вказані збитки завдані внаслідок неналежного виконання свої посадових обов'язків начальником Шепетівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» ОСОБА_1 Отже, дані дії відповідача є прямою дійсною шкодою, яка відображається у проведенні зайвих витрат, які сталися внаслідок порушення ним трудових обов'язків.

В добровільному порядку ОСОБА_1 завдані збитки підприємству не відшкодував, лист № 613 від 10.07.2014 року залишив без відповіді.

За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством, з яким перебуває у трудових правовідносинах.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Оскільки шкода заподіяна відповідачем виявлена ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та відображена в акті №08-21/14 від 27.08.2013 року, отриманого ними 29.08.2013 року, даний позов поданий в строки, передбачені чинним законодавством.

Так як відповідач в добровільному порядку не відшкодував завдані збитки, тому вони звернутись до суду за захистом свого права, а саме стягнення з відповідача заподіяних збитків. Просять стягнути з відповідача 7436,98 грн. заподіяних збитків, а також судові витрати, понесені на сплату судового збору.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Направив суду заяву в якій просить справу розглянути в його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Направив суду заяву в якій просить справу розглянути в його відсутність. Позовні вимоги визнає.

В судовому засіданні встановлено, що Наказом №100-к від 16.06.2011 року (а.с.19) ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Шепетівського військового лісгоспу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

В результаті проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» інспекторами державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області було складено акт №08-21/14 від 27.08.2013 року (а.с.14), згідно з яким встановлено ряд порушень, що призвели до завдання матеріальних збитків підприємству, а саме виявлено, що Шепетівським військовим лісгоспом було надано благодійну допомогу на загальну суму 7436,98 грн., яка фінансовим планом на 20011 рік не передбачена, чим порушено п.2 ст.75 Господарського Кодексу України та Положення про підрозділ. Даний факт, також підтверджується копією фінансового плану підприємства на 2011 рік (а.с.20-22), згідно якого витрати на благодійництво не передбачені.

Згідно копії довідки (а.с.29), копії накладних (а.с.31, 34, 39, 40), ордеру №1120 (а.с.42) встановлено, що начальником Шепетівського військового лісгоспу ОСОБА_2 надано благодійну допомогу Національному університету оборони України шляхом відпуску лісопродукції на суму 6499,98 грн, Шепетівській загальноосвітній школі №2 шляхом надання новорічних ялинок на суму 120,00 грн., Шепетівському навчально-виковному комплексу №1 шляхом надання новорічних ялинок на суму 145,00 грн., а також надано матеріальну допомогу ОСОБА_3 лісопродукцією (дровами паливними)на суму 672,00 грн..

Заподіяння шкоди відбулося з вини відповідача, при виконанні ним трудових обов'язків, а тому саме він несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

Згідно зі ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

В даному випадку право на відшкодування збитків виникло з часу отримання позивачем акту ревізії, а саме з 29.08.2013 року.

На підставі вищевикладеного позивач набув право вимоги до винної особи в межах строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, та в порядку, передбаченому гл. 82 ЦК України та гл. 9 КЗпП України.

Згідно вимог ст.ст.57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Стаття 22 ЦК України передбачає одним зі способів відшкодування шкоди - відшкодування збитків.

Крім загальних норм, що регулюють правовідносини відшкодування шкоди, необхідно враховувати норми спеціального законодавства, а саме КЗпП України.

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до п. 6 ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Таким чином, відповідач своїми протиправними діями заподіяв пряму дійсну шкоду позивачу, розмір якої становить 7436,98 грн., яка і підлягає стягненню.

В зв'язку з визнанням відповідачем позову, відповідно до ст.174 ЦПК України є підстави для ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, а визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. А тому підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, ст.8, ст.22, ст.1166 ЦК України, ст.233, ст.130, 134 КЗпП України, ст. 4, ст. 15, ст.57-60, ст.88, ст. 212-215, ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 на користь державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (код 08033772, №26001007100038 в ПАТ «УКРІНБАНК», МФО 300142) завдані підприємству збитки в сумі 7436,98 грн. (сім тисяч чотириста тридцять шість)гривень 98 копійок та понесені по справі судові витрати в розмірі 243,60 грн..

На рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя