Рішення № 41541934, 18.07.2014, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 2/137/186/14

137/613/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2014 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді: Сільченка О.В.

при секретарі: Плахотнюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Літині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

В С Т А Н О В И В;

28.03.14 р. цей позов заявлено до суду.

Під час розгляду справи позивач позов підтримав повністю та пояснив, що 06.12.13 р. він, керуючись автомобілем ВАЗ 212140 д\з НОМЕР_1 по автошляху Бердичів - Літин та неподалік с. Івча сталася шляхово-транспортна пригода, учасником якої став відповідач, який у стані алкогольного сп»яніння керував гужевою повозкою та раптово виїхав із узбіччя дороги на проїжджу частину, внаслідок чого сталася ДТП. В результаті ДТП пошкоджений його автомобіль та збиток складає 19402,40 грн. Крім цього, внаслідок тривалості ремонту він не міг вирішувати життєві питання за допомогою автомобіля, він витратив багато часу на усунення наслідків ДТП, не міг спокійно займатися своїми справами та заробляти на прожиття, а тому йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 6800 грн. Всі ці обставини, пояснив позивач, доведені наданими до позову доказами.

Відповідач та його представник позову не визнали.

Відповідач пояснив, що 06.12.13 р., він разом із співмешканкою були у гостях, де вживали спиртні напої. В темну пору доби гужовою повозкою, яка належить його батькові, поверталися додому. Він перебував у стані алкогольного сп»яніння та спав на возі, а повозкою керувала його співмешканка. Коли вони рухалися на автошляху Бердичів-Літин, то він почув сильний удар у повозку та втратив свідомість. Що сталося він пояснити не може, так як прийшов до свідомості у лікарні.

Представник відповідача позову не визнала та пояснила, що доказів того, що відповідач керував гужовою повозкою не надано, висновки автотехнічної експертизи є необґрунтовані, автотоварознавче дослідження проводилося без участі ОСОБА_2, а тому вина відповідача не доведена, що є підставою у відмові у задоволенні позову.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_3 пояснив, що у висновкові експертизи № 520 а від 14.12.13 року допущена технічна помилка та прізвище « Поперечний» написано помилково, так як слід читати «ОСОБА_1» ОСОБА_3 пояснив, що висновки експертизи є достовірними на підставі тих параметрів, які йому надані досудовим слідством. Решту питань, які не висвітлені у експертизі, про які зазначає представник відповідача, він не досліджував, так як не міг вийти за межі питань, що вказані у постанові про призначення експертизи. Всі розрахунки проводилися на підставі діючих на час виконання експертизи нормативних документів та методик.

Свідок у справі ОСОБА_4 пояснив, що працює в ДАІ УМВС Вінницької області та 06.12.14 р. він перебував на службі. Отримавши повідомлення про шляхово-транспортну пригоду, він приїхав на автошлях Бердичів-Літин, де побачив шляхово-транспортну пригоду за участю автомобіля «Нива» та гужової повозки. На місці він застав водія автомобіля, погонича гужової повозки та його дружину, яка на його запитання про те хто керував гужовою повозкою, відповіла, що нею керував її чоловік. Крім цього, при ньому ОСОБА_2 перебував у свідомості та розмовляв з ним, пояснивши, що він керував гужовою повозкою. ОСОБА_2 висловлював дивування на предмет того, чому кінь злякався та різко виїхав на проїжджу частину дороги.

З'ясувавши позиції сторін, пояснення експерта, свідка, дослідивши докази, що надані до справи сторонами, суд вважає, що позов слід задовільнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.2 Постанови ПВСУ від 27.03.92 р. №6 ( зі змінами, внесеними постановами від 08.07.94 р. №7, від 30.09.94 р. № 11, від 25.05.98 р. №15, від 24.10.03 р. № 9) шкода, завдана особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.

Відповідно до п.4 Постанови ПВССУ від 01.03.13 р. № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини; з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого; потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду; відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою; відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справичи закриття кримінального провадження не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Пунктом 5 вказаної Постанови ПВССУ передбачено, що відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

У судовому засіданні достовірно доведено, що 06.12.13 р. відповідач, будучи у стані алкогольного сп»яніння ( 3,0 пром.), чого він не заперечив, керував гужовою повозкою на автошляху Бердичів-Літин та рухався в сторону смт. Літина.

Оскільки відповідач, рухався гужовою повозкою по автомобільній дорозі Бердичів-Хмільник-Літин, яка має державне значення, то відповідно він був учасником дорожнього руху та створював підвищену небезпеку для решти учасників руху, тобто була наявна підвищена ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю з його боку за конем, який тягнув гужову повозку.

З цих підстав, суд визнає гужову повозку, якою керував відповідач, джерелом підвищеної небезпеки, що передбачено п.5 вказаної Постанови ПВССУ, а тому вказані правовідносини щодо відшкодування шкоди регулюються ст. 1187 ЦК України.

Досліджуючи кримінальне провадження № 12013010210000455 по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце на автошляху Літин-Бердичів, неподалік с. Івча Літинського району Вінницької області, доведено, що 14 грудня 2013 р. мала місце шляхово-транспортна пригода за участю сторін та кримінальне провадження щодо позивача закрито через відсутність у діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та постановлено притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до висновку авто технічної експертизи (а.с. 5), який суд приймає як належний та достовірний, позивач не мав технічної можливості запобігти дорожно-транспортній пригоді шляхом виконання вимог ПДР України.

Отже, хоч стосовно ОСОБА_2 адміністративний протокол про порушення ст. 124 КУпАП складено не було та його не притягнуто до адміністративної відповідальності, однак зміст постанови про закриття кримінального провадження (а.с. 6), яка відповідно до п. 4 вказаної Постанови ПВССУ є доказом у справі, свідчить про наявність у діях ОСОБА_2 порушення ПДР України, які стоять у причинному зв»язку із наслідками у вигляді отримання ним тілесних ушкоджень. Вказана обставина стверджує про наявність його вини у заподіянні шкоди позивачеві.

Відповідно до звіту №1 експертного товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу (а.с. 9-13) розмір матеріального збитку , завданого власнику автомобіля ВАЗ 212140 д\з НОМЕР_1 в результаті його пошкодження складає 19402,40 грн.

Відповідно до квитанції позивачем сплачено 562,80 грн. за проведення експертизи, що слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка ї завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.3 Постанови ПВСУ №4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001 N 1 від 27.02.2009 }

під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оцінивши вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 6800 грн., суд рахує, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, так як доказів про заподіяння такої у судовому засіданні не надано.

Суд критично оцінює доводи відповідача та його представника в частині, що відповідач не керував гужовою повозкою та не може бути відповідачем у справі, а тому у задоволенні позову слід відмовити, так як таке твердження спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача в частині неправомірного проведення авто товарознавчого дослідження, так як таке проведено оцінювачем належної експертної установи з використанням діючих методик та є повністю обґрунтованим.

Ураховуючи, що позивачем сплачено судовий збір та понесені витрати на правову допомогу, то з відповідача на його користь слід стягнути вказані витрати.

Поряд з цим із позивача на користь держави слід стягнути судовий збір за позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, так як ці вимоги не оплачені судовим збором у повному обсязі.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України;

В И Р І Ш И В;

Позов задовільнити частково.

Із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнути 19402,40 грн. матеріальної шкоди; 562,80 грн. як витрат за проведення оцінки матеріального збитку; 243,60 грн. судових витрат, та витрат, пов»язаних із розглядом справи (правову допомогу ) 2000 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди у сумі 6800 грн. відмовити.

На користь держави із ОСОБА_1 стягнути 219,55 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Літинський районний суд протягом 10 днів з дня отримання повного його змісту.

Суддя : Сільченко О. В.