Ухвала суду № 41540680, 18.11.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3172/2014р. Головуючий в І інстанції Рябова О.Д.

Категорія 5 Доповідач: Кутурланова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2014 року листопада місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Кутурланової О.В.

Суддів Майданіка В.В.

Орловської Н.В.

При секретарі Гончар К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 03 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про реальний поділ житлового будинку та земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільного нерухомого майна,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про реальний поділ житлового будинку та земельної ділянки, уточненим в ході розгляду справи.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить ? частина житлового будинку по АДРЕСА_1. Власником іншої частини житлового будинку є відповідач ОСОБА_3 Крім того, їм з відповідачкою на праві спільної власності належить земельна ділянка за вказаною адресою розміром 0,0408 га.

Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м.Херсона від 02.10.2001 року про затвердження мирової угоди між сторонами фактично склався порядок користування житловими та нежитловими приміщеннями, будівлями та спорудами, а також земельною ділянкою. Однак, так як останнім часом між ними виникають суперечки з приводу користування будинком та земельною ділянкою, позивачка просила суд поділити житловий будинок відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи №14/287 від 26.06.2014 року, наведених у п.1 (Графічне зображення - Додатки №4,5), виділивши їй у власність в житловому будинку літ.«А» наступні приміщення: 2-3 кухня, площею 13,3кв.м; 2-4 житлова, площею 12,9кв.м; літ.«а» прибудова, у тому числі, прибудова І площею 9,2кв.м, прибудова ІІ, площею 2,9кв.м; літ.«а2» підвал; літ.«Б» літня кухня; літ.«В» сарай; літ.«З» сарай; огорожа №1; частина огорожі №3, а також поділити земельну ділянку під вищевказаним житловим будинком відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №14/287 від 26.06.2014 року, наведеного у п.8 (Графічне зображення - Додаток №3), виділивши їй у власність земельну ділянку площею 329 кв.м.

В травні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільного нерухомого майна, посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_4 виникають спори щодо користування житловим будинком по АДРЕСА_1 та спільною земельною ділянкою за вказаною адресою, а тому просила виділити їй у власність 1/2 частину із вказаного житлового будинку, а саме: 2-5 жила кімната площею 8,7кв.м, 2-6 жила кімната площею 15,4 кв.м, прибудова ІІІ площею 2,1кв.м, прибудова ІV площею 18,3кв.м, сарай літ.«В» площею 7,9кв.м, огорожа №2, а також виділити їй у власність частину земельної ділянки, що відповідає її частці у житловому будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 03 жовтня 2014 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про реальний поділ житлового будинку та земельної ділянки задоволено, поділено житловий будинок по АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №14/287 від 26.06.2014 року, наведеного у п.1 (Графічне зображення - Додатки №4, 5).

Виділено у власність ОСОБА_4 в житловому будинку літ.«А» наступні приміщення: 2-3 кухня, площею 13,3кв.м, вартістю 11063грн.; 2-4 житлова, площею 12,9 кв.м, вартістю 10730грн.; літ.«а» прибудова вартістю 11666грн., у тому числі, прибудова І площею 9,2кв.м, вартістю 8870грн., прибудова ІІ, площею 2,9кв.м, вартістю 2796грн.; літ.«а2» підвал, вартістю 887грн.; літ.«Б» літня кухня, вартістю 7290грн.; літ.«В» сарай, вартістю 2448грн.; літ.«З» сарай, вартістю 1091грн.; огорожа №1, вартістю 876грн.; частина огорожі №3, вартістю 264грн., а всього загальною вартістю 46315,00 грн., що складає 53/100 частин.

Виділено у власність ОСОБА_3 в житловому будинку літ.«А» наступні приміщення: 2-5 житлова, площею 8,7кв.м, вартістю 7237грн.; 2-6 житлова, площею 15,4кв.м, вартістю 12810,00 грн.; літ.«а» прибудова вартістю 19969,00 грн., у тому числі, прибудова ІІІ, площею 2,1кв.м, вартістю 2056грн., прибудова ІV, площею 18,3кв.м, вартістю 17913грн.; огорожа №2, вартістю 876грн.; частина огорожі №3, вартістю 633грн., а всього загальною вартістю 41525,00 грн., що складає 47/100 частин.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 2395,00 грн. за перевищення виділеної долі.

Поділено земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №14/287 від 26.06.2014 року, наведеного у п.8 (Графічне зображення - Додаток №3).

Виділено у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 329 кв.м, з виходом на АДРЕСА_1 через хвіртку по фасаду біля лівої межі.

Виділено у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 79 кв.м, з виходом на АДРЕСА_1 через хвіртку по фасаду біля правої межі.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільного нерухомого майна відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 584,95грн., а також витрати по оплаті судової будівельно-технічної експертизи в сумі 4500грн., а всього 5084,95грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 195,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, доводи апеляційної скарги не визнала, вважаючи їх безпідставними, а ухвалене у справі рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторонам у справі на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з господарськими та побутовими приміщеннями АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,0408 га.

ОСОБА_4 є власником 1/2 частини житлового будинку на підставі ухвали Дніпровського районного суду м.Херсона від 24.10.2003 року про затвердження мирової угоди між нею та ОСОБА_6, відповідно до якої позивачці передано ? частину вказаного житлового будинку (а.с.12, 31-32).

Співвласником іншої частини житлового будинку є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2000 року.

Крім того, сторонам на підставі державного акту серії ЯД №428/36 від 25.06.2007 року належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка для обслуговування вказаного житлового будинку площею 0,0408 га (а.с.11).

Вирішуючи спір щодо поділу в натурі житлового будинку, суд першої інстанції обґрунтовано керувався висновком судової будівельно-технічної експертизи №14/287 від 26.06.2014 року, наведеним у п.1 (Графічне зображення - Додатки №4, 5), що враховує як частки сторін у праві власності так і порядок користування житловими та господарськими і побутовими приміщеннями, що склався як між колишніми власниками житлового будинку, так і між сторонами з моменту набуття права власності і по теперішній час, та стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за перевищення частки в сумі 2395 грн.

Крім того, обгрунтованим є і рішення суду в частині вирішення питання про поділ земельної ділянки, належної сторонам на праві спільної сумісної власності, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 4,5 ст.89 Земельного кодексу України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 02.10.2001 року, що набрала законної сили та сторонами не оспорювалась, затверджено мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, якою визначено порядок користування вказаною земельною ділянкою, при цьому в користування ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 79,0 кв.м., а в користування ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 331,0 кв.м.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 24.10.2003 року, що набрала законної сили, в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ спільно нажитого майна подружжя затверджено мирову угоду між сторонами, відповідно до якої передано у власність ОСОБА_4 1/2 частину спірного житлового будинку.

Зважаючи на те, що з набуттям ОСОБА_4 права власності на житловий будинок до неї, відповідно, перейшло і право користування земельною ділянкою площею 331,0 кв.м., що була виділена у користування колишньому власнику житлового будинку на підставі судового рішення, з огляду на те, що сторони по теперішній час здійснюють порядок користування земельною ділянкою у спосіб, визначений ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 02.10.2001 року, про що, зокрема, свідчить той факт, що позивачка з 17.10.2002 року здійснює сплату земельного податку за земельну ділянку площею 0,0331га (а.с.35), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для поділу вказаної земельну ділянку між сторонами відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №14/287 від 26.06.2014 року, наведеного у п.8 (Графічне зображення - Додаток №3), який враховує як фактичний порядок користування земельною ділянкою, так і судове рішення від 02.10.2001 року.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, як не обґрунтовані законом, доказами та такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 308, 314, 318 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 03 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді