Ухвала суду № 41540669, 19.11.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3164/2014 Головуючий в І інстанції: Дзиговський Ю.В.

Категорія: 55 Доповідач: Вербицька Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року листопада місяця 19 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Вербицької Л.І.Суддів:Капітан І.А. Радченка С.В.При секретарі:Грицак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 25 лютого 2005 року його було прийнято на роботу до ЗАТ «Таврійська будівельна компанія», в подальшому - ПАТ «Таврійська будівельна компанія» (далі - Товариство), на посаду майстра цеху №1.

20 жовтня 2011 року був переведений на посаду начальника зміни, де працював по день звільнення за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію - 18 квітня 2014 року. При звільненні належні йому суми виплачені Товариством не були. Крім того Товариство відмовляється надати йому довідку про розмір заборгованої заробітної плати. На підставі наведеного ОСОБА_5 просив суд стягнути з Товариства на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 24 947,60 грн. та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 15 931,89 грн. з урахуванням обов'язкових платежів.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 вересня 2014 позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Вирішено стягнути з Товариства на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі в сумі 24 947,60 грн. та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 15 931,89 грн. Також стягнуто з Товариства на користь спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати у розмірі 408,79 грн.

В апеляційній скарзі Товариство, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати.

В письмових запереченнях ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції представник відповідача - апелянта вдруге не з'явився. Про слухання справи був повідомлений відповідно до вимог процесуального закону. Заяв та клопотань до апеляційного суду не надійшло.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності встановлених законом підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідачем не доведено відсутність його вини у невиплаті позивачу заробітної плати при звільненні та не спростовано будь-якими доказами проведений позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Із копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_5 25 лютого 2005 року був прийнятий на посаду майстра цеху №1 до Товариства. Наказом №41 від 18 квітня 2014 року ОСОБА_5 було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.6).

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Судом встановлено, що у день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, зокрема, не виплачено заборгованість із заробітної плати. Розмір заборгованості по невиплаченій заробітній платі в сумі 24 947,60 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 15 931,89 грн. було здійснено на підставі наявних в матеріалах справи розрахункових листів ОСОБА_5 за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року (а.с.7-8,19) та виписки по банківському рахунку ОСОБА_5 №1036123 від 13 серпня 2014 року (а.с.9).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Із матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2014 року ОСОБА_5 направляв на адресу Товариства заяву з проханням надати йому довідку про розмір заборгованості по заробітній платі та довідку про середній заробіток. 06 серпня представник Товариства отримав зазначену заяву, однак жодної відповіді позивачу не надав (а.с.10).

Не погоджуючись із рішенням суду Товариство зазначало про відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження вірного здійснення суми заборгованості по заробітній платі.

З метою з'ясування всіх обставин справи судом першої інстанції на адресу Товариства неодноразово направлялося повідомлення про необхідність надати довідку про середньомісячну та середньоденну заробітну плату, про кількість робочих днів у тиждень, про заборгованість по заробітній платі при звільненні з роботи ОСОБА_5 (а.с.11,12,16). Однак Товариство повідомило суд про неможливість надання таких довідок у зв'язку зі збоєм роботи програмного забезпечення, передбаченого для їх видачі (а.с.18). Крім того, представник Товариства жодного разу не був присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, надав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.17).

Під час розгляду справи апеляційним судом представник Товариства також не з'являвся, будь-яких доказів на спростування здійсненого позивачем розрахунку заборгованості по заробітній платі не надав.

Оскільки, відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та зважаючи на те, що відповідач не надав належних доказів, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок заборгованості по заробітній платі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заявлених ОСОБА_5 вимог, оскільки порушені права позивача у такий спосіб підлягають поновленню.

Посилання апелянта на пропущення позивачем тримісячного строку для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку колегією суддів до уваги не приймається, оскільки перебіг тримісячного строку для звернення до суду розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. У даній справі Товариство не здійснило розрахунок з позивачем, тому останній мав право звернутися до суду з позовом без обмеження будь-яким строком.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги також не приймає як такі, що не спростовують мотивованих висновків суду, не підтверджені належними і допустимими доказами у спірних правовідносинах та не ґрунтуються на нормах трудового законодавства.

Таким чином, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді