Постанова № 41537549, 13.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року о 16 год. 05 хв.Справа № 808/2699/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Пелеха С.І.

представників сторін:

позивача - Данильчука А.Л.

відповідача - Міщенко О.В., Опанасенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації "Кераміст", м.

Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного

управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації "Кераміст" (далі - позивач, ТПТК «Кераміст»), до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача №0003811503 від 22.11.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 28.10.2013 року по 01.11.2013 року на підприємстві проводилася документальна позапланова виїзна перевірка ТПТНК «Кераміст» з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2013 року. Згідно акту від 08.11.2013 року № 1361/08-28-15-03/13620827 відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого, як вважає відповідач, позивачем завищене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 2 523 009 грн., в тому числі по періодам: - за липень 2013 року у розмірі 2 523 009 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003811503 від 22.11.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми -сдатку на додану вартість на 2 523 009,00 грн. Позивач вважає, що таке податкове повідомлення-рішення прийнято з грубим порушенням норм податкового та іншого законодавства та без врахування дійсних обставин здійснення позивачем господарської діяльності, а також документального (бухгалтерського та податкового) оформлення операцій з будівництва та продажу житлової та нежитлової нерухомості. На думку позивача висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не підтверджені в ході перевірки. Зокрема, відповідач не встановив дійсних обставин щодо діяльності позивача з будівництва житлового будинку та наступного продажу збудованої нерухомості. В акті навіть не зазначено, які первинні та інші документи бухгалтерської та податкової звітності досліджені відповідачем в ході перевірки. Вказує, що відповідачем взагалі не було досліджено які операції, з ким та на яку суму здійснено позивачем в процесі спорудження будинку. Також зазначає, що не визначився відповідач і з порядком податкового обліку господарських операцій з придбання послуг зі спорудження житла та нежитлового фонду та їх наступного продажу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та додаткових письмових поясненнях, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, викладених у письмових запереченнях, просили в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення посилаються на те, що позивачем отримувався дохід від діяльності з будівництва за рахунок розміщення облігацій, які погашаються шляхом передачі збудованого об'єкта нерухомості (житла та парко місць) у власність покупців облігацій, операцій з купівлі-продажу цих облігацій на вторинному ринку, продажу нерухомості та оформлення права власності. Позивачем не надано до проведення перевірки жодного документу, який би підтверджував сплату за придбану комерційну нерухомість, сплату грошових коштів за отримані облігації та не надано доказів погашення облігацій. Відповідач вказує, що згідно пояснень позивача, ним сплачено ПДВ 17567417,86 грн., однак ця сума не сплачена, а накопичена позивачем. На думку відповідача, позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував сплату ПДВ до бюджету за придбану комерційну нерухомість, у податковій звітності та актах приймання-передачі об'єктів нерухомості відсутні відомості про сплату, тому позивачем не підтверджено право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Відповідач звертає увагу, що як податкові зобов'язання так і податковий кредит визначаються на дату фактичного використання товарів/послуг та необоротних активів, які підтверджуються первинними документами, яких не було надано при проведенні перевірки. Відповідач вважає, що він діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах, наданих органам державної податкової служби прав, а тому вважає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя з 28.10.2013 по 01.11.2013 проведено позапланову виїзну перевірку ТПТК «Кераміст» з питання достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень за липень 2013 року.

За результатами перевірки 08.11.2013 складено Акт №1361/08-28-15-03/13620827 (а.с.10-15).

В Акті перевірки №1361/08-28-15-03/13620827 від 08.11.2013 зазначено, що «…Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р. встановлено його завищення на загальну суму 2 523 009 грн., у тому числі: за липень 2013 року у розмірі 2 523 009 грн.( том 1 а.с.12)…На порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, ТОВ «ТПТК «Кераміст» завищено податок на додану вартість всього у сумі 2 523 009 грн., у тому числі: за липень 2013 року у розмірі 2 523 009 грн. Перевіркою встановлено, що протягом перевіряє мого періоду ТОВ «ТПТК «Кераміст» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ без мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а саме при відсутності операції, що оподатковуються за нулевою ставкою виходячи з операції по яким виникло ПДВ включене до складу податкового кредиту (рядки 1 та 2 декларації з податку на додану вартість). ТОВ «ТПТК «Кераміст» перенесло суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 2523009 з рядку 10.2 Декларації з ПДВ «не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу), та/або звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди)), та/або не оподатковуються (постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України)» до складу рядку 10.1 Декларації з ПДВ «підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» на основі бухгалтерської довідки №207/К від 19.08.2013 (вх.від 20.08.2013) (том 1 а.с.12)…4. Висновок Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТПТК «Кераміст»: 1. п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 2 523 009 грн., в тому числі по періодам: - за липень 2013 року у розмірі 2 523 009 грн.( том 1 а.с.14-15)…».

ТПТК «Кераміст» до відповідача подані письмові заперечення №300/К від 12.11.2013 на Акт перевірки №1361/08-28-15-03/13620827 від 08.11.2013 (том 1 а.с.18).

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя листом від 19.11.2013 №2095/10/08-28-15-03 надав позивачу відповідь на Заперечення до Акту перевірки, зазначивши, що висновки, наведені у Акті перевірки №1361/08-28-15-03/13620827 від 08.11.2013 є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ТОВ «ТПТК «Кераміст» є необґрунтованими (том 1 а.с.19-21).

22.11.2013 відповідачем на підставі Акту перевірки №1361/08-28-15-03/13620827 від 08.11.2013 та висновку про результати розгляду заперечень до Акту перевірки №1361/08-28-15-03/13620827 від 08.11.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003811503. яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 523 009,00 грн. (том 1 а.с.16).

Позивачем подано скаргу №326/К від 03.12.2013 на податкове повідомлення-рішення №0003811503 від 22.11.2013 (том 1 а.с.22-25).

Головне управління Міндоходів у Запорізькій області рішенням №359/10/08-01-10-04-20 від 30.01.2014 залишило без змін спірне податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення (том 1 а.с.27-29).

Позивачем до Міністерства доходів і зборів України подано скаргу №108/К від 12.02.2014 на податкове повідомлення-рішення №0003811503 від 22.11.2013 та рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області№359/10/08-01-10-04-20 від 30.01.2014 (том 1 а.с.30-34).

Міністерство доходів і зборів України рішенням №6232/6/99-99-10-01-15 від 07.04.2014 залишив оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення (том 1 а.с.35-37).

ТПТК «Кераміст», не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернулось з позовом до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків. Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, рішенням Ялтинської міської ради Автономної республіки Крим №224 від 07.07.2004 затверджено договір про співпрацю між Ялтинською міською радою, його виконавчим комітетом та ТПТК «Кераміст» №102/7-10 (том 1 а.с.39-40). Предметом вказаного Договору є взаємні зобов'язання сторін в процесі підготовки до будівництва, будівництва та вводу в експлуатацію ТПТК «Кераміст» багатоквартирного житлового будинку з однорівневим (двухрівневим) підземним паркінгом та орієнтовно п'ятьма житловими поверхами, на земельній ділянці, що знаходить у користуванні ТПТК «Кераміст» на підставі права власності на будівлі, що знаходяться на території окремого домоволодіння за адресою: м. Ялта, вул. К.Маркса (вул.Платонова), 18-а(том 1 а.с.39).

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної республіки Крим від 14.12.2006 №2054 надано дозвіл ТПТК «Кераміст» на будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Ялта, вул. К.Маркса, 18-а (том 1 а.с.41).

20.10.2008 між ТПТК «Кераміст» та Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради укладено Договір щодо підготовки до будівництва, будівництва та вводу в експлуатацію ТПТК «Кераміст» багатоквартирного житлового будинку, що розташований за адресою: м. Ялта, вул. К.Маркса, 18-а (том 1 а.с.42-45).

Також 20.05.2009 була укладена додаткова угода до Договору від 20.10.2008 (том 1 а.с.46).

Позивачем на підтвердження виконання умов вищевказаного Договору з будівництва багатоквартирного житлового будинку, що розташований за адресою: м. Ялта, вул.. К.Маркса, 18-а та в обґрунтування правомірності формування показників податкового кредиту за спірний період надано:

- проект багатоквартирного житлового будинку, що розташований за адресою: м.Ялта, вул. К.Маркса, 18-а;

- договори підряду;

- договори поставки з додатковими угодами;

- декларацію про готовність об'єкта до експлуатації;

- оборотно-сальдові відомості;

- акти прийняття об'єктів закінченого будівництва;

- договори оренди майна;

- проспект емісії облігації;

- заяви про подання звіту про дострокове погашення облігацій;

- звіти про дострокове погашення облігацій;

- протоколи позачергових зборів ради ТПТК «Кераміст»;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати;

- акти приймання виконаних будівельних робіт;

- акти виконаних робіт;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- бухгалтерські довідки;

- договори купівлі-продажу цінних паперів з додатковими угодами;

- договори про участь у будівництві об'єктів нерухомості;

- акти прийому-передачі об'єкта нерухомості.

Крім того судом досліджені спірні податкові декларації з податку на додану вартість, наявні в матеріалах адміністративної справи.

Позивач вважає, що відповідно до п.198.5 ст. 198 ПК України платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів (послуг), необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбані або виготовлені таких товарів (послуг), необоротних активів, та (або) з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари (послуги), необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

На підставі зазначеної норми податкового законодавства позивач бухгалтерською довідкою від 19.08.2013 року № 207/К до декларації з ПДВ за липень 2013 року повідомив відповідача про відновлення податкового кредиту, який раніше не був віднесений до складу податкового кредиту та враховувався у рядку 10.2 Декларації по податку на додану вартість.

Проте суд не може погодитись із зазначеним твердженням з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ «господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товару, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких ; Збувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не аише рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг).

Як свідчать матеріали справи та надані позивачем пояснення по справі, ним отримувався дохід від діяльності з будівництва за рахунок розміщення облігацій, які погашаються шляхом передачі збудованого об'єкта нерухомості (житла та парко місць) у власність покупців облігацій, операцій з купівлі - продажу цих облігацій на вторинному ринку, продажу нерухомості та оформлення права власності.

Крім того, позивач вважає, що використанням об'єкта будівництва в оподатковуваних операціях є прийняття об'єкта на баланс.

При цьому відповідно до проспекту емісії облігацій реєстрація та випуск облігацій проводиться державною комісією з цінних паперів, погашення облігацій здійснюється шляхом отримання права на об'єкт нерухомості. Дохід по іменних звичайних облігаціях виплачуватись не буде.

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи із суті бюджетного відшкодування, викладеній в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 та в п. 200.1 ст. 200 ПК України, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду в якому склалася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно пункту ПК України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пояснень позивача доказом погашення облігацій та передачі житлових та нежитлових об'єктів (паркувальних місць) є акт приймання-передачі об'єктів нерухомості, проте суд звертає увагу на те, що у зазначених актах вартість облігацій зазначена без ПДВ, що є підтвердженням не сплати ПДВ до бюджету.

З пояснень представника відповідача судом також встановлено, що позивачем не надано під час проведення перевірки жодного документу, який би підтверджував сплату за придбану комерційну нерухомість покупцями такої нерухомості, сплату грошових коштів за отримані облігації та не надано доказів погашення облігацій.

Згідно наявної в матеріалах справи бухгалтерської довідки від 23.05.2014 р. підтверджується сплата позивачем на адресу ТОВ «БК «Ольвія» - підрядника будівництва грошових коштів за будівельно-монтажні роботи в сумі 16 232 122 грн., тоді як згідно пояснень позивача ним сплачено ПДВ в сумі 17 567 417,86 грн., проте ця сума не сплачена, а лише накопичена позивачем, що підтверджується зазначеною довідкою (т.1 а.с.143).

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення та погоджується з позицією податкового органу, що оскільки позивачем вартість облігацій зазначається без ПДВ то зазначене є підтвердженням несплати позивачем цього податку на додану вартість до бюджету, а отже і відсутність підстав для формування податкового кредиту за операціями з придбання послуг (робіт) зі спорудження житлового будинку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області законно та обґрунтовано винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0003811503 від 22.11.2013, а отже вищезазначене рішення прийняте на підставі та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим воно є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації "Кераміст"- відмовити.

Стягнути з Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації "Кераміст" (код ЄДРПОУ 13620827) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара