Рішення № 41537158, 19.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22749/14 19.11.14Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРОПТПОСТАЧ", м.Київ,доПублічного акціонерного товариства "Аптечне об`єднання "Біокон", м. Київ,простягнення заборгованості 11896,32 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Логвинова Т.В.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРОПТПОСТАЧ" (надалі - ТОВ "Компанія "УКРОПТПОСТАЧ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Аптечне об`єднання "Біокон" (надалі - ПАТ "Аптечне об`єднання "Біокон") про: стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 11000,26 грн. та пені у розмірі 896,06 грн.

Ухвалою від 22.10.2014 р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Паламаря П.І. порушено провадження у справі № 910/22749/14.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Паламаря П.І. у відпустці, справу №910/22749/14 передано для розгляду судді Князькову В.В.

Ухвалою від 29.10.2014р. справу №910/22749/14 прийнято до свого провадження суддею Князьковим В.В.

Ухвалою господарського суду 29.10.2014р. у зв'язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 12.11.2014р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2014р. у зв`язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 19.11.2014р.

18.11.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Відповідно даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 12 098,88 грн. основного боргу, 896,06 грн. - пені.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду, як така що не суперечать положенням ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим позовними вимогами слід вважати саме наведені вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2014р. позовні вимоги підтримав повністю та надав документи для доручення до матеріалів справи.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду втретє не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, суд відзначає, що ухвалу суду про прийняття справи до провадження від 22.10.2014р. та про відкладення розгляду справи від 29.10.2014р., від 12.11.2014р., відправлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 04208, м. проспект Правди, 80-В та отримано відповідачем 05.11.2014р. та 17.11.2014р. про, що свідчать рекомендовані повідомлення, які містяться у матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/22749/14.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.03.2012р. між ТОВ "Компанія "УКРОПТПОСТАЧ" (постачальник, позивач) та ПАТ "Аптечне об`єднання "Біокон" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 26/03/2012, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця партію лікарських засобів та виробів медичного призначення, які дозволені для використання в Україні, надалі товар, згідно замовлення, а покупець зобов`язується прийняти цю партію товару та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість та виробник партії товару додатково погоджуються сторонами в замовленні та (або) у відповідній видатковій накладній, які додаються до цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна кожної партії товару, з урахуванням ПДВ, погоджується з покупцем у замовленні та (або) у відповідній видатковій накладній до цього договору.

Загальна сума договору, з урахуванням ПДВ, (поставлених та переданих партій товару) визначається в замовленні та (або) у відповідних видаткових накладних до цього договору (п. 3.2 договору).

Датою поставки партії товару вважається дата поставки по факту (п. 4.4 договору).

У п. 5.1 договору сторони погодили, що розрахунок (оплата) за поставлений товар здійснюється на підставі щомісячного звіту про залишки товару, який надається покупцем постачальнику не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Оплата за реалізовану частину товару здійснюється протягом 10 днів з моменту надання звіту, але не раніше 30 календарних днів з дати отримання товару.

У випадку прострочення, розрахунку за партію товару сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 8.3 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір є безстроковим, діє на весь період взаємовідносин і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору з 10.04.2012р. до 07.08.2012р. поставлено відповідачу товар, на загальну суму 21266,54 грн., що підтверджується видатковими накладними. Однак, в порушення умов договору відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати вартості товару у розмірі 12098,88 грн. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач постачає, а відповідач отримує та оплачує отриманий товар.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається із матеріалів справи у п. 1.4 договору сторони погодили, що продавець виписує при відвантаженні товару накладну, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно видаткових накладних №УОП95 від 10.04.2012р. на суму 12130,50 грн., №УОП112 від 25.04.2012р. на суму 2316,20 грн., №УОП164 від 06.06.2012р. на суму 1 741,44 грн., №УОП220 від 03.07.2012р. на суму 2167,65 грн., №УОП294 від 07.08.2012р. на суму 2910,75 грн. та довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей №92 від 10.04.2012р., №122 від 06.06.2012р., №135 від 01.07.2012р., №146 від 01.08.2012р. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 21266,54 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з тим, відповідно до умов договору оплата за реалізовану частину товару здійснюється протягом 10 днів з моменту надання звіту, але не раніше 30 календарних днів з дати отримання товару.

Отже по видаткових накладних №УОП95 від 10.04.2012р. на суму 12130,50 грн. строк оплати настав 10.05.2012р., №УОП112 від 25.04.2012р. на суму 2316,20 грн. строк оплати настав 25.05.2012р., №УОП164 від 06.06.2012р. на суму 1741,44 грн. строк оплати настав 06.07.2012р., №УОП220 від 03.07.2012р. на суму 2167,65 грн. строк оплати настав 02.08.2012р., №УОП294 від 07.08.2012р. на суму 2910,75 грн. строк оплати настав 06.09.2013р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідачем здійснено оплату товару частково на суму 6506,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 09.01.2013р., від 23.01.2013р. та від 21.01.2014р. Відповідачем також здійснено повернення товару на суму 2661,66 грн., що підтверджується видатковою накладною на повернення товару №ЦС-Нв-0002264 від 13.11.2012р.

ТОВ "Компанія "УКРОПТПОСТАЧ", з урахуванням здійсненої оплати та повернення товару просить стягнути з відповідача 12098,88 грн. боргу за поставлений товар.

Суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав вимоги договору, а відтак порушив приписи ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 12098,88 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 896,06 грн. пені.

Як встановлено судом, в п. 8.3 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення умов договору, а саме: у випадку прострочення, розрахунку за партію товару сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Факт наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорено відповідачем.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачена загальна позовна давність у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, господарський суд зазначає наступне, що вимоги щодо стягнення пені за порушення строків оплати по видаткових накладних за 2012 рік, позивачем заявлено лише 20.10.2014р., тобто за межами річного строку позовної давності, проте, оскільки ПАТ "Аптечне об`єднання "Біокон" не заявлялось про застосування позовної давності, то в силу ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України господарським судом позовна давність не застосовується.

Однак, наданий позивачем розрахунок не може бути прийнятий судом до уваги оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України та містить арифметичні помилки

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Сторонами у договорі визначено термін оплати 30 календарних днів.

Згідно розрахунку суду, за порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати отриманого товару підлягає стягненню пеня за видатковими накладними:

№УОП000095 від від 10.04.2012р. на суму 12130,50 грн. за період з 11.05.2012р. по 10.11.2013р. складає суму 914,76 грн.;

№УОП112 від 25.04.2012р. на суму 2316,20 грн. за період з 26.05.2012р. по 25.11.2012р. складає суму 174,66 грн.;

№УОП164 від 06.06.2012р. на суму 1741,44 грн. за період з 07.07.2012р. по 06.01.2013р. складає суму 131,32 грн.;

№УОП220 від 03.07.2012р. на суму 2167,65 грн. за період з 03.08.2012р. по 02.02.2013р. складає суму 163,46 грн.;

№УОП294 від 07.08.2012р. на суму 2910,75 грн. за період з 07.09.2012р. по 06.03.2013р. складає суму 215,92 грн., що загалом скаладає 1600,12 грн.

При цьому позивачем до стягнення заявлено пеню у розмірі 896,06 грн. З урахуванням того, що ТОВ "УКРОПТПОСТАЧ" заявлено до стягнення суму пені у значно меншому розмірі ніж визначено завконом, а суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог тому судом задовольняється вимога щодо стягнення пені у розмірі 896,06 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРОПТПОСТАЧ" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Аптечне об`єднання "Біокон" (04208, м. Київ, проспект Правди, 80-В, ідентифікаційний код 34539443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРОПТПОСТАЧ" (03049, м. Київ, вул. Фурманова, б. 1/7, ідентифікаційний код 375114987) основний борг у розмірі 12 098 (дванадцять тисяч дев`яносто вісім) грн. 88 коп., пеню у розмірі 896 (вісімсот дев'яносто шість) грн. 06 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 24.11.2014р.

Суддя В.В. Князьков