Постанова № 41536781, 16.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2010 р. № 2а-8673/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Новосада В.М.

представників:

від позивача -Романів С.І.,

від відповідача -Хрящевський Р.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Агро-Інвест» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м.Червонограді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Агро-Інвест»звернулося в суд з позовною заявою до ДПІ у м.Червонограді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №000060301/0 від 23.09.2010 року.

Позивач вважає, що орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про порушення товариством п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування в сумі 339607 грн. 00 коп. по декларації за травень 2010 року. Окрім того, продовжує позивач, реалізаційна вартість товару при продажі на території України повинна визначатись з її договірної (фактурної), а не з митної вартості товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позову відмовити. Також, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агро-Інвест»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року, складено акт за №2400/2301/31228240 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010 року за №000060301/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 339607 грн. 00 коп.

Як вбачається з п.3.1.3. вищенаведеного акта перевірки, перевіряючими встановлено завищення показників від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у квітні 2010 року. Дане порушення описане в акті перевірки від 02.08.2010 року за №2113/2301.

Так, перевіркою правильності визначення податкового зобов'язання встановлено порушення позивачем п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по декларації за квітень 2010 року на суму 339607 грн. 00 коп.

В даному акті перевірки зазначено, що товариством при реалізації товарів у розрахунку собівартості використано фактурну вартість сировини, але, в даному випадку, звичайною ціною м'ясопродуктів для визначення ціни реалізації є митна вартість, так як саме на неї був нарахований податок на додану вартість і держмито при проведенні процедури розмитнення. Дана ціна визначена відповідальними особами митниці і зафіксована у вантажно-митних декларація.

В матеріалах справи наявні інвойси, фактури та вантажно-митні декларації відповідно до яких ТзОВ «Агро-інвест»імпортувало на територію України м'ясопродукти. Дана продукція була реалізована товариством на митній території України підтвердженням чого є відповідні видаткові накладні.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Як передбачено п.1.18 згаданого Закону, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону передбачає, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін м'ясної продукції, яка реалізовувалась відповідачем на території України, податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

А тому, виходячи із положень п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Також, слід зазначити, що платник податків самостійно зазначив у рядку 42 вантажно-митних декларацій, які оформлені у відповідності до вимог Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року (з наступними змінами та доповненнями), договірну ціну товару, а його митну вартість визначалась органом державної митної служби, що підтверджується наявними в матеріалах справи рішеннями про визначення митної вартості товару.

Крім того, розрахунок митної вартості товарів у відповідності до резервного методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, передбаченого ст.273 МК України, підтверджується рядком 43 вантажно-митних декларацій.

Щодо порушення товариством п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», то слід зазначити наступне.

Даною нормою Закону передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Таким чином, наведеною нормою визначено, що оподаткування здійснюється при розмитненні імпортованих товарів, правильність якого податковим органом не оспорюється, а в даному випадку спірним питанням є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару -м'ясної продукції на митній території України.

А відтак, суд не вбачає в діях позивача порушень вимог даної норми Закону.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач правильно визначав базу оподаткування операції з реалізації м'ясної продукції виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, а тому позовні вимоги є підставними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у м.Червонограді, податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010 року за №000060301/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»»(код ЄДРПОУ 31228240), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська,19, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 грудня 2010 року.

Суддя В.Я.Мартинюк