Постанова № 41536732, 17.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року № 813/3121/14

о 16 год., 48 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій», представник - Хрящевський Р.І.,доДержавної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Шпак В.В.провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0001012301 від 02.12.2011 року

Товариство з обмеженою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області у якому позивач, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001012301 від 02.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідачем у акті перевірки зроблено необґрунтовані висновки про порушення податкового законодавства у зв'язку з наявністю господарських операцій з недобросовісним контрагентом ТОВ «ТБК Металбудсервіс». Позивач зазначає, що станом на даний час ТОВ «ТБК Металбудсервіс» перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник ПДВ. Реальність господарських операцій із ТОВ «ТБК Металбудсервіс» на підставі договору поставки товару від 08.08.2011 року підтверджена належними первинними документами. Позивач вказує, що податковим органом не досліджувалося використання позивачем придбаного у ТОВ «ТБК Металбудсервіс» у власній господарській діяльності відповідно, всі операції з товаром починаючи з придбання і закінчуючи виготовленням і продажем готових металевих конструкцій мали своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку товариства з нарахування і сплатою відповідних податків і зборів. Позивач також вказує, що господарські операції з ПП «Децимус», ТОВ «Антиком - Груп», ТОВ «Маст - Опт» мали правові наслідки, реальність їх проведення підтверджується належним чином оформленими первинними документами, розрахунки проведено повністю, зі сплаченого у вартості придбаного товару ПДВ позивачем сформовано податковий кредит, який відображено у податкові звітності з ПДВ за відповідний податковий (звітний) період.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що господарські операції з ТОВ «ТБК Металбудсервіс», ПП «Децимус», ТОВ «Антикор - Груп», ТОВ «Маст - Опт» не мали реального характеру, відсутність у вказаних суб'єктів господарювання необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, такі не знаходяться за юридичними адресами. Відповідно, наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних не є безумовним підтвердженням того, що поставки мали місце. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції для отримання реальних наслідків. Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум ПДВ до податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду додаткові пояснення, вказав на правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

16.11.2011 року ДПІ у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 1283/2301/01267395.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

1. п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.7. ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 479535,57 грн., в тому числі:

- в березні 2011 року на суму 6609,29 грн.;

- в квітні 2011 року на суму 14710,32 грн.;

- в травні 2011 року на суму 508,60 грн.;

- в червні 2011 року на суму 21582,36 грн.;

- в серпні 2011 року на суму 436125,00 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника банку на загальну суму 21828,21 грн., в тому числі:

- в квітні 2011 року на суму 6609,29 грн.;

- в травні 2011 року на суму 14710,32 грн.;

- в червні 2011 року на суму 508,60 грн. та завищення залишку від'ємного значення на загальну суму 457707,36 грн., в тому числі:

- в серпні 2011 року на 21582,36 грн.;

- в серпні 2011 року на 436125,00 грн.

2. На порушення п. 200.3. ст. 200 ПК України завищено залишок від'ємного значення за травень 2009 року у сумі 436,00 грн.

3. На порушення п. 200.4. ст. 200 ПК України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на 1050665,00 грн.

02.12.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001012301, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 ПК України, на підставі акта перевірки № 1283/2301/01267395 від 16.11.2011 року, встановлено порушення п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.3., п. 200.4. ст. 200, п . 201.7. ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у заявленій податковій декларації позивача, в результаті чого зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 457707,00 грн. за серпень 2011 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього ж Кодексу.

Згідно п. 200.3. ст. 200 цього ж Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.7. ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів:

- Податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2011 року; Уточнюючого розрахунку позивача податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2011 року;

- податкових накладних, прибуткових накладних за червень 2011 року, накладної на внутрішнє переміщення за липень 2011 року;

- виписки банку про рух коштів по особовим рахункам за 29.07.2011 року;

- довідки позивача Вих.№ 315 від 02.07.2012 року про рух ТМЦ, отриманих від ТОВ «ТБК Металбудсервіс»;

- акту звірки взаєморозрахунків з ТОВ «ТБК Металбудсервіс», ПП «Децимус», ТОВ «Антиком - Груп», ТОВ «Маст - Опт»;

- розрахунків - фактур, виписки банку про рух коштів, видаткових, податкових накладних, прибуткових накладних, карток складського обліку, актів списання ТМЦ, актів здачі - приймання робіт (надання послуг), довіреностей на отримання ТМЦ, довідок про рух коштів за березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року;

- товарно - транспортних накладних за вересень, жовтень 2011 року;

- договору поставки товару від 08.08.2011 року, від 05.10.2011 року, договорів на виготовлення та поставку продукції від 15.08.2011 року, від 27.07.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного сулу від 22.10.2014 року у справі № 813/878/14 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 27.12.2011 року № 0001132301 та № 0001142301, апеляційну скаргу ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року - без змін, якою визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення від 27.12.2011 року № 0001132301 та № 0001142301.

Вказаним рішенням встановлено, що: «Як вбачається з матеріалів справи, між постачальником ТОВ ТБК «Металбудсервіс» та покупцем - ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» укладено Договір поставки від 08.08.2011 року №1773, Додаткова угода від 17.08.2011 року. На виконання своїх зобов'язань за договором ТОВ ТБК «Металбудсервіс» постачало ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» металопрокат у вересні 2011 року, про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладних від 12.09.2011 року № РН -0000511, від 14.09.2011 року № РН-0000523, від 22.09.2011 року № РН-0000551, від 28.09.2011 року № РН- 0000567, від 28.09.2011 року № РН- 0000568, податкових накладних від 08.09.2011 року № 27, від 12.09.2011 року № 36, від 14.09.2011 року № 36. від 21.09.2011 року № 83, від 22.09.2011 року № 88, рахунку-фактури № СФ -0002057 від 05.09.2011 року, платіжні доручення від 14.09.2011 року та від 21.09.2011 року, акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.09 по 30.06.12, платіжні доручення № 130 від 21.09.2011 року, № 1338 від 26.09.2011 року, № 1087 від 01.09.2011 року, № 1152 від 08.09.2011 року, № 1233 від 14.09.2011 року, № 1292 від 21.09.2011 року.

На підставі наданих ТОВ ТБК «Металбудсервіс» податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень 2011 року податок на додану вартість на загальну суму 100142 грн., що відповідає загальній сумі ПДВ, відображеній в розділу II "Податковий кредит" додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та підсумку розділу II «Отримані податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року. Вартість придбаних товарів позивач оплатив у повному обсязі.

На підтвердження факту використання матеріалів у виробництві металевих конструкцій представник позивача надав копії прибуткових накладних, карток складського обліку, накладних на внутрішнє переміщення, актів списання. Реалізація товару (металевих конструкцій) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, на підставі яких здійснювалися поставки товару, видатковими накладними, згідно з якими товар реалізовувався контрагентам - покупцям: ТДВ «Трансмост», ТОВ «Транс-Сервіс-1», МНВАП «Авіокон проект».

Відображені у первинних документах відомості про поставку товару від ТОВ «ТБК Металбудсервіс» додатково підтверджуються наявним в матеріалах справи витягом з акту перевірки від 14.03.2012 року № 271/2200/01267395 відповідно до якого станом на 31.12.2011 року по даних бухгалтерського обліку на залишку підприємства (Дт рах 205, 216) знаходиться товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «ТБК Металбудсервіс» на загальну суму 654066,43 грн. Позивачем було також укладено договір поставки з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (постачальник) від 01.10.2010 року №011305. На виконання взятих зобов'язань згідно з договором, на підставі рахунку-фактури від 09.06.2011 року № ТДС-313360 позивач здійснив попередню оплату в сумі 55022,82 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9170,47 грн., про що свідчить банківська виписка від 10.06.2011 року. Після отримання коштів ТОВ «Транс Агентство Сервіс» виписало позивачу податкову накладну від 10.06.2011 року № 302076 на суму 55022,82 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9170,47 грн. На підставі наданої ТОВ «Транс Агентство Сервіс» податкової накладної позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень 2011 року сплачений у повному обсязі податок на додану вартість на загальну суму 9170 грн. Згідно з видатковою накладною від 10.06.2011 року № ТДС-302826 позивач отримав товар на загальну суму 53888,83 грн., у тому числі ПДВ в сумі 8981,47 грн. Відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки від 17.01.2011 року, ТОВ «Транс Агентство Сервіс» повернуло позивачу зайво сплачені кошти в сумі 1133,99 грн., оскільки при поставці виявлено незначну розбіжність між масою товару згідно з податковою та видатковою накладною, що пояснюється специфікою товару (металопрокат). В подальшому придбаний металопрокат був використаний у власній господарській діяльності для виготовлення металевих конструкцій, які надалі були реалізовані контрагентам «REX-BUD» Sр. z.о.о, Роlimex-Моstostal S.А. (Польща), ООО «Белл Групп» (РФ), ООО «УниверсалСистем» (Білорусь). На підтвердження факту використання матеріалів у виробництві металевих конструкцій позивач надав копії прибуткової накладної, накладних на внутрішнє переміщення, актів списання. На підтвердження реалізації товару (металевих конструкцій) представник позивача надав суду копії договорів, на підставі яких здійснювалися поставки товару, СМR, митні декларації, згідно з якими реалізовувався товар названим вище контрагентам-покупцям, які в цілому дають достатньо інформації про використання придбаних позивачем матеріалів у господарській діяльності. господарські операції між позивачем та контрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про дійсність правочинів свідчить також те, що всі розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами. Відтак, висновки податкового органу про завищення показників податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача з наведеними контрагентами є необґрунтованими та не доводять правомірності оскарженого рішення.»

Обставини встановлені у вищезазначеному рішенні спростовують висновки податкового органу в акті перевірки про завищення суми податкового кредиту у березні - червні, серпні 2011 року та завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника банку в квітні - червні, серпні 2011 року та прийняття у зв'язку з чим спірних податкових повідомлень - рішень.

Судом також враховуються наявні у справі докази та обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки такі оформлені по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом та повністю відображають зміст і обсяг зафіксованих ними господарських операцій. Визначальною ознакою в даному випадку є те, що господарські операції із вищевказаним контрагентами позивача спричинили реальні зміни його майновому стані. Відповідачем не спростовано факту використання позивачем у власній господарській діяльності переданого йому товару цим же контрагентам. Відповідачем не спростовано руху активів у процесі здійснення згаданих господарських операцій, про що свідчать зазначені вище докази. Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо актів перевірки контрагентів (акт № 841/152/31773946 від 15.09.2011 року, № 3162/23-209/35816946 від 26.08.2011 року, № 1468/23-3/34576333 від 11.11.2011 року) позивача, суд зазначає наступне, посилання відповідача на акт перевірки є необґрунтованим, оскільки обставини щодо вказаних господарських операцій саме з позивачем податковим органом реально не встановлювались.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Акти перевірок контрагентів не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у актах перевірок контрагентів мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаному акті перевірки контрагента.

Судом також не враховуються подані представником відповідача копії пояснення гр. ОСОБА_3 від 07.11.2011 року, вироку Сихівського районного суду м. Львова від 29.07.2013 року, оскільки такі жодним чином не підтверджують правомірності висновків акту перевірки позивача та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Крім цього, позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Мета позивача полягала у використанні придбаних товарів у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів у контрагента, платника податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента робіт, послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами також спростовані не були.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в цій частині суд не надано.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0001012301 від 02.12.2011 року підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.3., п. 200.4. ст. 200, п . 201.7. ст. 201 ПК України, відповідно і відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0001012301 від 02.12.2011 року, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001012301 від 02.12.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» (ЄДРПОУ 01267395, вул. Львівська, 53, м. Червоноград, Львівська область) 487,20 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 24.11.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.