Рішення № 41536560, 24.11.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 рокуСправа № 912/3238/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді В.М. Балика, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3238/14

за позовом Прокурора Голованівського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої виступають:

1. Кіровоградська обласна державна адміністрація та

2. Головне управління Держземагентства в Кіровоградській області

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" та

2. Голованівської районної державної адміністрації

про визнання недійсними розпоряджень, договору, зобов'язання повернути земельні ділянки

за участю представників учасників судового процесу:

від прокурора - прокурор відділу прокуратури Кіровоградської області Кроловецька О.С., посвідчення № 026482 від 23.05.2014;

від позивача І - головний спеціаліст юридичного відділу апарату Донченко С.В., довіреність № 01-25/45/1 від 01.10.2014;

від відповідача І - Антонова С.Ю., довіреність № 01-14/555 від 12.06.2012;

від відповідача І - Крикотнюк Н.А., довіреність № 01-14/111 від 12.03.2014;

Прокурор Голованівського району звернувся до господарського суду із позовною заявою, яка містить позовні вимоги наступного змісту:

- визнати недійсним розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації № 135-р від 10.03.2006 в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються в оренду, строком на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", на території Липовеньківської сільської ради загальною площею 138,4 га під рудником "Липовеньке";

- визнати недійсним розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації № 168-р від 27.03.2006 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право оренди терміном на 49 років на території Липовеньківської сільської ради, на якій розміщено рудник "Липовеньке" та передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" в оренду терміном на 49 років земельної ділянки на території Липовеньківської сільської ради загальною площею 138,4 га під рудником "Липовеньке";

- визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 12.04.2006, укладений Голованівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", зареєстрований у Голованівському районному відділі земельного кадастру за № 160 від 12.04.2006;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" повернути Кіровоградській обласній державній адміністрації земельну ділянку під рудником "Липовеньке", що знаходиться на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, загальною площею 109,83 га, у тому числі відкриті розробки та кар'єри, шахти, які експлуатують - 44,72 га, інші (відпрацьовані розробки) - 65,11 га вартістю 1513618,00 грн, шляхом складання акту прийому-передачі;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" повернути Головному управлінню Держземагентства у Кіровоградській області земельну ділянку під рудником "Липовеньке", що знаходиться на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, площею 28,57 га ріллі вартістю 225620,00 грн, шляхом складання акту прийому-передачі.

Мотивуючи свої позовні вимоги прокурор посилається на наступне.

Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Таким чином, прокурор робить висновок, що органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Кіровоградська обласна державна адміністрація.

Як стверджує прокурор відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених законом. А згідно пункту 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", пункту "а" статті 17 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Також прокурор посилається на частину 3 статті 122 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, якою передбачено право районних державних адміністрацій на їх території надавати земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Частиною 4 зазначеної статті Земельного кодексу України визначалися повноваження з цих питань обласних державних адміністрацій, які надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Посилаючись на норми частини 1 статті 124, абзацу 1 пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, прокурор наголошує, що повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками належали виключно Кіровоградській обласній державній адміністрації, а тому розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації № 135-р від 10.03.2006 та № 168-р від 27.03.2006 прийняті з перевищенням наданих законом повноважень.

Крім того, за твердженням прокурора, відповідачу 1 для потреб, не пов'язаних з веденням сільського господарства, у складі переданої земельної ділянки надано 28,57 га ріллі, що відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України належать до земель сільськогосподарського призначення. Прокурор, посилаючись на частину 7 статті 122 та частину 1 статті 149 Земельного кодексу України, зазначає, що повноваження щодо передачі ріллі для несільськогосподарських потреб надані виключно Кабінету Міністрів України.

Прокурор наголошує, що перевищення наданих повноважень відповідачем 2, при винесенні оспорюваних розпоряджень та укладення спірного договору оренди землі, відповідно до норм частини 2 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України є окремою підставою недійсності правочину.

Крім того, постановою Верховної ради України від 24.05.2001 продовжено строк користування земельною ділянкою під рудником "Липовеньке" акціонерному товариству "Побузький феронікелевий комбінат" на території Голованівського району та доручено відповідним районним, міським радам укласти договори на право тимчасового користування землею. Проте 21.06.2001 Липовеньківською сільською радою укладено договір на право тимчасового користування землею площею 138,4 га не з акціонерним товариством, а з товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат".

За твердженням прокурора саме ці документи стали підставою для прийняття оспорюваних розпоряджень та укладення спірного договору.

Також прокурор посилається на норми частини 4 статті 66 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Так, між Липовеньківською сільською радою та відповідачем 1 21.06.2001 укладено договір оренди земельних ділянок під рудником "Липовеньке" загальною площею 138,4 га, у тому числі площа відпрацьованих розробок складала 4,8 га.

Однак, при укладенні оспорюваного договору оренди між Голованівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" від 12.04.2006, площа відпрацьованих розробок вже становила 65,11 га.

Незважаючи на збільшення площі відпрацьованих земель, їх рекультивація до укладення договору оренди у 2006 році товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" не проводилась, що вказує на порушення частини 4 статті 66 Земельного кодексу України та є окремою підставою для визнання договору недійсним. Також прокурор наголошує, що термін дії спеціального дозволу на користування надрами від 14.05.2001 № 2468 з метою розробки Липовеньківського родовища силікатно-нікелевих руд закінчився 14.05.2011 і в подальшому не продовжувався.

На підставі всього вищевикладеного прокурор просить визнати недійсними розпорядження Голованівської районної державної адміністрації та, на майбутнє, договір оренди земельної ділянки площею 138,40 га, а також просить повернути 109,83 га Кіровоградській обласній державній адміністрації, а земельну ділянку площею 28,57 га - Головному управління Держземагентству в Кіровоградській області шляхом складання актів прийому-передачі.

Від Кіровоградської обласної державної адміністрації надійшли пояснення, відповідно до яких вказаний позивач підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Від позивача 2 електронною поштою надійшли певні документи, проте власну позицію щодо підтримки чи заперечення позову прокурора даний позивач не виклав, його повноважний представник не брав участі у жодному засіданні суду у даній справі.

Відповідачі - Голованівська районна державна адміністрація (далі - Голованівська РДА) та товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (далі - ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат") надали суду відзиви на позов, у яких повністю заперечують позовні вимоги прокурора та просять суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Підставою для відмови відповідачі вважають недоведення прокурором перевищення повноважень Голованівською РДА при прийнятті спірних розпоряджень, посилаючись на норми статті 122 Земельного кодексу України у редакції, яка була чинною на момент прийняття спірних розпоряджень, тоді як прокурор, на думку відповідачів, застосовує норму даної статті у іншій редакції. Також відповідачі наголошують, що повноваження Кабінету Міністрів України не мало виключних повноважень щодо передачі ріллі (земельної ділянки площею 28,57 га) відповідно до статті 149 Земельного кодексу України, оскільки така земельна ділянка не вилучалась в порядку зазначеної статті. Щодо спеціального дозволу на користування надрами, то відповідачі зазначають, що на час прийняття оскаржуваних розпоряджень та укладення спірного договору оренди, даний дозвіл був чинний, а тому відсутня дана додаткова підстава для визнання договору оренди землі недійсним.

Щодо рекультивації, то у додаткових поясненнях від 14.11.2014 ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" наголошує, що термін відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах (земельній ділянці площею 65,11 га) не настав, надаючи докази в обґрунтування зазначеного.

19.11.2014 прокурор надав суду додаткові пояснення, відповідно до яких обґрунтовує свої позовні вимоги нормами статей 66, 122, 149 Земельного кодексу України, наголошуючи, що Голованівська РДА не мала повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками, а також зазначаючи, що в земельну ділянку площею 138,4 га вкладається 28,57 га ріллі, що є землями сільськогосподарського призначення.

У судовому засіданні 19.11.2014, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 11:00 24.11.2014.

Дослідивши всі наявні у справі доказі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Голованівської РДА № 135-р від 10.03.2006 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються в оренду, строком на 49 років ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" дано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються в оренду, строком на 49 років ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", в тому числі на території Липовеньківської сільської ради земельна ділянка загальною площею 138,4 га під рудником "Липовеньке" (а.с. 16).

А 27.03.2006 розпорядженням голови Голованівської РДА № 168-р "Про затвердження технічної документації та передачі земельних ділянок в оренду, на яких розміщені кар'єри та рудник товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", зокрема пунктом 2, передано ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" в оренду терміном на 49 років земельні ділянки, які є землями добувної промисловості, на яких розміщені кар'єри та рудник ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" загальною площею 294,76 га, що є забудованими землями під відкритими розробками (а.с. 17). Відповідно до додатку (а.с. 25) до вказаного розпорядження на території Липовеньківської сільської ради в оренду на 49 років передано земельну ділянку загальною площею 138,4 га із зазначенням коду цільового використання - 3.1.1, у тому числі передано 28,57 га ріллі, 44,72 га відкритих розробок та кар'єрів, шахт, а також 65,11 га інших відпрацьованих кар'єрів.

На підставі вищезазначених розпоряджень 12.04.2006 між Голованівською РДА та ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 138,40 га, у тому числі забудованих земель - землі промисловості - 138,40 га, у тому числі: ріллі - 28,57 га, відкриті розробки та кар'єри, шахти, які експлуатують - 44,72 га, інші (відпрацьовані розробки) - 65,11 га. Договір зареєстрований у Голованівському районному відділі земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 квітня 2006 року за № 160.

При розгляді правомірності винесення спірних розпоряджень Голованівською РДА господарський суд враховує наступні положення земельного законодавства.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно наявних у справі доказів, спірна земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Так, зокрема у листі № 831/03/01-09 від 18.11.2014 (а.с. 214) відділ Держземагентства у Голованівському районі повідомляється, що земельна ділянка площею 138,4 га визначена як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та знаходиться за межами населеного пункту на території Липовеньківської сільської ради. Разом із цим повідомляється, що земельна ділянка площею 28,57 га, яка входить до складу вищевказаної земельної ділянки розташованої на території Липовеньківської сільської ради під рудником "Липовеньке" відноситься до сільськогосподарських угідь.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

В свою чергу стаття 122 Земельного кодексу України, на яку посилається прокурор в обґрунтування позовних вимог (в редакції на момент прийняття спірних розпоряджень), визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, враховуючи наступне.

На час винесення вказаних розпоряджень Голованівської РДА діяла така редакція статті 122 Земельного кодексу України, назва якої була "Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування", а в даному випадку у спірних розпорядженнях мова йде про передачу земельних ділянок у оренду, а не у постійне користування.

Редакція назви статті 122 Земельного кодексу України "Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування" була прийнята Законом України № 509-VI від 16.09.2008 і саме з цього моменту дана стаття почала регулювати і відносини щодо оренди земельної ділянки, оскільки у поняття "право користування земельною ділянкою" входить і поняття "оренда земельної ділянки".

Вказане обґрунтовується наступним. Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. А відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Тому, оскільки у спірному договорі зазначено строк оренди (49 років), а також визначається орендна плата за таке користування земельною ділянкою - 86961,90 грн щорічно (пункт 9 Договору оренди землі від 12.04.2006), то відповідно до спірного договору земельна ділянка передалась в оренду, а не у постійне користування.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що приписами земельного законодавства, в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень, повноваження обласних державних адміністрацій стосувалися розпорядження лише щодо надання у постійне користування земельних ділянок із земель державної власності, а порядок передачі земельних ділянок в оренду, на момент прийняття спірних розпоряджень, встановлювався статтею 124 Земельного кодексу України. А тому посилання прокурора на норми статті 122 Земельного кодексу України є безпідставними.

Отже, оскільки розмежування земель державної та комунальної власності на час прийняття оскаржуваних розпоряджень не проведено, то повноваження щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населених пунктів Голованівського району належали Голованівській РДА. Зазначене підтверджується і листом Кіровоградського обласного Головного управління земельних ресурсів від 21.02.2006 № 01-04/360 (а.с. 138), у якому зазначено, що на даний час розмежування земель державної і комунальної власності не проведено, а тому, відповідно до пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні органи виконавчої влади, тобто райдержадміністрації.

За викладених обставин, Голованівською РДА не перевищено наданих законодавством повноважень під час прийняття оскаржуваних розпоряджень щодо передачі в оренду земельної ділянки.

Щодо твердження прокурора про неврахування норм частини 2 статті 18 Кодексу України про надра та частини 4 статті 66 Земельного кодексу України при передачі спірної земельної ділянки, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 18 Кодексу України про надра земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Аналогічна вимога викладена і у частині 4 статті 66 Земельного кодексу України.

Проте, сам прокурор у своєму позові зазначає про наявність у ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" станом на день прийняття оскаржуваних розпоряджень та укладення спірного договору оренди землі спеціального дозволу на користування надрами №2468 від 14.05.2001 з метою розробки Липовеньківського родовища силікатно-нікелевих руд. Вказане підтверджується відповіддю на запит прокурора територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Кіровоградській області № 01-20-07/1248 від 18.09.2014 (а.с. 28), у якій зазначено, що ТОВ "Побузький феронікелевий комбінат" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.05.2001 № 2468 з метою розробки Липовеньківського родовища силікатно-нікелевих руд (ділянка Західна та Шкільна), термін дії якого завершився 14.05.2011 і в подальшому не продовжено.

Беручи до уваги зазначене, господарський суд дійшов висновку про дотримання відповідачами на час прийняття оскаржуваних розпоряджень та укладення спірного договору вимог норм частини 2 статті 18 Кодексу про надра та частини 4 статті 66 Земельного кодексу України щодо отримання ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" спеціального дозволу на користування надрами.

Також прокурор зазначає, що повноваження щодо передачі ріллі для несільськогосподарських потреб відповідно до положень частини 7 статті 122, частини 1 статті 149 Земельного кодексу України надані виключно Кабінету Міністрів України.

Такі доводи спростовуються, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось вище, нормами статті 122 Земельного кодексу України, в тому числі і частиною 7, в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень не регулювалось питання передачі земельних ділянок в оренду. Крім того у частині 7 статті 122 Земельного кодексу України передбачені повноваження Кабінету Міністрів України щодо передачі у постійне користування земельних ділянок у випадках, визначених статтями 149, 150 Земельного кодексу України.

Так стаття 149 Земельного кодексу України регулює порядок вилучення земельних ділянок, а стаття 150 цього ж кодексу визначає поняття особливо цінних земель та порядок їх вилучення. Проте, як свідчать матеріали справи, земельна ділянка, що передана в оренду за спірним договором, не вилучалась у порядку статей 149-150 Земельного кодексу України, тому твердження прокурора про виключні повноваження Кабінету Міністрів України щодо передачі такої земельної ділянки навіть у постійне користування є безпідставним.

Також необхідно зазначити, що належність земельної ділянки площею 28,57 га до земель сільськогосподарського призначення не доведено прокурором належними доказами, що буде обґрунтовано судом нижче у даному рішенні.

Наступним доводом прокурора про необхідність визнання розпоряджень Голованівської РДА № 135-р від 10.03.2006 та № 168-р від 27.03.2006 та договору оренди землі від 12.04.2006 на майбутнє недійсними є те, що підставою для прийняття останніх є постанова Верховної ради України від 24.05.2001, та укладений відповідно до неї договір на право тимчасового користування землею від 21.06.2001.

Так пунктом 3 постанови Верховної ради України від 24.05.2001 "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" продовжено строк користування земельною ділянкою акціонерному товариству "Побузький феронікелевий завод" рудник "Липовеньки" (138,40 га земель, в тому числі 28,57 га ріллі) Голованівського району Кіровоградської області строком на 20 років.

З посиланням на дану постанову між Липовеньківською сільською радою та ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" підписано 21.06.2001 договір на право тимчасового користування землею, відповідно до якого передається в тимчасове довгострокове користування строком на 20 років земельна ділянка площею 138,40 га, в тому числі: ріллі - 28,57 га, відкриті розробки та кар'єри, шахти, які експлуатують - 105,03 га, інші (під відпрацьовані розробки) - 4,80 га.

Аналізуючи положення чинного на момент підписання такого договору законодавства суд встановив наступне.

Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Форма договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. № 197, яка була чинна станом на 24.05.2001. У вказаній формі передбачено, що такий договір має бути зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Радою народних депутатів району області.

Поняття права тимчасового користування землею визначено у чинному станом на 24.05.2001 Земельному кодексі Україні. Так відповідно до статті 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 користування землею може бути постійним або тимчасовим. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. Стаття 8 зазначеного Кодексу визначала поняття оренди, так в частині 3 статті 8 визначено, що земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років.

Отже, у Земельному кодексі України від 18.12.1990 поняття "тимчасове користування землею" і "оренда землі" були тотожними.

У зв'язку із викладеним, вирішуючи питання щодо належного укладення договору від 24.05.2001 на право тимчасового користування землею, господарський суд враховує положення Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на 24.05.2001, так частиною 1 статті 16 визначено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" станом на 24.05.2001 укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію. Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073, пунктом 3 якого передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. А згідно пункту 12 вказаного Порядку факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

На вимогу суду Липовеньківська сільська рада надала копію договору на право тимчасового користування від 21.06.2001 (а.с. 157-159), який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 21.06.2001 за № 1 у відділі земельних ресурсів Голованівського району Кіровоградської області. Печатка та підпис посадової особи відсутні.

Отже, суд дійшов висновку про те, що договір на право тимчасового користування землею від 21.06.2001 є неукладеним відповідно до норм законодавства, що було чинне станом на 21.06.2001. Зокрема договір від 21.06.2001 не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 197 від 17.03.1993, Закону України "Про оренду землі", постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.1998, зокрема щодо відсутності належної державної реєстрації Липовеньківською сільською радою із прикладенням гербової печатки, підписом голови ради та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору.

За викладених обставин господарський суд не бере до уваги договір на право тимчасового користування землею від 21.06.2001, оскільки він не є укладений.

Як встановлено вище, станом на час винесення спірних розпоряджень Голованівська РДА мала належні повноваження на самостійне розпорядження спірною земельною ділянкою площею 138,4 га, а тому постанова Верховної ради України від 24.05.2001 не може бути підставою для винесення вказаних розпоряджень.

Тому господарський суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між постановою Верховної ради України від 24.05.2001 та прийнятими у 2006 році розпорядженнями Голованівської РДА та укладеним на підставі останніх договором оренди землі від 27.03.2006.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, прокурор не довів суду у відповідності до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що неврахування при прийнятті розпоряджень Голованівської РДА № 135-р від 10.03.2006 та № 168-р від 27.03.2008 вимог постанови Верховної ради України від 24.05.2001 є підставою для визнання недійсними вказаних розпоряджень і, як наслідок, визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 12.04.2006.

Підсумовуючи все викладене, господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними розпоряджень Голованівської РДА № 135-р від 10.03.2006 та № 168-р від 27.03.2006.

Щодо визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 12.04.2006, то господарський суд бере до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині визнання недійсним спірного договору оренди землі, прокурор посилається на те, що такий договір укладений на підставі розпоряджень, які не відповідають вимогам чинного земельного законодавства.

Проте таке твердження прокурора спростоване вищевикладеним.

Ще однією підставою для визнання недійсним договору оренди землі від 12.04.2006 прокурор зазначає відсутність здійснення рекультивації на раніше відпрацьованих площах.

Так прокурор посилається на частину 4 статті 66 Земельного кодексу України, якою передбачено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після, зокрема, відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Оскільки у договорі від 21.06.2001 на право тимчасового користування землею, що укладений між Липовеньківською сільською радою та ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" зазначено, що площа відпрацьованих розробок у складі переданої земельної ділянки складає 4,8 га, а у договорі оренди землі від 12.04.2006 у складі переданої земельної ділянки вже 65,11 га відпрацьованих розробок, то прокурор дійшов висновку, що площа відпрацьованих розробок збільшилась, проте рекультивація відпрацьованих земель відповідачем 1 не проводилась.

Досліджуючи вказану обставину, господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом договір від 21.06.2001 на право тимчасового користування є неукладеним в силу вимог законодавства чинного станом на 21.06.2001, а тому суд не бере до уваги його положення.

У той же час в матеріалах справи міститься копія технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передані в оренду, строком на 49 років, товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" для розміщення кар'єрів "Бурти" та "Центральний" на території Капітанської сільської ради та рудника "Липовеньки" на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. У даній технічній документації міститься рішення № 105 від 28.05.2001 Липовеньківської сільської ради (а.с. 60) "Про інвентаризацію земельних ділянок ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", у якому вирішено затвердити матеріали інвентаризації земель ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" на території Липовеньківської сільської ради загальною площею 4,22 га із них: в постійне користування 4,22 га; розшифровка земельних ділянок по об'єктах, розмірах, угіддях, строках користування згідно додатку № 1. У матеріалах технічної документації міститься і додаток до зазначеного рішення (а.с. 67) "Список об'єктів ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", які розміщені на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району". Відповідно до цього додатку під рудником "Липовеньки" знаходиться земельна ділянка площею 138,40 га, з яких 28,57 га ріллі, 44,72 га відкритих розробок та кар'єрів, шахт, які експлуатують і 65,11 га інших (відпрацьованих розробок).

Враховуючи вказані документи господарський суд вважає, що прокурор не надав суду достатніх і беззаперечних доказів, що у 2001 році площа земель під відпрацьованими розробками становила 4,8 га, оскільки у додатку до рішення Липовеньківської сільської ради № 105 від 28.05.2001 зазначено, що ще у 2001 році площа земель під відпрацьованими розробками становила 65,11 га. Даний додаток підписаний Липовеньківським сільським головою, як і рішення № 105 від 28.05.2001, які є чинними на момент розгляду спору. Отже, в матеріалах справи містяться докази, що у 2001 році площа відпрацьованих розробок складала 65,11 га, а тому відсутні підстави для проведення рекультивації саме ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", оскільки не доведено, що саме у зв'язку із його діяльністю збільшилась площа відпрацьованих земель.

Крім того, прокурор взяв до уваги лише частину 4 статті 66 Земельного кодексу України, в той час, коли дане питання слід розглядати у контексті всієї статті 66 Земельного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють поняття рекультивації.

Так статтею 66 Земельного кодексу України передбачено наступне.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Так ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" надав суду том У книги 2 "Пояснювальна записка" "Земельний відвід та рекультивація" Робочого проекту "Рудник Липовеньки", розроблений "Всесоюзным объединением Союзникель Гипроникель" у 1982 році (а.с. 182-202). Згідно вказаного проекту до складу рудника "Липовеньки" увійшли невеликі родовища силікатних нікелевих руд Середнього побужжя: Липовеньківське (Західна та Шкільна ділянки), Капітанівське (Центральна ділянка) і Пушківське, які розташовані на значному віддалені один від одного. Згідно проекту будівництво рудника "Липовеньки" здійснюється у дві черги. Перша черга в складі кар'єрів Західний та Шкільний з початком будівництва в 1983 році (підготовчий період) та друга черга в складі кар'єрів Центрального та Пушківського з початком будівництва в 1991 році. В другу чергу будівництва рудника "Липовеньки" проектною документацією передбачено будівництво кар'єрів Центрального та Пушківського, для чого має бути виділено 48,79 га. А відповідно до пункту 9.1 проекту у зв'язку з відсутністю площ для створення зовнішніх відвалів розкривних порід кар'єрів рудника "Липовеньки", в початковий період експлуатації кар'єрів першої черги (кар'єри Західний і Шкільний) частина розкривних порід складується у відпрацьованому просторі кар'єра Бурти. У даному проекті зазначається про відведення земельних ділянок, в тому числі і сільськогосподарського призначення під рудник "Липовеньки". Вказаним проектом передбачений сільськогосподарський напрямок рекультиваційних робіт з поверненням земель під ріллю і створенням єдиних масивів з прилеглими орними ділянками. На кінець виробництва гірничотехнічна рекультивація земель, порушених гірничими роботами, і приведення їх до стану придатному для ведення сільськогосподарських робіт, вторинного транспортування із відвалів кар'єрів Бурти і Шкільний у відпрацьований простір кар'єрів Західний, Центральний і Пушківський підлягає поверненню 7 млн. куб. м розкривних порід. Згідно абзацу 7 пункту 9.1 проекту календарний план гірничотехнічної рекультивації складено разом з календарним планом добувних та розкривних робіт, що передбачає повне відпрацювання запасів. Згідно абзацу 9 цього ж пункту в процесі ведення гірничих робіт можливі і допустимі окремі зміни і уточнення календарного плану гірничих робіт.

Рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель (частина 1 статті 166 Земельного кодексу України, в редакції, станом на день укладення спірного договору).

Згідно із частиною 5 статті 52 Закону України «Про охорону земель» рекультивація здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреби - і материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель

Детальні положення про рекультивацію, у тому числі сільськогосподарську, вміщені у постанові Ради Міністрів СРСР від 02.06.1976 № 407 "Про рекультивацію земель, збереження та раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт", постанові Ради Міністрів УРСР "Про рекультивацію земель, збереження і раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин і торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт" від 14.07.1976 № 327, Основних положеннях про рекультивацію земель, порушених при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, затверджених Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з науки та техніки, Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва, Міністерством сільського господарства СРСР та Державним комітетом лісового господарства СРСР від 16.05.1977.

Відповідно до абзацу 1 підпункту «а» пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 02.06.1976 № 407 "Про рекультивацію земель, збереження та раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт" підприємства, організації та установи, які розробляють родовища корисних копалин і торфу, проводять геологорозвідувальні, вишукувальні, будівельні та інші роботи на наданих їм у користування сільськогосподарських землях чи лісових угіддях, зобов'язані коли мине потреба в цих землях за свій рахунок приводити їх у стан, придатний для використання в сільському, лісовому або рибному господарстві, а при виробництві зазначених робіт на інших землях - у стан, придатний для використання їх за призначенням

Відповідно до частини 2 пункту 3 Основних положень про рекультивацію земель, порушених при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, затверджених Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з науки та техніки, Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва, Міністерством сільського господарства СРСР та Державним комітетом лісового господарства СРСР від 16.05.1977 приведення земельних ділянок у придатний стан провадиться в ході робіт, а при неможливості цього - не пізніше, ніж протягом року після завершення робіт.

Відповідно до абзацу 1 підпункту «д» пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР "Про рекультивацію земель, збереження і раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин і торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт" від 14.07.1976 № 327, відведення земельних ділянок, зайнятих сільськогосподарськими угіддями, під розробку родовищ корисних копалин і видобування торфу діючим підприємствам, організаціям і установам здійснюється з урахуванням часу, необхідного для проведення відповідних підготовчих робіт на земельних ділянках, що відводяться, як правило, після здійснення ними рекультивації раніше відведених земельних ділянок, в яких відпала потреба, і передачі цих ділянок відповідним землекористувачам або нанесення родючого шару ґрунту на малопродуктивні угіддя.

Аналізуючи у сукупності вищенаведені норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що згідно вказаного робочого проекту "Рудник Липовеньки" передбачено здійснення відновлення земель на раніше відпрацьованих площах (як то вимагається нормою частини 4 статті 66 Земельного кодексу України), проте термін такого відновлення не настав, враховуючи, що потреба у раніше відведених земельних ділянках не відпала, а зазначеним проектом передбачено проведення рекультивації земель тільки після повного завершення видобутку корисних копалин. Отже, на момент укладення оскаржуваного договору оренди обов'язок по проведенню рекультивації землі у ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" не виник.

За викладених обставин господарський суд вважає, що відсутні підстави для визнання договору оренди землі від 12.04.2006 недійсним на майбутнє, оскільки на виконання вимог частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення спірного договору) зміст правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Саме на порушення цих норм при укладенні договору оренди землі від 12.04.2006 вказував прокурор у своєму позові.

Щодо повернення земельних ділянок площею 109,83 га та 28,57 га Кіровоградській обласній державній адміністрації та Головному управлінню Держземагентства у Кіровоградській області відповідно, то такі вимоги прокурор обґрунтовував як юридичний наслідок недійсності договору оренди землі від 12.04.2006 у відповідності до норм частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Але, оскільки договір оренди землі від 12.04.2006 не визнаний судом недійсним, то і відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо повернення в натурі земельних ділянок, які отримані на виконання даного договору.

Крім того, щодо зазначення другим позивачем Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, як розпорядника землями сільськогосподарського призначення, якому необхідно повернути земельну ділянку площею 28,57 га ріллі, господарський суд враховує наступні положення законодавства та докази, наявні в матеріалах справи.

Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 року №445, Державне агентство земельних ресурсів України передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

А відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України (станом на день розгляду спору) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частин 1,2 статті 20 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття спірних розпоряджень) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Так, до розпорядження № 168-р від 27.03.2006 Голованівської РДА (а.с. 17) є додаток (а.с. 25), у якому зазначено експлікацію ділянок, на яких розміщені кар'єри та рудник ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" на території Капітанської та Липовеньківської сільських рад Голованівського району Кіровоградської області. Так код цільового використання земельної ділянки площею 138,4 га, що знаходиться під рудником "Липовеньки" є 3.1.1. Додаток є невід'ємною частиною розпорядження № 168-р від 27.03.2006.

Відповідно до Українського класифікатора форм власності на землю (УКФВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 року N 14-1-7/1205, Код "3" означає "Землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення", код "3.1" - "Промисловості", код "3.1.1." - Добувної.

Отже, в силу вимог статті 20 Земельного кодексу України, розпорядженням № 168-р від 27.03.2006 земельна ділянка площею 138,4 га, що знаходиться під рудником "Липовеньки" віднесена до земель добувної промисловості.

Крім того в матеріалах справи у складі технічної документації міститься копія довідки Голованівського районного відділу земельних ресурсів Кіровоградської області від 16.03.2006 (а.с. 81), відповідно до якої станом на 01.01.2006 по земельно-обліковим документам за ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" лічиться 294,76 га, під кар'єрами та рудником в Голованівському районі на території, зокрема, Липовеньківської сільської ради - 138,40 га під рудником "Липовеньки"; ці земельні ділянки віднесені до земель промисловості та інші підприємства, підприємства добувної промисловості.

Також в матеріалах справи міститься лист № 831/03/01-09 від 18.11.2014 (а.с. 214) відділу Держземагентства у Голованівському районі, у якому повідомляється, що земельна ділянка площею 138,4 га визначена як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та знаходиться за межами населеного пункту на території Липовеньківської сільської ради. Разом із цим повідомляється, що земельна ділянка площею 28,57 га, яка входить до складу вищевказаної земельної ділянки розташованої на території Липовеньківської сільської ради під рудником "Липовеньке" відноситься до сільськогосподарських угідь. Отже, даний лист додатково підтверджує, що вся земельна ділянка площею 138,4 га відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а те що до її складу входить 28,57 га ріллі не спростовує саме категорії земельної ділянки, оскільки, як свідчить робочий проект 1982 року (а.с. 182-202) кар'єри рудника Липовеньки розміщені на продуктивних сільськогосподарських землях (пункт 8.3), проте віднесені саме до земель промисловості.

Викладене спростовує доводи прокурора щодо належності земельної ділянки площею 28,57 га до земель сільськогосподарського призначення, а, отже, і того, що розпорядником земельної ділянки площею 28,57 га є Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області.

З наведеного випливає, що права та охоронювані законом інтереси позивача 2 - Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області не порушені.

На підставі всього зазначеного господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора та відсутність підстав для їх задоволення, а тому відмовляє у задоволенні позову прокурора Голованівського району у повному обсязі.

На підставі статті 49 Господарського процесуального України, враховуючи положення пунктів 2.11, 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", господарський суд судовий збір за трьома вимогами немайнового характеру про визнання недійсними розпоряджень № 135-р від 10.03.2006 та № 168-р від 27.03.2006 та про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 109,83 га покладає на позивача 1 (Кіровоградську обласну державну адміністрацію); судовий збір за вимогою немайнового характеру про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 28,57 га на позивача 1 (Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області); судовий збір за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди землі від 12.04.2006 на обох позивачів.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Кіровоградської обласної державної адміністрації (25022, м. Кіровоград, пл. Героїв Майдану, буд. 1 ідентифікаційний код 00022543) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 4263,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області (25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 84, ідентифікаційний код 38802868) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1827,00грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення надіслати прокурору Голованівського району (26500, Кіровоградська обл., смт. Голованівськ, вул. Піонерська, 13), прокуратурі м. Кіровограда (м. Кіровоград, вул. Медвєдєва, 11), Головному управлінню Держземагентства у Кіровоградській області (25006, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 84), Кіровоградська обласна державна адміністрація (25022, м. Кіровоград, пл. Кірова, 1), ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13, кв. 3), Голованівській районній державній адміністрації (26500, Кіровоградська обл., смт. Голованівськ, вул. Леніна, буд. 48).

Повне рішення складено 25.11.2014.

Суддя В.М. Балик