Ухвала суду № 41536414, 19.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2962/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

19 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Долиняного С.В.

представника відповідача: Янушкевича А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Династія-2012" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001212200 від 21.06.2014 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 304 390,50 грн., в тому числі за основним платежем 202 927 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 101 463,50 грн.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0001212200 від 21.06.2014 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та наказу Жмеринської ОДПІ № 415 від 08.05.2014 року в період з 13 по 15 травня 2014 року відповідачем була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Риббухмаркет".

За результатами перевірки складено акт № 476/22/38343842 від 22.05.2014 року про порушення товариством вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 202 927 грн. за листопад 2013 року.

21.06.2014 року на підставі вищезазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001212200 про збільшення позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 304 390,50 грн., в тому числі за основним платежем 202 927 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 101 463,50 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови про задоволення позову виходив з того, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні, а відтак суми ПДВ правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди, на основі отриманих податкових накладних.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції.

Так, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з постачальником ТОВ "Риббухмаркет" не мали реального характеру і податковий кредит за результатами цих операцій сформовано позивачем неправомірно.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору поставки № 158 від 01.11.2013 року постачальник ТОВ "Риббухмаркет" зобов'язується систематично передавати (поставляти) товар у власність позивачу відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На виконання умов вказаного договору та відповідно до підписаних сторонами специфікацій № 1 від 01.11.2013 року, № 2 від 04.11.2013 року, № 3 від 07.11.2013 року, № 4 від 12.12.2013 року, № 5 від 15.11.2013 року, № 6 від 22.11.2013 року, № 7 від 26.11.2013 року та № 8 від 28.11.2013 року у листопаді 2013 року ТОВ "Риббухмаркет" було поставлено позивачу товарно-матеріальні цінності (олію соєву, макуху соєву, макуху соняшника) на загальну суму 1 217 561,60 грн., в тому числі ПДВ - 202 927 грн.

За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Вимогами п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до положень п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В свою чергу, п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Разом з тим, надані позивачем до перевірки документи (договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні відомості) є первинними документами у розумінні вимог ст. 9 зазначеного Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій. При цьому відповідач не мав зауважень до правильності оформлення таких первинних документів.

В свою чергу, сукупність первинних, розрахункових та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності або безтоварності. Характер спірних операцій з ТОВ "Риббухмаркет" відповідає звичайній господарській діяльності позивача та видам його основної діяльності.

Водночас, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не було надано до перевірки довіреності на одержання цінностей за типовою формою № М-2, оскільки по-перше, податковим органом не представлено адресованої позивачу вимоги про надання конкретних документів, зокрема довіреностей на одержання матеріальних цінностей; по-друге, такі довіреності не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вимог закону, що дають право на формування показників податкової звітності і, по-третє, їх відсутність у позивача не може бути підставою для висновків про нереальність господарських операцій якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Слід зазначити, що ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскаржена постанова суду ґрунтується на об'єктивно встановлених обставинах у даній справі та ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 листопада 2014 року .

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.