Ухвала суду № 41536214, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7477/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання незаконними та протиправними дій, скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та просило визнати незаконними та протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 26 лютого 2014 року №100250001/2014/000057/2 та скасувати вищевказане рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, які унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості, а тому адміністративний позов ТОВ «Софіт-Люкс» вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2012 року позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту № SMA16, укладеного між позивачем та компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD», на митну територію України ввезено товар - світлотехнічну продукцію.

26 Лютого 2014 року позивачем надано відповідачу митну декларацію №100250001/2014/008274 та відповідні документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару.

Разом з митною декларацією відповідачу надано наступні документи: CMR 0223 від 25 лютого 2014 року; коносамент від 07 січня 2014 року № ZENNLAQB352399; рахунок-фактуру на транспортно-експедиційні послуги (інвойс) від 07 лютого 2014 року № НВ0351; довідку про транспортні витрати та відсутність страхування від 18 лютого 2014 року б/н; виписку з бухгалтерської документації; каталог MAGNUM; прайс-лист від виробника; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інвойс від 25 грудня 2013 року №2013F03A122; пакувальний лист від 25 грудня 2013 року б/н; контракт від 02 квітня 2012 року №SMA16; додаткову угоду №2 до контракту; договір про транспортно-експедиційні послуги від 08 січня 2014 року № 08/01/2014.

Митну вартість товару позивачем визначено за основним методом.

26 Лютого 2014 року відповідачем направлено позивачу електронне повідомлення, у якому зазначено, що надані документи містять розбіжності, а саме: товар відправлено згідно з коносаментом від 07 січня 2014 року, а наданий для митного оформлення договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2014 датовано 08 січня 2014 року, тобто пізніше дати відправлення товару. У даному повідомлені також зазначено про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вказану вимогу позивачем за допомогою засобів електронного зв'язку направлено відповідачу відповідні додаткові документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару.

В той же день митним органом прийнято оскаржуване рішення із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК. Подані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

При опрацюванні наданих для митного оформлення по митній декларації документів, відповідачем виявлено, що вони містять розбіжності, що унеможливлює встановлення митної вартості імпортованого товару.

Зокрема, відповідно до електронного повідомлення відповідача від 26 лютого 2014 року, єдиною підставою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження задекларованої митної вартості товару, відповідач вказав те, що товар відправлено згідно з коносаментом від 07 січня 2014 року, а наданий для митного оформлення договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2014 датовано 08 січня 2014 року, тобто пізніше дати відправлення товару.

В аспекті викладених обставин, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, на час відправлення товару з порту NINGBO, CHINA, діяв договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2013, укладений 08 січня 2013 року між позивачем та компанією «HD Logistic Management Ltd».

Поряд з цим, на час виготовлення перевізником інвойсу (рахунка-фактури) від 07 лютого 2014 року №НВ0351 на транспортно-експедиційні послуги та довідки від 18 лютого 2014 року б/н про транспортні витрати уже діяв аналогічний договір на транспортно-експедиційні послуги № 08/01/2014, укладений 08 січня 2014 року між позивачем та компанією «HD Logistic Management», а тому суд вважає, що для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем правомірно надано саме цей договір.

До того ж, згідно з інформацією, яка міститься у листі компанії «HD Logistic Management Ltd» від 21 січня 2014 року № 0121/1, зобов'язання сторін за договором від 08 січня 2013 року № 08/01/2013, дійсним до 31 грудня 2013 року, зберігаються. При цьому, станом на 21 січня 2014 року сторони керуються умовами нового договору № 08/01/2014, який набрав чинності 08 січня 2014 року.

Так, посилання митного органу як на розбіжність, на те, що виробником товарів, які підлягають митному оформленню є фірма «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP. CO., LTD», а контракт укладений між позивачем та «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO LTD», не ставить під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, з огляду на те, що в підпункті 4.14 пункту 4 контракту від 02 квітня 2012 року №SMA16 зазначено, що всі товари, які продавець постачає покупцю, виготовляються на підприємстві «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP. CO., LTD».

Твердження митного органу щодо неприйнятності наданого позивачем прайс-листа, суд також вважає помилковим, оскільки до його повноважень не належить надання оцінки такому документу по суті. Додатково слід зазначити, що чинним законодавством не передбачений перелік інформації, яку повинен містити прайс-лист.

Враховуючи викладені обставини та виходячи з аналізу інших наданих позивачем для митного оформлення імпортованого товару документів, суд зазначає про відсутність у них розбіжностей та ознак підробки, а також вважає, що вони містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, - а тому відповідачем необґрунтовано зобов'язано відповідача надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем уже надано усі необхідні для цього документи.

До того ж, з аналізу положень ст.ст. 53, 55 МК України вбачається, що митний орган за обставин, зазначених у ст. 53 МК України, має право зобов'язати декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи. Тобто, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів може бути прийняте тільки після закінчення такого строку та у разі неусунення декларантом визначених митним органом недоліків. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, рішення про зобов'язання позивача надати додаткові документи, так само як і оскаржуване рішення, датовані одним числом - 26 лютого 2014 року.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само як і інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу апелянтом спростовані не були.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, ніж заявлений декларантом у вантажній митній декларації.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду, - немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.