Постанова № 41536100, 19.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа № 918/1404/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник Сало Б.В.;

відповідача: представники Вакула Я.О., Вакула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" на рішення господарського суду Рівненської області від 15.10.14р. у справі № 918/1404/14 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер"

про стягнення в сумі 40 000 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/1404/14 від 15.10.14р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач у встановлені Договором строки та розмірі здійснив попередню оплату товару в загальній сумі 40 000 грн., однак сам товар так і не отримав та звернувся до відповідача з вимогою повернути зазначені кошти. Факт перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 40 000 грн. в якості попередньої оплати за товар, обумовлений Договором №13-09/27-2 від 27.09.2013р., наявними у справі доказами підтверджений, за відсутності доказів отримання товару, позивач має право вимагати повернення зазначених коштів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 15.10.14р. у справі 918/1404/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом не взято до уваги та не надано правової оцінки жодному доводу та доказу, поданого відповідачем. Суд прийшов до висновку, що претензія позивача від 10.07.2014. року з вимогою повернути кошти залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, тоді, як фактично відповідь була надана.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту.

Представник відповідача Вакула А.Я. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення суду першої інстанції від 15.10.2014р. незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник Вакула Я.О. підтримав позицію представника Вакули А.Я. у повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 15.10.2014р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 15.10.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-Шифер» (продавець) укладено договір №13-09/27-2 (а.с.7).

Відповідно до п.1.1. договору №13-09/27-2 від 27.09.2013р. продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця навантажувачі, що були у вжитку, Львівського виробництва в/п 5т моделі 40814 в кількості дві одиниці, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2.1. договору оплата 100% вартості товару проводиться покупцем на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання даного договору.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору передбачено, що вартість товару складає 40 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Продавець зобов'язаний передати товар у власність покупцю протягом п'яти календарних днів після виконання покупцем умов даного договору.

Відповідно до п.4.1. договору №13-09/27-2 від 27.09.2013р. покупець зобов'язується здійснити оплату за товар продавцю згідно виставлених рахунків та термінів обумовлених в п. 2.1 договору.

Пунктом 8.1. договору №13-09/27-2 від 27.09.2013р. встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року, але в будь - якому випадку до повного його виконання. Договір може бути розірваний у випадку систематичного невиконання однією із сторін його умов по взаємній згоді, або через Господарський суд (п.8.3. договору).

Позивач перерахував відповідачу 40000грн.00коп., що підтверджується платіжними дорученнями: №1059 від 01.10.2013р. в сумі 20 000грн. 00 коп.; №1062 від 01.10.2013р. у сумі 20 000 грн. 00коп. (а. с. 8-9), проте обумовлений в Договорі товар не отримав.

10.07.2014р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію №014-07/10-1, з вимогою повернути перераховані 40000грн.00коп., що підтверджується повідомленням про "вручення поштового відправлення №3570501730710.

Суд першої інстанції, в оспорюваному рішенні зазначив, що претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що відповідь на претензію відповідачем надавалася, про що свідчить її копія та копія доказу надіслання (а.с.37-38). У задоволенні самої ж претензії було відмовлено, оскільки вона є необґрунтованою та не відповідає умовам договору від 27.09.13р.

За умовами ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 615 та ч. 1 ст.665 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Оцінюючи правильність прийнятого судового рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що автонавантажувачі, за які згідно договору від 27.09.2013р. №13-09/27-2 позивачем було оплачено 40 000грн.00 коп. (платіжне доручення №1059 від 01.10.2013р., платіжне доручення №1062 від 01.10.2013р.), як попередньої оплати, після укладення договору та проведення оплати відповідачем не були підготовлені для передачі позивачу. Зокрема в судовому засіданні з'ясовано, що автонавантажувачі, яким користувався відповідач, були зареєстровані за підприємством відповідача як на день укладення договору від 27.09.13р. та перерахування грошових коштів, так і на момент розгляду спору у місцевому господарському суді. Також відповідачем не було проведено відповідних дій по виключенню навантажувачів зі складу основних фондів (ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано жодних первинних бухгалтерських документів щодо проведення господарської операції реалізації навантажувачів по бухгалтерському обліку).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що продавець, після отримання попередньої оплати, будь-якого письмового повідомлення про готовність до реалізації навантажувачів на складі продавця для відповідача не надсилав. Мали місце лише телефонні переговори та усне спілкування.

У судовому засіданні представники відповідача зазначили, що умовами договору не передбачено повідомлення продавця для покупця у письмовій формі про готовність до передачі навантажувачів.

Однак у якому порядку мав би бути виконаний пункт 2.2 договору ("ТОВАР" має бути в робочому стані і відповідати технічним умовам експлуатації та ГОСТам. «ТОВАР» повинен бути в комплектному стані (колеса та диски, вила, гідроциліндри підйому та нахилу, електрообладнання, гідравлічна система, силовий агрегат і т.д.)) представники відповідача не спромоглися надати відповідь.

Адже єдиним органом, який здійснює засвідчення працездатності та відповідності умовам експлуатації та ГОСТам (ДСТУ) в Україні є Держгірпромнагляд, який за результатами відповідного технічного огляду складає відповідний акт державного технічного огляду технологічного транспортного засобу за формою згідно з додатком 1 та видає талон про проходження державного технічного огляду технологічного транспортного засобу, відповідно до Порядку проведення державного технічного огляду великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.01.2010р. N 9 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2010 р. за N 163/17458.

Не вчинення відповідачем зазначених дій (фактично не виконання умов договору) свідчить про відсутність у нього наміру для здійснення передачі навантажувачів Львівського виробництва в/п 5т моделі 40814 в кількості дві одиниці позивачу.

Висновки, які зроблені судом першої інстанції з приводу задоволення позову та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" - 40 000 грн. 00 коп. попередньої оплати , відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" від 22.10.14р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 15 жовтня 2014 року у справі №918/1404/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/1404/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.