Постанова № 41536005, 12.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа№ 910/2333/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.11.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маштерс» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року

у справі № 910/2333/14 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до Київської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача:

1) товариство з обмеженою відповідальністю «Маштерс»

2) сільськогосподарське публічне акціонерне товариство

«Київська овочева фабрика»

про визнання незаконним та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року по справі № 910/2333/14 позов Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Маштерс», сільськогосподарське публічне акціонерне товариство «Київська овочева фабрика» про визнання незаконним та скасування рішення - задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 72/9660 від 02.10.2013 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель». Також, стягнуто з Київської міської ради в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 218,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 02.06.2014 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Маштерс» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року по справі № 910/2333/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Суліма В.В., суддів Гаврилюка О.М., Коротун О.М. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маштерс» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі № 910/2333/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у зв'язку з перебуванням суддів на лікарняному та у відпустках склад колегії суддів неодноразово змінювався. Так, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року, склад колегії суддів змінено на головуючого суддю - Лобаня О.І., суддів - Майданевича А.Г. та Яковлєва М.Л.

У судових засіданнях 20.08.2014 року, 22.09.2014 року, 15.10.2014 року та 12.11.2014 року представник ТОВ «Маштерс» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити заступнику прокурора міста Києва у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурор у судових засіданнях 20.08.2014 року, 22.09.2014 року, 15.10.2014 року та 12.11.2014 року також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу ТОВ «Маштерс» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року залишити без змін.

Представник Київської міської ради у судових засіданнях 20.08.2014 року, 22.09.2014 року, 15.10.2014 року та 12.11.2014 року та представник сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» у судовому засіданні 15.10.2014 року також надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримали подану скаржником апеляційну скаргу та просили її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити заступнику прокурора міста Києва у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, представник сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» в судове засідання 12.11.2014 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора та представників сторін, що з'явилися у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представника третьої особи у судовому засіданні 12.11.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Крім того, як зазначалося вище, представник сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» був присутнім у попередньому судовому засіданні 15.10.2014 року та надавав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі які колегією суддів прийняті до уваги.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

12.12.2001 року між Київською міською радою (орендодавець) та сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика» (після зміни найменування - СПАТ «Київська овочева фабрика») (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов п. 1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 12.10.2000 року за №29-1/1006 передає, а орендар приймає в оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Пухівська, 1-А у Деснянському районі м. Києва, розміром 1,5230 га для експлуатації та обслуговування теплиці та господарських будівель у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

29.04.2013 року між СПАТ «Київська овочева фабрика» (продавець) та ТОВ «Маштерс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової споруди (надалі - «договір купівлі-продажу»).

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти нежилу споруду - блочна теплиця №58 (літ. А), загальною площею 8106,40 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, сплативши за неї продавцю грошову суму визначену цим договором.

Пунктом 1.4 договору купівлі-продажу визначено, що земельна ділянка по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві площею 1,5230 га, код ділянки 6:076:005, на якій розташована нежила споруда, знаходиться в орендному користуванні у продавця на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.12.2001 року, зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів 10.01.2002 року за №62-6-00026, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування теплиці та господарських будівель.

29.04.2013 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв нежилу споруду - блочна теплиця №58 (літ. А), загальною площею 8106,40 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А.

29.05.2013 року ТОВ «Маштерс» звернулося до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пухівська, 1-А у Деснянському районі м. Києва орієнтовним розміром 3,00 га для будівництва, експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель.

Рішенням Київської міської ради від 02.10.2013 року №72/9660 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва орієнтовною площею 2,96 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в довгострокову оренду на 15 років для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель згідно з планом-схемою (додаток до цього рішення).

Так, у лютому 2014 року заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київської міської ради № 72/9660 від 02.10.2013 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті були порушені норми чинного законодавства України. Зокрема, як на підставу для скасування вказаного рішення прокурор вказує не те, що приймаючи зазначене рішення відповідач надав дозвіл на передачу ТОВ «Маштерс» в оренду земельної ділянки загальною площею 2,96 га, в той час як внаслідок придбання нерухомого майна за договором купівлі-продажу ТОВ «Маштерс» набуло право користування земельною ділянкою лише площею 1,5230 га.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року по справі № 910/2333/14 вказаний позов заступника прокурора міста Києва задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 72/9660 від 02.10.2013 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель».

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд правомірно виходив з того, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, встановлених законом, приймають рішення, що є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян (ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності з п.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста, а згідно ст.12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади і вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону входить в компетенцію лише міської ради.

Частина 1 ст.134 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, якою визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно ст.135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Даною статтею, зокрема, встановлено порядок проведення таких торгів.

Статтею 136 Земельного кодексу України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також, підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості) (ч.4 ст.136 Земельного кодексу України).

Вищенаведеними нормами законодавства визначено порядок та підстави набуття права на оренду земельної ділянки, при цьому, право на оренду земельної ділянки набувається згідно вимог ст.134 Земельного кодексу України лише на конкурентних засадах (земельних торгах).

За приписами ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу СПАТ «Київська овочева фабрика» передало, а ТОВ «Маштерс» прийняло у власність нежилу споруду - блочна теплиця №58 (літ. А), загальною площею 8106,40 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А.

При цьому, пунктом 1.4 договору купівлі-продажу визначено, що земельна ділянка по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві площею 1,5230 га, код ділянки 6:076:005, на якій розташована нежила споруда, знаходиться в орендному користуванні у продавця на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.12.2001 року, зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів 10.01.2002 року за №62-6-00026, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування теплиці та господарських будівель.

Таким чином, як вірно вказав місцевий господарський суд, внаслідок укладення договору купівлі-продажу ТОВ «Маштерс» набуло право власності на нерухоме майно загальною площею 8106,40 грн., що розташоване на земельній ділянці по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві, площею 1,5230 га, переданій в оренду СПАТ «Київська овочева фабрика».

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що внаслідок набуття ТОВ «Маштерс» права власності на нерухоме майно загальною площею 8106,40 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться дане майно, в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача - СПАТ «Київська овочева фабрика», а саме земельною ділянкою по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві площею 1,5230 га, код ділянки 6:076:005.

В той же час, оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 02.10.2013 року №72/9660 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва орієнтовною площею 2,96 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в довгострокову оренду на 15 років для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель. Тобто, Київською міською радою було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «Маштерс» земельної ділянки, яка на 1,4370 га перевищує площу земельної ділянки, право користування якою було набуте сільськогосподарським публічним акціонерним товариством «Київська овочева фабрика» внаслідок придбання нерухомого майна за умовами договору купівлі-продажу.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, доказів того, що на земельній ділянці площею 1,4370 га, яка розташована за адресою: вул. Пухівська, 1-А у Деснянському районі м. Києва, не знаходиться нерухоме майно, яке було придбане ТОВ «Маштерс» на підставі договору купівлі-продажу.

Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «Маштерс» земельної ділянки площею 2,96 га необґрунтовано перевищує площу придбаної будівлі, і вказана земельна ділянка охоплює земельну ділянку площею 1,4370 га, право оренди якої ТОВ «Маштерс» не було отримано одночасно з придбанням нерухомого майна загальною площею 8106,40 кв.м, до прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, земельна ділянка площею 1,4370 га, що знаходиться за адресою: вул. Пухівська, 1-А у Деснянському районі м. Києва, не відноситься до земельних ділянок, які згідно приписів ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла передаватись в оренду інакше як із земельного аукціону.

Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України зокрема у своїх постанові від 25.04.2012 року по справі № 20/5025/1613/11 та постанові від 04.11.2014 року по справі № 924/757/14.

Наявний в матеріалах справи договір резервування земельної ділянки, укладений 24.12.2002 року між Київською міською радою та сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика», не спростовує висновків суду про обов'язковість передання земельної ділянки площею 1,4370 га на підставі проведення земельних торгів, оскільки пунктом 2 вказаного договору встановлено термін резервування земельної ділянки - до 28.03.2005 року.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять, а відповідачем та третіми особами не доведено належними та допустимими доказами того, що після закінчення терміну резервування такої земельної ділянки СПАТ «Київська овочева фабрика» було набуте право власності або користування нею в порядку, визначеному приписами Земельного кодексу України.

Враховуючи встановлені обставини, та те, що ні відповідачем, ні третіми особами під час розгляду справи як у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції не було доведено факту наявності нерухомого майна на земельній ділянці площею 1,4370 га, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у даній справі, відсутні підстави щодо застосування п.1 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України та інших норм права та підстав, які б надавали право та можливість передання у користування вказаної земельної ділянки без проведення земельних торгів, а тому, оскаржуване рішення Київської міської ради №72/9660 від 02.10.213 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель», є таким, що не відповідає закону та підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, що ТОВ «Маштерс» має право отримати земельну ділянку по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві площею 1,5230 га на якій розташоване нерухоме майно, що було придбане за договором купівлі-продажу без проведення аукціону. Тоді як для отримання земельної ділянки площею 1,4370 га необхідно проводити торги, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Доводи Київської міської ради про те, що аукціон щодо передачі земельної ділянки площею 1,4370 га може бути проведено після розроблення проекту землеустрою, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, помилковими, оскільки, прийняте рішення Київської міської ради №72/9660 від 02.10.213 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель» на переконання колегії суддів, у майбутньому, може надати перевагу ТОВ «Маштерс» перед іншими учасниками аукціону на придбання чи отримання в оренду земельної ділянки площею 1,4370 га, що призведе до нерівності з іншими учасниками торгів.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що передача земельної ділянки без проведення аукціону можлива була тільки до 01.01.2008 року (абзац 3 пункту 1 Перехідних Положень Земельного кодексу України), а після зазначеної дати земельна ділянка повинна передаватися тільки після проведення аукціону.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 року № 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому, у пункті 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, оскільки на момент прийняття Київською міською радою рішення №72/9660 від 02.10.213 року спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Києва, порушення процедури передачі такої земельної ділянки в оренду (а саме надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення її ТОВ «Маштерс» всупереч вимогам Земельного кодексу України) свідчить про наявність порушеного права власника такої земельної ділянки - територіальної громади міста Києва.

З огляду на викладене, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №72/9660 від 02.10.213 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель».

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

У відповідності до п.п. 1.1, 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Таким чином, оскільки, здійснюючи передачу спірної земельної ділянки, Київська міська рада діяла як рівний учасник земельних відносин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правоміного дійшов висновку, що даний спір є приватноправовим та підлягає розгляду саме господарським судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «Маштерс», на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Маштерс», слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маштерс» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі № 910/2333/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі № 910/2333/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2333/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

М.Л. Яковлєв

Дата підписання 17.11.2014 року