Постанова № 41536000, 19.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 925/1268/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Кость О.Г. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Ганнисик О.Ю. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2014 року

у справі 925/1268/14 (Гура І.І.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Канівське комунальне підприємство теплових мереж

про стягнення 6908195,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 5291398,84 грн. основного боргу, 470247,69 грн. пені, 932316,61 грн. інфляційних витрат, 214231,86 грн. 3% річних (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 07.10.14 року).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.10.2014 року у справі № 925/1268/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволені повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Канівське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2014 року у справі № 925/1268/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором поставки природного газу, кінцевий термін за спожитий природний газ у 2013 році ще не наступив, таким чином судом першої інстанції не зроблено висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за спожитий природній газ, пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Скрипка І.М., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.11.2014 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 19.11.2014 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

28.12.2012 між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач у справі, продавець за договором) та Канівським комунальним підприємством теплових мереж (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом 5944 тис. куб.м. (п'ять мільйонів дев'ятсот сорок чотири тисячі куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): січень - 1255, лютий - 1185, березень - 994, квітень - 288, жовтень - 305, листопад - 732, грудень - 1185 тис. куб. м.

Згідно з п. 2.1.1 договору встановлено, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Пунктом 5.2. договору зазначено, що ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Згідно з п. 5.3. договору у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим Договором з моменту введення їх в дію.

Пунктом 5.5. договору загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 6484 904,00 грн., крім того ПДВ - 1296980,80 грн., разом з ПДВ - 7781884,80 грн.

Відповідно до п. 6.1. оплата за газ здійснюється покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1.);

Як встановлено п. 7.2. у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 5901,347 тис. куб. м. на загальну суму 7726043,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 року та 24.01.2014 року, які підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств та не заперечується відповідачем.

В порушення умов Договору, оплату за отриманий природний газ відповідач здійснював із порушенням встановлених Договором строків та не в повному обсязі. Судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на 08.10.2014 року борг відповідача за отриманий газ становить 5291398,84 грн.

За прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем нараховані договірна пеня, а також три проценти річних, інфляційні за вказаний у розрахунках період прострочення.

29.09.2014 року ГУ Державної казначейської служби України у Черкаській області (сторона перша), Департамент фінансів Черкаської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансове управління виконавчого комітету Канівської міської ради (сторона третя), відповідач (сторона четверта) та позивач (сторона остання) уклали договір № 449/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30. Згідно порядку проведення взаєморозрахунків, який передбачений у вказаному договорі, Казначейство перераховує кошти стороні першій, сторона перша - стороні другій, сторона друга - третій, сторона третя - четвертій, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 5291398,84 грн., утому числі податок на додану вартість 881899,81 грн. для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 року №13/3181-ТЕ-36. Згідно п. 10 даного договору з метою його виконання сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 5291398,84 грн. основного боргу, 470247,69 грн. пені, 932316,61 грн. інфляційних витрат, 214231,86 грн. 3% річних (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 07.10.14 року).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року відповідач оплату за спожитий газ вчасно та в повному обсязі не здійснив.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції договір, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, являється за правовою природою договором поставки природного газу.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору поставки, на підставі якого виникли господарські договірні зобов'язання сторін, являється природний газ.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

Права та обов'язки споживачів, встановлені ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Так, споживач, серед іншого, зобов'язаний: укласти договір на постачання природного газу; забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Статтею 23 цього Закону встановлена відповідальність за порушення законодавства з питань функціонування ринку природного газу, яка не передбачає спеціальну відповідальність за порушення зобов'язань щодо строків та порядку оплати за спожитий природний газ. Отже до спірних правовідносин щодо порядку та строків оплати застосовуються положення договору та положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач довів поставлення природного газу відповідачу, відповідач не надав докази оплати в повному обсязі отриманого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року, внаслідок чого на у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 5291398,84 грн.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги те, що згідно договору про організацію взаєморозрахунків № 449/30 від 29.09.2014 року строк оплати не настав, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Також, судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на постанову Пленуму Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справі № 511-35/1533-2012-19/522-2012.

Підписання договору про організацію взаєморозрахунків № 449/30 від 29.09.2014 року не припиняє господарського зобов'язання відповідно до ст. 203 Господарського кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5291398,84 грн. боргу за поставлений природній газ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року, позивач нарахував відповідачу пеню в загальному розмірі 470247,69 грн.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 470247,69 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення втрати від інфляції в загальному розмірі 214231,86 грн., та три відсотки річних за періоди прострочення з врахуванням часткових сплат вартості поставленого природного газу в розмірі 932316,61 грн..

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що суми заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апелянта стосовно того, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором поставки природного, кінцевий термін за спожитий природний газ у 2013 році ще не наступив, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Договір про організацію взаєморозрахунків №449/30 від 29.09.2014 року не звільняє відповідача від зобов'язання за договором купівлі-продажу газу № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року, а субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації недоотриманих ним коштів внаслідок різниці у тарифах.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2014 року у справі № 925/1268/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Канівського комунального підприємства теплових мереж, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Канівського комунального підприємства теплових мереж на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2014 року у справі № 925/1268/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2014 року у справі № 925/1268/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2014 року у справі № 925/1268/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1268/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

І.М. Скрипка