Рішення № 41535756, 03.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18655/14 03.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой"доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"простягнення 813 710,36 грн.Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Войченко С.В.- за договором про надання адвокатських послуг №01-2014/юо від 05.02.2014р. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №975)від відповідача -Соляник Н.В. дов. ЦХП-15/69 від 11.06.2014р.

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" про стягнення з останнього заборгованості за Договором поставки №ЦХП-06-02712-01 від 25.05.2012 у розмірі 813 710,36 грн., крім того судові витрати у розмірі 16 274,21 грн. також просили покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.05.2012 між сторонами було укладено Договір поставки №ЦХП--06-02712-01. У відповідності до останнього позивач взяв на себе зобов'язання передати обумовлену замовленням відповідача кількість товару, а останній - прийняти та оплатити товар. Проте в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 813 710,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2014 (суддя Митрохіна А.В.) порушено провадження у справі №910/18655/14 та призначено розгляд справи на 24.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 розгляд справи №910/18655/14 відкладався на 15.10.2014 відповідно до вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

15.10.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №ЦПХ-20/5611 від 14.10.2014, відповідно до якого просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 розгляд справи №910/18655/14 відкладався на 27.10.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва № 415-К від 16.10.2014 прізвище судді Митрохіної А.В. змінено на Яковенко А.В.

27.10.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення №277 від 27.10.2014, відповідно до яких просили задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні 27.10.2014 оголошувалася перерва на 03.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 03.11.2014 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 03.11.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/18655/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.11.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" (далі - Позивач, Постачальник) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки №ЦХП-06-02712-01 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Сторони погодили, що датою поставки Продукції вважається дата приймання Продукції Вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, що підтверджується належно оформленим Актом прийому-передачі (п. 5.3. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору розрахунки між Покупцем та Постачальником здійснюються таким чином:

- в розмірі 90% від вартості поставленої продукції протягом 75 (сімдесяти п'яти) банківських днів у відповідності з рахунком-фактурою на дану продукцію після підписання Акту прийому-передачі;

- остаточний розрахунок в розмірі 10% від вартості поставленої продукції здійснюється протягом 75 (сімдесяти п'яти) банківських днів після підписання на надання Покупцю Акту введення в експлуатацію, підписаного представником Постачальника та Вантажоодержувача у відповідності з рахунком-фактурою на дану продукцію.

Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання Акту звірки, який складається і підписується вповноваженими сторонами (п. 6.3. Договору).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленої згідно Договору Продукції, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 813 710,36 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача Відповідачу Продукції за видатковими накладними. Так, на виконання умов Договору Позивачем поставлена, а Відповідачем прийнята Продукція на суму 3 981 989,34 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №687 від 29.12.2012 на суму 1 327 329,78 грн.;

- видатковою накладною №715 від 29.12.2012 на суму 1 327 329,78 грн.;

- видатковою накладною №716 від 29.12.2012 на суму 1 327 329,78 грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору датою поставки Продукції вважається дата приймання Продукції Вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, що підтверджується належно оформленим Актом прийому-передачі. Факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань відповідно до умов Договору підтверджується підписаними повноважними представниками сторін Актами прийому-передачі: №601 від 29.12.2012 на загальну суму 1 327 329,78, з яких ПДВ 221221,63 грн.; №602 від 29.12.2012 на загальну суму 1 327 329,78, з яких ПДВ 221221,63 ; №603 від 29.12.2012 на загальну суму 1 327 329,78, з яких ПДВ 221221,63 грн.

З письмових пояснень Позивача вбачається, що Відповідач за період з 19.06.2013 по 08.08.2013 частково сплатив вартість поставленої Продукції у розмірі 3 168 278,98 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з претензією №90/5-2014 від 07.05.2014 про перерахування суми заборгованості у розмірі 813 710,36 грн. на п/р №26008012831601 в ПАТ «Альфа-Банк». Проте указана претензія залишена Відповідачем без відповіді та належного реагування, розрахунків з Позивачем проведено не було.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п.6.1. Договору, розрахунок за Продукцію здійснюється Покупцем протягом 75 (сімдесяти п'яти) банківських днів у відповідності з рахунком-фактурою на дану продукцію після підписання Акту прийому-передачі (90% вартості Продцкції) та протягом 75 (сімдесяти п'яти) банківських днів після підписання на надання Покупцю Акту введення в експлуатацію, підписаного представником Постачальника та Вантажоодержувача у відповідності з рахунком-фактурою на дану продукцію (10% вартості Продукції).

Таким чином, після спливу указаного п. 6.1. Договору строку оплати за Продукцію Покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Щодо поданого Відповідачем відзиву, в якому стверджується, що п. 5.6 Договору передбачено обов'язок Постачальника провести пусконалагоджувальні роботи Продукції в 20-ти денний термін з дати постачання, що підтверджується оформленими Актами пусконалагоджувальних робіт, підписаних представниками Постачальника та Вантажоотримувача. Оскільки ж, указані роботи не були виконані, то, на думку Відповідача, підстави для оплати 10% вартості поставленої Продукції відсутні.

Судом не враховуються твердження Відповідача стосовно відсутності обов'язку сплачувати 10% від вартості поставленої Продукції з огляду на наступне.

У відповідності до п. 5.6. Договору Постачальник проводить пусконалагоджувальні роботи по поставленій Продукції та навчання працівників, пов'язаних з її обслуговуванням, в 20-ти денний термін (з дати отримання Постачальником повідомлення Покупця про готовність кінцевого Вантажоодержувача до проведення пусконалагоджувальних робіт), що підтверджується оформленими Актами пусконалагоджувальних робіт, підписаними представниками Постачальника та Вантажоодержувача.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Таким чином, чинне законодавство України пов'язує факт прострочення кредитора із невиконанням ним обумовленого домовленістю зобов'язання, що спричинило неможливість виконання боржником свого обов'язку. Звідси, першопричиною невиконання боржником свого зобов'язання має слугувати порушення зобов'язання саме кредитором.

Прете, як предбачено п. 5.6. Договору Постачальник зобов'язаний провести пусконалагоджувальні роботи по поставленій Продукції та навчання працівників, пов'язаних з її обслуговуванням, в 20-ти денний термін (з дати отримання Постачальником повідомлення Покупця про готовність кінцевого Вантажоодержувача до проведення пусконалагоджувальних робіт). Як вбачається з Актів прийому-передачі від 29.12.2012 Фастівський склад ДП «Укрзалізничпостач» на правах Вантажоотримувача отримав Продукцію. Отже, Відповідач повинний направити на адресу Позивача повідомлення про готовність Вантажоодержувача про проведення пусконалагоджувальних робіт. У матеріалах справи відсутні докази повідомлення Постачальника про готовність кінцевого Вантажоодержувача до проведення пусконалагоджувальних робіт.

Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні підстави для констатування факту прострочення кредитора, оскільки його обов'язок залежав від виконання Покупцем свого зобов'язання стосовно його повідомлення про готовність кінцевого Вантажоодержувача до проведення пусконалагоджувальних робіт.

Крім того, суд при вирішенні спору приймає до уваги підписаний обома сторонами Акт №9 звірки поставок та розрахунків між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «Євроінвестстрой» по Договору №ЦХП-06-02712-01 від 25.05.2012 станом на 31.03.2014, відповідно до якого наявна заборгованість ДП «Укрзалізничпостач» у розмірі 813 710,36 грн.

Відповідно до п. 6.3. Договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання Акту звірки, який складається і підписується вповноваженими сторонами.

Таким чином, підписання Акту звірки обома сторонами Договору підтверджує факт наявності заборгованості по оплаті за поставлену Позивачем Відповідачу Продукцію.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача на підставі Договору за передану Продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення відсутні.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 813 710,36 грн. є законними, обґрунтованими, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15; код ЄДРПОУ 19014832) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвестстрой» (83044, м. Донецьк, вул. Комуністична, буд. 4; код ЄДРПОУ 34436084) заборгованість за Договором поставки №ЦХП-06-02712-01 від 25.05.2012 у розмірі 813 710,36 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 274,21 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 21.11.2014.

Суддя А.В.Яковенко