Рішення № 41535743, 11.11.2014, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
11.11.2014
Номер справи
910/20086/14
Номер документу
41535743
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20086/14 11.11.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГЛАСС КОНСТРАКШН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй.Тех.Сервіс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Огейчук Т.В. (дов.№б/н від 20.08.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГЛАСС КОНСТРАКШН" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй.Тех.Сервіс" про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за договором поставки №3 від 02.01.2014 зобов'язань, а саме щодо оплати поставленого відповідачу товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 порушено провадження у справі №910/20086/14 та призначено її до розгляду на 09.10.2014 року.

До початку судового засідання 09.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 09.10.2014 розгляд справи відкладено на 11.11.2014, про що винесено відповідну ухвалу суду.

У судовому засіданні 11.11.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов.

Відповідач у котре не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГЛАСС КОНСТРАКШН» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй. Тех. Сервіс.» (Покупець) укладено договір поставки № 3, за яким постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві товар (склопакети), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (склопакети) і сплатити за нього передбачену даним договором грошову суму.

Згідно п. 1.3. Договору найменування, номенклатура товарів, що підлягають поставці за цим договором, визначаються заявкою покупця. Асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів зазначається у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що право власності на поставлені товари переходять до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною (транспортним документом).

Відповідно до п. 6.3. Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується сторонами у підтвердженій заявці та вказується у видаткових накладних. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки Покупцю не допускається.

Оплата товару здійснюється на наступний день після поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця на підставі наданого Продавцем рахунка на оплату. Оплата за домовленістю сторін може бути авансовою. (п.7.1. Договору).

За умовами п.7.2. Договору, оплата здійснюється на підставі цього договору та на підставі рахунку. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, або номер та дату рахунку.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 461 888,25 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 55 від 07.02.2013 на суму 10 506,25 грн., № 58 від 08.02.2013 на суму 4 791,91 грн.,

№ 60 від 11.02.2013 на суму 7 777,88 грн., № 63 від 12.02.2013 на суму 3 127,21 грн.,

№ 97 від 18.02.2013 на суму 4 480,80 грн., № 98 від 18.02.2013 на суму 9 515,57 грн.,

№ 115 від 22.02.2013р. на суму 9 865,36 грн., № 123 від 26.02.2013 на суму 7 767,59 грн.,

№ 149 від 28.02.2013 на суму 11 157,94 грн., № 156 від 04.03.2013 на суму 13 438,01 грн.,

№ 157 від 04.03.2013 на суму 1 417,18 грн., № 162 від 05.03.2013 на суму 955,08 грн.,

№ 167 від 07.03.2013 на суму 1 195,08 грн., № 205 від 14.03.2013 на суму 11 003,82 грн.,

№ 206 від 15.03.2013 на суму 8 753,59 грн., № 235 від 19.03.2013 на суму 479,69 грн.,

№ 312 від 11.04.2013 на суму 4 984,32 грн., № 355 від 19.04.2013 на суму 328,43 грн.,

№ 396 від 30.04.2013 на суму 2 362,61 грн., № 395 від 30.04.2013 на суму 432,44 грн.,

№ 466 від 27.05.2013 на суму 7 782,49 грн., № 472 від 29.05.2013 на суму 19470,36 грн.,

№522 від 03.06.2013 на суму 1268,40 грн., №573 від 06.06.2013 на суму 11210,51 грн.,

№ 592 від 12.06.2013 на суму 875,03 грн., № 597 від 13.06.2013 на суму 17 513,41 грн.,

№ 629 від 18.06.2013 на суму 1 082,03 грн., № 633 від 19.06.2013 на суму 8936,23 грн.,

№ 636 від 20.06.2013 на суму 8 909,35 грн., № 637 від 20.06.2013 на суму 263,24 грн.,

№ 660 від 25.06.2013 на суму 7 471,93 грн., № 690 від 01.07.2013 на суму 7 264,26 грн.,

№ 729 від 04.07.2013 на суму 18 124,57 грн., № 745 від 09.07.2013 на суму 1934,29 грн.,

№ 743 від 09.07.2013 на суму 6 326,41 грн., № 744 від 09.07.2013 на суму 2 158,42 грн.,

№ 751 від 10.07.2013 на суму 7 988,59 грн., № 752 від 10.07.2013 на суму 765,89 грн.,

№ 757 від 11.07.2013 на суму 2 801,15 грн., № 758 від 11.07.2013 на суму 4 585,06 грн.,

№ 785 від 17.07.2013 на суму 501,43 грн., № 786 від 17.07.2013 на суму 6 754,58 грн.,

№ 809 від 19.07.2013 на суму 1 212,07 грн., № 823 від 24.07.2013 на суму 4 903,91 грн.,

№ 829 від 26.07.2013 на суму 1 550,10 грн., № 866 від 01.08.2013 на суму 14 176,26 грн.,

№ 872 від 02.08.2013 на суму 5 073,08 грн., № 950 від 19.08.2013 на суму 3 772,96 грн.,

№ 956 від 20.08.2013 на суму 7 600,13 грн., № 979 від 21.08.2013 на суму 5 666,42 грн.,

№ 981 від 22.08.2013 на суму 13 848,34 грн., № 988 від 23.08.2013 на суму 18 144,72 грн.,

№ 998 від 27.08.2013 на суму 239,51 грн., № 999 від 27.08.2013 на суму 1 071,74 грн.,

№ 1038 від 03.09.2013 на суму 5 949,70 грн., № 1052 від 06.09.2013 на суму 10 358,56 грн.,

№ 1056 від 09.09.2013 на суму 419,46 грн., № 1057 від 09.09.2013 на суму 1644,47 грн.,

№ 1086 від 18.09.2013 на суму 1 235,68 грн., № 1109 від 20.09.2013 на суму 2 870,44 грн.,

№ 1249 від 14.10.2013 на суму 1 944, 56 грн., № 1264 від 15.10.2013 на суму 3 886,56 грн., ,

№ 1272 від 17.10.2013 на суму 3 185,54 грн., № 1353 від 28.10.2013 на суму 17 707,07 грн.,

№ 1354 від 28.10.2013 на суму 536,36 грн., № 1382 від 05.11.2013 на суму 1 771,69 грн.,

№ 1383 від 05.11.2013 на суму 409,08 грн., № 1393 від 13.11.2013 на суму 115,84 грн.,

№ 1393 від 13.11.2013 на суму 1 302,55 грн., № 1439 від 15.11.2013 на суму 11 309,75 грн.,

№ 1450 від 22.11.2013 на суму 4 848,20 грн., № 1508 від 28.11.2013 на суму 3 242,90 грн.,

№ 1517 від 29.11.2013 на суму 4 049,90 грн., № 1516 від 29.11.2013 на суму 6135,06 грн.,

№ 1536 від 03.12.13 на суму 5793,32 грн., № 1542 від 05.12.2013 на суму 5868,51 грн.,

№ 1543 від 05.12.2013 на суму 2765,87 грн., № 1546 від 06.12.2013 на суму 5280,73 грн.,

№ 1547 від 06.12.2013 на суму 368,44 грн., № 1556 від 11.12.2013 на суму 1755,14 грн.,

№ 1582 від 20.12.2013 на суму 10818,32 грн., № 1594 від 24.12.2013 на суму 2915,64 грн.,

№ 1595 від 24.12.2013 на суму 3011,48 грн., № 1613 від 26.12.2013 на суму 3465,94 грн.,

№ 1614 від 26.12.2013 на суму 1059,08 грн. № 24 від 21.01.2014 на суму 274,75 грн.

Факт отримання відповідачем даного товару підтверджується наявними на вказаних накладних підписами та печатками відповідача, а також довіреностями на отримання товару № 01/1-П від 02.01.2013 із терміном дії до 31.12.2013 та № С-001/14 від 21.01.2014 із терміном дії до 31.01.2014 року.

Проте, відповідач частково розраховувався за поставлений та прийнятий ним товар, що підтверджується банківською випискою про рух коштів на поточному рахунку позивача за період з 05.02.2013 по 04.12.2013, а саме відповідачем сплачено 417637,87 грн.

У зв'язку із несплатою залишеної заборгованості у розмірі 44250,38 грн., позивач направляв відповідачу лист-претензію №292 від 04.07.2014 із проханням погасити борг.

Із отриманої відповіді на вказаний лист вбачається, що відповідач фактично визнав наявну за ним суму заборгованості у розмірі 44250,38 грн., яку гарантував оплатити, проте станом на момент розгляду спору судом, коштів від відповідача так і не надійшло.

Відповідно до п. 8.4 Договору за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Відтак, оскільки відповідач так і не сплатив наявний борг, позивач, враховуючи порушення відповідачем прийнятих за Договором зобов'язань, додатково просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3402,51 грн., 3% річних у розмірі 1015,15 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5852,26 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 02.01.2014 між сторонами укладено договір поставки №3, за якою позивач зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу, відповідно до наявних у матеріалах справи підписаними обома сторонами видаткових накладних, товарів на суму 461 888,25 грн., оплата яких здійснена відповідачем частково, у саме сплачено 417637,87 грн.

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 44250,38 грн., яку відповідач гарантував сплатити, під час намагання позивачем врегулювати спір у досудовому порядку.

Оскільки, відповідачем та і не здійснено погашення заборгованості, позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача пеню у розмірі 3402,51 грн., 3% річних у розмірі 1015,15 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5852,26 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.4 Договору за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, суд зауважує, що заявлена до стягнення сума пені у розмірі 3402,51 грн. має бути задоволена частково, а саме у розмірі 3402,20 грн., оскільки позивачем невірно розраховано розмір пені за заявлений ним період з 05.12.2013 - 02.05.2014, який має рахуватись з 06.12.2013 - 02.05.2014 року.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зауважує на надмірно нарахований розмір 3% річних, що підлягає задоволенню частково, у розмірі 1015,06 грн.

Суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є таким, що розрахований вірно, а тому вимога позивача про стягнення 5852,26 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 44250,38 грн., пеня у розмірі 3402,51 грн., 3% річних у розмірі 1015,06 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5852,26 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГЛАСС КОНСТРАКШН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй.Тех.Сервіс" про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй.Тех.Сервіс" (04209, м.Київ, вул.Лебелинська, 6Б; ідентифікаційний код 37897131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГЛАСС КОНСТРАКШН" (03061, м.Київ, вул.Газова, 30; ідентифікаційний код 35806042) 44250 (сорок чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень 38 копійок основного боргу, 3402 (три тисячі чотириста дві) гривні 20 копійок пені, 1015 (одну тисячу п'ятнадцять) гривень 06 копійок 3% річних, 5852 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) гривні 26 копійок інфляційних втрат та 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) гривень 99 копійок судового збору.

У іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 11.11.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 17.11.2014 року

Суддя К.В. Полякова

Часті запитання

Який тип судового документу № 41535743 ?

Документ № 41535743 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 41535743 ?

Дата ухвалення - 11.11.2014

Яка форма судочинства по судовому документу № 41535743 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 41535743 ?

В Господарський суд м. Києва
Попередній документ : 41535742
Наступний документ : 41535745