Рішення № 41535697, 13.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19901/14 13.11.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

До 1. Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

2. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»

Про стягнення 8 107,67 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - відповідач-1), Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі - відповідач-2) про стягнення 8 107,67 грн., а саме: 7 107,67 грн. - з відповідача-1 та 1 000,00 грн. - з відповідача-2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача-1, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача-1, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми, та до відповідача-2 у вигляді різниці між фактично понесеною позивачем шкодою та страховим відшкодуванням, яке підлягає відшкодуванню відповідачем-1, як страховиком винної особи, позивачу в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.14. порушено провадження у справі № 910/19901/14 та призначено її до розгляду на 09.10.14.

Представник позивача в судове засідання 09.10.14. не з'явився, проте, 02.10.14. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

Представник відповідача-1 в судове засідання 09.10.14. не з'явився, проте 06.10.14. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-2 в судове засідання 09.10.14. не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.09.14. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 13.11.14.

Представник позивача в призначене судове засідання 13.11.14. не з'явився, проте, 23.10.14. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника та 13.11.14. через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача-1 в судове засідання 13.11.14. не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, своєї правової позиції не обґрунтував, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 в судове засідання 13.11.14. не з'явився, проте, 10.11.14. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника та подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/19901/14.

В судовому засіданні 13.11.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.12. між позивачем, як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 596/12-Т/ЗП1 (далі - Договір), відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_1.

07.06.13. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжя автомобіль марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою відділення оформлення ДТП (для обслуговування м. Запоріжжя) при ГУМВС України в Запорізькій області та відомостями про ДТП.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки ГАЗ, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17.06.13. в адміністративній справі № 3/337/753/2013.

На замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності проведено оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу Toyota, д.р.н. НОМЕР_1, відповідно до висновку якого (звіт № 75/06 від 18.06.13.) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП, станом на дату оцінки склала 9 022,67 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту вказаного тз з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що 20.06.13. складено страховий акт № 596/12-Т/ЗП1-1, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті страхувальнику, склала 8 107,67 грн.

На підставі вказаного страхового акту позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 8 107,67 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 12393 від 25.06.13.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1864462 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки ГАЗ, д.р.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1, який керував автомобілем марки ГАЗ, д.р.н. НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Крім того, відповідно до пункту 22.1. ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статті 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визначення яких містяться в пункту 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998р. №16.

Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АС/1864462 становить 1000,00 грн. Строк дії з 05.04.13. по 04.04.14. При цьому, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майно за вказаним полісом становить 50 000,00 грн.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки ГАЗ, д.р.н. НОМЕР_2, застраховано відповідачем-1 за Полісом № АС/1864462, то саме відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.

При розрахунку судом взято до уваги встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 50 000,00 грн., франшизу у розмірі 1 000,00 грн. та розмір вартості матеріального збитку, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, завданого власнику транспортного засобу Toyota, д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП.

З огляду на викладене вище з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 7 107,67 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

При цьому, судом враховано, що в пункті один прохальної частини позовної заяви позивачем було допущено технічну помилку, та суму цифрами зазначено « 7107,67,24», замість вірного зазначення « 7107,67».

Далі, згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. (ст. 1192 ЦК України).

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, в силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

З огляду на зазначені вище норми права, враховуючи, що позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування, цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої відбулось пошкодження застрахованого автомобіля, застрахована відповідачем-1, який має відшкодувати позивачу в порядку регресу шкоду в межах ліміту відповідальності за винятком франшизи, позивач набув право вимоги до відповідача-2, як до особи, яка є власником автомобіля марки ГАЗ, д.р.н. НОМЕР_2, на відшкодування 1000,00 грн. франшизи.

Доводи відповідача-2, викладені в письмовому відзиві на позовну заяву, стосовно того, що позивачем на його адресу не було направлено регресної вимоги, не приймаються судом, оскільки згідно правової позиції Верховного суду України, викладених в постанові від 28.08.12. № 23/279, виходячи з положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

З огляду на викладене вище з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 1 000,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1 в розмірі 1 601,67 грн. та на відповідача-2 в розмірі 225,33 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 154; ідентифікаційний код 33908322) 7 107 (сім тисяч сто сім) грн. 67 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 601 (одну тисячу шістсот одну) грн. 67 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, б. 7; ідентифікаційний код 03345716) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 154; ідентифікаційний код 33908322) грошові кошти в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 33 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.14.

Суддя Т.М. Ващенко