Рішення № 41535683, 20.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/95/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2014 Справа № 908/3995/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти” (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 5)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Слов’янський завод “Тореласт” (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Під’їздна, буд. 3; тел. 06262-27405, 06262-27406, 06262-27912)

про стягнення суми 7953,07 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – не з’явився;

Від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 7953,07 грн., із яких: 6540,00 грн. – основний борг, який виник за договором поставки № 335 від 10.09.2012 р., сума 115,53 грн. пені; 198,76 грн. – 3% річних; 1098,78 грн. – інфляційного знецінення.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.10.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3995/14, справі присвоєно номер провадження 20/95/14, справу призначено до розгляду на 27.10.2014 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.11.2014 р.

20.11.2014 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судові засідання позивач не з’явився. Через канцелярію суду 20.11.2014 р. від позивача надійшли письмові пояснення (вих. № 657 від 14.11.2014 р.), в яких викладено клопотання про розгляд справи про стягнення з відповідача суми 7953,07 грн. без участі представника позивача. Клопотання судом задоволено на підставі ст. 22 ГПК України.

Позовні вимоги, викладені в позовній заяві, мотивовано наступним. Позивачем за умовами договору поставки № 335 від 10.09.2012 р. згідно з видатковою накладною № ЭЛ-0001106 від 26.11.2013 р. було поставлено товар відповідачу. Оплата за товар повинна бути здійснена 26.11.2013 р. Заборгованість за товар склала суму 6540,00 грн. (основний борг), пеня – 115,53 грн., нарахована за період з 27.11.2013 р. по 30.12.2013 р., 3% річних – 198,76 грн. за період з 27.11.2013 р. по 08.10.2014 р., інфляційне знецінення – 1098,78 грн. за період з грудня 2013 р. по вересень 2014 р., які позивач просить стягнути. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 13, 611, 612, 625, 627 ЦК України, ст.ст. 220, 231, 232 ГК України.

Відповідно до письмових пояснень позивача (вих. № 657 від 14.11.2014 р.), які надійшли до суду 20.11.2014 р. та були прийняті судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України, відповідачем після порушення провадження у справі сплачено суму основного боргу в розмірі 6540,00 грн. До пояснень додано копії відповідних платіжних доручень.

Відповідач у судові засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Витребувані судом документи, в т.ч. письмовий відзив, не надав. Ухвали суду направлялися на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у Витязі з ЄДРЮОтаФОП станом на 21.10.2014 р.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представників сторін за наявними в ній матеріалами. Оригінали договору поставки № 335 від 10.09.2012 р. та видаткової накладної № ЭЛ-0001106 від 26.11.2013 р., які надішли до суду згідно з письмовими поясненнями позивача (вих. № 600 від 21.10.2014 р.), оглядалися в судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти” (постачальник за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством “Слов’янський завод “Тореласт” (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 335, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити покупцеві, а покупець прийняти та оплатити продукцію (відбілювач, сорбент), іменовану у подальшому товар. Кількість, номенклатура, ціна, сума товару та строк поставки визначені в специфікаціях (п.п. 1.1, 1.2, 2.2, 3.1).

Відповідно до п. 3.3 при передачі товару від постачальника покупцю сторони зобов’язані поставити в товарно-транспортних накладних свій підпис (з розшифруванням прізвища) та зробити посилання на номер довіреності та дату її видачі.

Право власності на товар та ризик випадкової загибелі чи псування продукції переходять до покупця з моменту поставки продукції на склад покупця (п. 3.5).

Відповідно до п. 4.1 ціна товару встановлюється в гривні та зазначається в специфікаціях, які додаються до даного договору та є його невід’ємними частинами. Сума договору складається з суми підписаних до нього специфікацій (п. 4.2). Розрахунок за поставлений товар проводиться на умовах, обумовлених сторонами в специфікаціях (п. 4.3). Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.4).

Відповідно до п. 8.1, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р.

25.11.2013 р. позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № ЭЛ-0001148 на суму 9540,00 грн. за товар: УФ-абсорбент Chisorb BP-12 в кількості 60 кг.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачеві за умовами договору № 335 від 10.09.2012 р. товар (УФ-абсорбент Chisorb BP-12 в кількості 60 кг) на загальну суму 9540,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 26.11.2013 р. № ЭЛ-0001106 (а.с. 11, оригінал видаткової накладної оглядався в судових засіданнях). На видатковій накладній мається підпис відповідача, який скріплений круглою печаткою товариства. В зазначеній накладній вказано: «оплачується тільки по договору, договір № 335 від 10.09.12, рахунок-фактура № ЭЛ-0001148 від 25.11.13».

Згідно з платіжним дорученням № 78 від 07.03.2014 р. відповідач перерахував позивачу суму 1000,00 грн., згідно з платіжним дорученням № 100 від 21.03.2014 р. – суму 500,00 грн., згідно з платіжним дорученням № 351 від 28.03.2014 р. – суму 500,00 грн., згідно з платіжним дорученням № 451 від 10.04.2014 р. – суму 1000,00 грн. В призначенні платежу зазначено, що оплата проводиться згідно з рахунком № ЭЛ-0001148 від 25.11.2013 р. за УФ-абсорбент. Всього відповідачем було сплачено суму 3000,00 грн. Таким чином, заборгованість склала суму 6540,00 грн. (9540 грн. (сума поставки) – 3000,00 грн. (оплата)).

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням ПАТ «Слов’янський завод «Тореласт» є м. Слов’янськ Донецької області. Відповідно, справа за позовом до ПАТ «Слов’янський завод «Тореласт» стосовно виконання договору поставки № 335 від 10.09.2012 р. підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області – господарським судом Запорізької області.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України – договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки № 335 ціна, сума товару, строки оплати встановлюються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору та носять характер додаткової угоди до договору по кожній окремій поставці (п. 2.2 договору).

Як слідує з письмового пояснення позивача (вих. № 657 від 14.11.2014 р.), яке надійшло до суду 20.11.2014 р., специфікація на поставку товару (видаткова накладна № ЭЛ-0001106 від 26.11.2013 р.) по договору поставки № 335 від 10.09.2012 р. не укладалась.

Товар за накладною № ЭЛ-0001106 від 26.11.2013 р., яка покладена в підставу позову, отриманий відповідачем 26.11.2014 р., на накладній мається підпис відповідача в графі «отримав», який скріплено печаткою товариства.

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» роз’яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, оскільки товар був отриманий відповідачем 26.11.2013 р., відповідно, оплата повинна була бути здійснена відповідачем 26.11.2013 р. На час звернення позивача з позовом відповідач частково розрахувався за отриманий товар по видатковій накладній № ЭЛ-0001106 від 26.11.2013 р., сплативши суму 3000,00 грн.

Позовна вимога про стягнення суми основного боргу є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.

Після порушення провадження у справі, як вбачається з письмових пояснень позивача (вих. № 657 від 14.11.2014 р.), які надійшли до суду 20.11.2014 р., відповідачем було повністю сплачено суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 6540,00 грн. (платіжні доручення № 280 від 21.10.2014 р., № 288 від 23.10.2014 р., № 304 від 29.10.2014 р., № 309 від 30.10.2014 р., № 329 від 05.11.2014 р., № 336 від 12.11.2014 р. на суму 1000,00 грн. кожне та платіжне доручення № 343 від 14.11.2014 р. на суму 540,00 грн.). У призначенні платежу платіжних доручень зазначено: «за УФ-абсорбент по рахунку № 1148 від 25.11.2013 р.».

Враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи в суді було повністю сплачено суму основного боргу в розмірі 6540,00 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 115,53 грн., відповідно до п. 5.3 договору, за період з 27.11.2013 р. по 30.12.2013 р. включно.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.3 договору на поставку № 335 від 10.09.2012 р. сторони встановили, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня на суму заборгованості 9540,00 грн. за період з 27.11.2013 р. по 30.12.2013 р. включно (34 дні прострочення).

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним, розрахунок пені здійснений позивачем вірно. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 198,76 грн. 3% річних, нарахованих за період з 27.11.2013 р. по 08.10.2014 р. включно, та суми 1098,78 грн. інфляційних, нарахованих за період з грудня 2013 р. по вересень 2014 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.3 договору № 335 визначено, що сторони згідно ст. 625 ЦК України постановили, що за порушення грошових зобов’язань покупець за вимогою постачальника зобов’язаний виплатити 3% річних.

Розрахунок 3% річних здійснений позивачем вірно, з відповідача стягується сума 198,76 грн. 3% річних за заявлений позивачем період.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що за заявлений позивачем період з грудня 2013 р. по вересень 2014 р. включно інфляційні становлять суму 1137,15 грн. Враховуючи приписи ст. 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, відповідно до стягнення належить сума 1098,78 грн. інфляційного знецінення.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1827,00 грн. стягується з відповідача, оскільки сума 6540,00 грн. була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Слов’янський завод «Тореласт» (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Під’їздна, буд. 3, код ЄДРПОУ 00300363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 5, код ЄДПОУ 34763972) суму 115 (сто п’ятнадцять) грн. 53 коп. пені, суму 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 76 коп. – 3% річних, суму 1098 (одна тисяча дев’яносто вісім) грн. 78 коп. інфляційного знецінення, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

У частині стягнення суми 6540 (шість тисяч п’ятсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити за відсутністю предмету спору.

Повне рішення складено 24 листопада 2014 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання (складення).