Постанова № 41535501, 18.11.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 922/1359/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі№ 922/1359/14 Господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Астан"

про стягнення 149906,74 грн.,за участю представників сторінвід позивача:ОСОБА_5 (довіреність № 969 від 18.04.2014),від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.05.2014 у справі № 922/1359/14 (суддя Сальнікова Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 922/1359/14 (колегія суддів: Ільїн О.В. - головуючий, Бондаренко В.П., Россолов В.В) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість з орендної плати за січень місяць 2014 року в розмірі 2250 доларів США (еквівалент 25293,60 грн.), штраф за дострокове розірвання, передбачений пунктом 9.5 договору та пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 25.11.2013 у розмірі 11085 доларів США (еквівалент 124613,14 грн.) та судовий збір у сумі 2998,14 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 26.05.2014 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 922/1359/14, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астан" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2014 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 922/1359/14, і припинення провадження у справі.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права судом першої та апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.10.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" прийнято та призначено до розгляду на 18.11.2014.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами 01.08.2013 укладено договір оренди нерухомого майна № у01 від 01.08.2013, відповідно до умов якого (пункт 1.1), договором регулюються правовідносини, пов'язані з переданням орендодавцем орендарю у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 148,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 1.3. договору, право власності на об'єкт належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10.04.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про що вчинений запис у реєстрі за № 428.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № у01 від 01.08.2013, передано ТОВ "Астан" майно, що є предметом договору, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 148,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та підтверджується двостороннім актом приймання-передачі приміщення від 01.08.2014 (а.с. 15), який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін.

Главою 8 договору сторонами передбачено, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку у випадках, прямо передбачених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (пункт 8.1); за попередньою домовленістю та згодою сторін (пункт 8.2); за ініціативи орендодавця у випадку систематичного невиконання орендарем своїх обов'язків за договором, у тому числі несплата орендної плати чи компенсації витрат з забезпеченням об'єкту оренди електроенергією, водопостачанням, опаленням каналізацією, послуг по вивезенню побутових відходів протягом трьох місяців підряд. У такому випадку, договір вважається достроково розірваним через десять календарних днів з моменту надіслання орендарем відповідного письмового повідомлення, та до орендодавця не застосовується штраф передбачений пунктом 9.5 цього договору (пункт 8.3); з ініціативи будь-якої із сторін за умови письмового повідомлення про намір розірвати договір оренди не менше ніж 60 календарних днів (пункт 8.4).

Відповідно до пункту 9.5 договору, у випадку розірвання договору оренди з ініціативи будь-якої із сторін з моменту передачі об'єкта оренди за актом приймання-передачі, сторона, що ініціює таке розірвання сплачує іншій стороні штраф у розмірі трьох місячної орендної плати.

Відповідно до пункту 4.6 договору, орендна плата за період з 01.08.2013 по 31.08.2013 включно складає 1,00 грн., ПДВ не передбачено. Починаючи з 01.09.2013, орендна плата нараховується у розмірі, що передбачено пунктом 4.1 договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору, розмір орендної плати за орендне користування приміщенням, що орендується складає грошовий еквівалент 3695 доларів США, ПДВ не передбачено.

Відповідно до пункту 4.8 договору, грошові кошти, сплачені орендодавцю у якості гарантійного платежу, у розмірі 29925,80 грн., що згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України, у грошовому еквіваленті зобов'язання становить 3774,00 доларів США за курсом долару США, встановленого НБУ (1 долар = 7,9930 грн.), відповідно до умов попереднього договору оренди нерухомого майна № у01 від 30.04.2013, зараховується в якості оплати за останній місяць оренди за договором.

Між сторонами 25.11.2013 укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого майна № У01 від 01.08.2013, якою змінено деякі пункти договору, викладено їх у наступній редакції:

"пункт 4.1. Розмір орендної плати за орендне користування приміщенням, що орендується складає грошовий еквівалент 2250 доларів США, ПДВ не передбачено."

"пункт 9.5. У випадку розірвання договору оренди з ініціативи будь-якої із сторін з моменту передачі об'єкта оренди за актом приймання-передачі, сторона що ініціює таке розірвання сплачує іншій стороні штраф у розмірі трьох місячної орендної плати встановленої сторонами на день підписання договору."

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що листом № 01/12 від 18.12.2013 відповідача повідомлено позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна № У01 від 01.08.2013.

Нежитлове приміщення, що є предметом договору, повернуто позивачу 20.02.2014, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення (повернення) до договору оренди нерухомого майна № у01 від 01.08.2013.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем виконано свої обов'язки за договором у повному обсязі, проте відповідачем в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору оренди нерухомого майна № у01 від 01.08.2013, орендну плату за користування об'єктом оренди за січень 2014 року в розмірі 2250 доларів США, а також штраф відповідно до пункту 9.5 договору в розмірі 11085 доларів США не сплачено.

Відповідно до частини 2 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 25.02.2014 з вимогою про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 525 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 291 Господарського кодексу України, встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, у порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до даних офіційного Інтернет ресурсу Національного банку України (www.bank.gov.ua), станом на 03.04.2014, офіційний курс гривні до долару США становив 11,2416 грн. за 1 дол. США, що також підтверджується роздруківкою з офіційного інтернет ресурсу НБУ. Орендна плата за січень місяць 2014 року в розмірі 2250 доларів США еквівалентна 25293,60 грн., штраф за дострокове розірвання договору оренди, передбачений пунктом 9.5 договору та пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 25.11.2013 у розмірі 11085 доларів США ( 3 х 3695), еквівалентний 124613,14 грн., разом 149906,74 грн.

На час розгляду справи заборгованість у розмірі 149906,74 грн. відповідачем не сплачено.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання з орендної плати за січень місяць 2014 року в сумі 25293,60 грн. та не сплачено штраф у сумі 12613,14 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги статті 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи, що відповідачем не сплачено заборгованість, суди дійшли до правильного висновку, що позов підлягає задоволенню.

Таким чином, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 922/1359/14 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 922/1359/14 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 922/1359/14 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.