Ухвала суду № 41535288, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12616/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства «Лана» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва до Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства «Лана» про стягнення заборгованості у розмірі 8 100, 95 грн. ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства «Лана» про стягнення заборгованості у розмірі 8 100, 95 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства «Лана» (код з ЄДР 04654566; адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 2/34) на користь Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (код з ЄДР 22870173; адреса: 01601, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 4) заборгованість по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 8 100, 95 грн. (вісім тисяч сто гривень 95 коп.).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Міжгалузеве науково-технічне колективне підприємство «Лана», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва виконує функції держави по збору на акумуляції коштів, призначених для пенсійного забезпечення і виплати допомог згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Кошти на виплату пенсій та допомог формуються із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» - платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами і доповненнями) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 3 та 5 ст. 15 Закону встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» - держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам -за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Статтею 24 Закону передбачено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III -IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації -за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Отже, за рахунок державного бюджету фінансується різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів для наукових працівників відповідних наукових установ, які фінансуються за рахунок державного бюджету. У випадку роботи наукового працівника на державному підприємстві, яке не фінансується з державного бюджету, то така різниця має фінансуватися на 50 відсотків з держбюджету та на 50 відсотків за рахунок такого підприємства (не бюджетної наукової установи).

Відповідно до п. 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III -IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №372 від 24 березня 2004 року - за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмір пенсії наукових (науково-педагогічних) .працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІП-ГУ рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно до п. 3 Порядку - фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах ІИ-ІУ рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІИ-ІУ рівнів акредитації.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІП-ІУ рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Відповідно до п. 8 Порядку - у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01 серпня 2014 року фактична сума невідшкодованої різниці фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з 25 квітня 2014 року по 25 липня 2014 року складає 8 100, 95 грн., що підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суму компенсації різниці пенсій наукових співробітників за спірний період не відшкодовувало. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження відповідачем розрахунків витрат на виплату пенсій.

Отже, відповідач зобов»язаний відшкодувати визначений розмір різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник МНТК «Лана» як державного небюджетного підприємства, що становить суму в розмірі 8100, 95 грн.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства «Лана» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 25 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.