Постанова № 41535214, 13.11.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року Справа № П/811/2870/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Світловодської об'єднаної державної податкової служби Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача 04 лютого 2013 року №0001981700, №0001991700, №0002001700.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту №23/1700/НОМЕР_1 від 24.01.13 р. документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09 р. по 31.12.11 р., згідно якої перевіряючі дійшли висновку про заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 90 718,98 грн., заниження податку на додану вартість на суму 17 766 грн. та не надання на перевірку книги обліку доходів і витрат. Водночас, як пояснив позивач, оскаржувані рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки перевірка проведена відповідачем в порушення норм податкового законодавства, а посилання на п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України, як на підставу її проведення, є незаконним, оскільки жодної інформації про перевірки інших платників податків або отримання податкової інформації про виявлення фактів про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства, а також жодних запитів щодо документального підтвердження фінансово-господарських операцій з контрагентами до початку перевірки відповідачем не направлялось. Також, на думку позивача, висновки щодо порушення податкового законодавства є припущеннями відповідача, оскільки в акті перевірки відсутні посилання на будь-які факти на підтвердження зазначених обставин. Крім того, позивач вважає, що податковим органом порушено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. №984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.11 за №34/18772, що призвело до помилкових висновків і винесенню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про збільшення грошових зобов'язань.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (а.с.127).

Відповідачем до суду подано заперечення проти позову згідно змісту якого зазначено, що у зв'язку із неподанням позивачем податкових декларацій про майновий стан (доходи) за 2009-2010 року та отриманням інформації про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за 2011 р. Світловодською ОДПІ була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09 по 31.12.11. Перевіркою встановлено, що позивачем на порушення вимог п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України не надано на перевірку книгу обліку доходів і витрат. Окрім цього, в порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України позивач, у зв'язку із заниженням валового доходу та завищенням валових витрат, занизив оподатковуваний дохід на суму 546 488 грн., в т.ч.: за 2010 р. на суму 69090 грн., 2011 р. на суму 477398 грн.. Перевіркою правильності визначення суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у періоді, що перевірявся, встановлено його заниження на суму 90718,98 грн., в т.ч.: за 2010 р. - 10363,50 грн., за 2011 р. - 80355,45 грн., відтак, встановлено порушення вимог п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 90718,98 грн., в т.ч. за: 2010 р.- 10363,50 грн., 2011 р. - 80355,45 грн..

Також, перевіркою виявлено, що в порушення вимог пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість у перевіряємому періоді на суму 17766 грн., в тому числі: занижено податок на додану вартість: липень 2010 р. - 4533 грн., серпень 2010 р. - 392 грн., жовтень 2010 р. - 215 грн., квітень 2011 р. - 183 грн., травень 2011 р. - 4805 грн., липень 2011 р. - 93200 грн.; та завищено податок на додану вартість: серпень 2011 р. - 23971 грн., вересень 2011 р. - 61591 грн. (а.с.17-20).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. Одночасно, представник просив суд відмовити у задоволенні позову (а.с.237).

Згідно до ч. 4 ст. 122 КАС України - особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, суд вважає можливим здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 зареєстрований 31.01.2003 р. виконавчим комітетом Світловодської міської ради як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку у Світловодській ОДПІ як платник податків.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі наказу №5 від 09.01.2013р. в період з 09 по 17 січня 2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за період з 01.10.09 по 31.12.11 р., за результатами якої складено акт №23/1700/НОМЕР_1 від 24 січня 2013 р. (а.с.21-49).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. №13-92, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" від 22.05.2003 р. №889-ІV та п.167.1 ст.167, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, в результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 90 718,98 грн., у тому числі: за 2010р.- 10363,50 грн., за 2011 р. - 80355,45 грн.;

2. п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 17 766 грн., в т.ч. за: липень 2010 р. - 4533 грн., серпень 2010 р. - 392 грн., жовтень 2010 р. - 215 грн., квітень 2011 р. - 183 грн., травень 2011 р. - 4805 грн., липень 2011 р. - 93200 грн., а також завищено податок на додану вартість за серпень 2011 р. - 23971 грн. та вересень 2011 р. - 61591 грн.;

3. п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України - не подано на перевірку книгу обліку доходів і витрат.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04.02.2013 року:

- №0001981700 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20962,50 грн., у тому числі 17766 грн. основного платежу та 3196,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.7);

- №0001991700 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 110807,84 грн., у тому числі 90718,98 грн. основного платежу та 20088,86 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.8);

- №0002001700 про збільшення грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн. (а.с.9).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.пп.78.1.1, 78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Так, за змістом п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що законодавець усуває безпідставне втручання посадових осіб державного органу у підприємницьку діяльність.

Тобто, наказ про проведення позапланової перевірки є, перш за все, посвідченням дій посадових осіб від імені державного органу.

Так, наказ про проведення перевірки та повідомлення вручено під підпис особисто позивачу, що не заперечувалось останнім.

Крім того, суд зазначає, що порушення вчинені під час перевірки, за результатами якої складено акт, не є безумовною підставою для скасування рішень, винесених на підставі даного акту.

Так само, окремі недоліки акту перевірки, який є службовим документом, що стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, не можуть бути безспірною підставою для скасування винесених на підставі цього акту податкових повідомлень -рішень.

Отже, факти порушення процедури проведення перевірки (у разі їх наявності) не зумовлюють недійсність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень податкового законодавства з боку платника податку.

За таких обставин, суд не бере до уваги посилання позивача на порушення, допущені під час здійснення перевірки.

Стосовно посилання позивача в позовній заяві на неправомірність висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що посилання стосовно неправомірності, як на думку позивача, висновків викладених в акті перевірки фактично породжують факт оскарження такого акту, що є неприпустимим, оскільки акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути оскаржений в судовому порядку. Акт перевірки є службовим документом, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

І. Не надання на перевірку книги обліку доходів і витрат.

Так, згідно з п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, положення п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України передбачають обов'язок фізичної особи-підприємця вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 Податкового кодексу).

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.п.44.5, 44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України позивачем не надано на перевірку книгу обліку доходів і витрат. Даний факт не спростовано в ході розгляду справи. Більш того, книгу обліку доходів і витрат також не було надано позивачем й суду, та представник позивача зазначив, що книга втрачена, але податкову інспекцію про даний факт не повідомляв.

ІІ. Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 90 718,98 грн..

Згідно зі ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13 від 26.12.1992р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах ІІ та ІІІ цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визначення визначено ст.138 Податкового кодексу України.

При цьому, за правилами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Як вбачається з акту, згідно наданих на перевірку первинних документів, виписок з банку про рух грошових коштів по розрахункових рахунках, отриманих з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України відомостей про суми виплачених доходів, перевіркою встановлено, що валовий дохід позивача становить за 2009 рік - 0,00 грн., 2010 рік - 100090 грн., 2011 рік - 539215 грн.. Відтак, у зв'язку з неподанням позивачем декларації про доходи за 2009 та 2010 роки встановлено заниження валового доходу за 2010 рік на суму 100090 грн.. При цьому, перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного позивачем в декларації про майновий стан за 2011 рік, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, встановлено завищення валового доходу за 2011 рік на суму 19784 грн.. Отже, перевіркою встановлено заниження валового доходу на суму 80306 грн. (а.с.29)

Як зазначив позивач (пояснення від 21.01.2013 р.), у зв'язку із неподанням декларації про доходи ним не задекларовано отриманий валовий дохід за 2010 рік в сумі 100090 грн., а у зв'язку із неуважністю при заповнені декларації про майновий стан за 2011 рік завищено валовий дохід на суму 19784 грн. (а.с.111).

Представником позивача у судовому засіданні не спростовано вказані обставини.

Також, перевіркою встановлено, що валові витрати позивача у періоді, що перевірявся становлять 85877 грн., в тому числі за 2009 рік - 0,00 грн., 2010 рік - 31000 грн., 2011 рік -54877 грн.. При цьому, у зв'язку із неподанням позивачем декларації про доходи за 2010 рік занижено валові витрати, безпосередньо пов'язанні із отриманням доходу на суму 31000 грн., в тому числі за 9 місяців 2010 р. на суму 6 000 грн., за 2010 рік на суму 31 000 грн.. Крім того, перевіркою визначення валових витрат, відображених позивачем в декларації про майновий стан за 2011 рік згідно наданих платником на перевірку первинних документів (рахунки, накладні, договори, акти виконаних робіт, акти розукомплектації, виписок з банку та ін.) встановлено, що із суми задекларованих в декларації за 2011 рік витрат яка становить 552059 грн., фактично валові витрати документально підтверджені та пов'язані з господарською діяльністю складають 54877 грн., отже, завищено суму валових витрат за 2011 рік у розмірі 497182 грн.. Таким чином, перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 466 182 грн., в тому числі: занижено за 2010 рік на суму 31000 грн., завищено за 2011 рік на суму 497182 грн..

Позивач вказував (пояснення від 21.01.2013 р.), що у зв'язку із неподанням декларації про доходи ним не задекларовано валові витрати за 2010 рік в сумі 31000 грн., а у зв'язку із незнанням законодавства та з втратою деяких документів підтверджуючих понесені валові витрати, ним завищено суму валових витрат за 2011 рік в розмірі 497182 грн.. У зв'язку із заниженням валового доходу та завищенням валових витрат ним занижено оподатковуваний дохід та податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 90718,95 грн. (а.с.111).

Представником позивача у судовому засіданні не спростовано вказані обставини.

Відтак, перевіркою було встановленою, що позивачем у зв'язку із заниженням валового доходу та завищенням валових витрат у періоді, що перевірявся занижено оподатковуваний дохід на суму 546 488 грн., в тому числі за 2010 рік на суму 69090 грн., за 2011 рік на суму 477398 грн.. Вказані вище обставини визнано самим позивачем у наданих поясненнях та не було спростовано у ході розгляду справи, а тому суд вважає висновки відповідача в частині заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 90 718,98 грн., в тому числі за 2010 рік -10363,50 грн., 2011 рік - 80355,45 грн. обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам.

ІІІ. Заниження податку на додану вартість на загальну суму 17 766 грн..

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

При цьому, відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, згідно п.185.1 ст.185 якого об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Поряд з цим, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 Податкового кодексу).

Так, перевіркою встановлено, що за перевіряємий період позивачем було задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 133088 грн., при цьому, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань встановлено їх заниження на суму 2625 грн..

Зокрема, перевіркою встановлено та з чим погоджується суд, що позивачем до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість:

- за квітень 2011 р. не включено отримані на розрахунковий рахунок №26003001014353 ПАТ "Автокразбанк", МФО 331100 кошти від ПрАТ "Бетон" 04.04.11 в розмірі 1100 грн., в тому числі ПДВ 183,33 грн., у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання за квітень 2011 р. на суму 183,33 грн. (а.с.107-110, 178-182);

- за травень 2011 р. не включено податкову накладну від 23.05.11 №02, видану ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2), у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання за травень 2011 р. на суму 1241,65 грн. (а.с.114, 180-182);

- за липень 2011 р. не включено податкову накладну від 21.07.11 №21, видану ТОВ "Вік Трейд" (код 33435205), у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання за липень 2011 р. на суму 1200 грн.. (а.с.115, 185-188).

Крім того, позивачем задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість від ТОВ "Трансавтодіагностика" (код 366601387) не по даті зарахування коштів від покупця на банківський рахунок (14.07.11 в розмірі 340000 грн., в тому числі ПДВ 56666,67 грн. та 18.07.11 в розмірі 212000 грн., в тому числі ПДВ 35333,33 грн.), а задекларовано в ряд.1 Додатку 5 від 20.09.11 №20534 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 р. та в ряд.1 Додатку 5 від 16.01.12 №9000363550 до декларації з ПДВ за вересень 2011 р. (а.с.186, 186, 187-191). Відтак, позивач занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 р. в розмірі 92000 грн. та завищив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 р. в розмірі 35333,33 грн. та вересень 2011 р. в розмірі 56666,67 грн..

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Водночас, з аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України також вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, платник податку не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє останнього права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, перевіркою було встановлено, що позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 77 566,00 грн., при цьому, перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення всього на суму 16 503,00 грн., в тому числі за: лютий 2010 р. - 1 362 грн., липень 2010 р. - 4 533 грн., серпень 2010 р. - 392 грн., листопад 2010 р. - 3 672 грн., грудень 2010 р. - 1 758 грн., травень 2011 р. - 4 786 грн.. Так, на думку податкового органу, що не спростовано в ході розгляду справи, позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість на суму 16503,42 грн., а саме:

- позивачем до податкового кредиту лютого 2010 р. було включено суму ПДВ від ПАТ "Транспортна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (код 152307) в розмірі 1362 грн. (ряд. 1 Додатка 5 від 22.03.10 №2721 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 р. від 22.03.10 №2720) не підтверджену податковою накладною (а.с.140-142).

- позивачем до податкового кредиту липня 2010 р. було включено суму ПДВ від ПАТ "Гірник" (код 13928815) в розмірі 4533,33 грн. (ряд.1 Додатка 5 від 20.08.2010 р. №14316 до податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року від 20.08.10 р. №14317) не підтверджену податковою накладною (а.с.152-154);

- позивачем до податкового кредиту серпня 2010 р. було включено суму ПДВ від ДП "Кременчуцьке лісове господарство" (код 992680) в розмірі 392,36 грн. (ряд.1 Додатка 5 від 17.09.10 №15152 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 р. від 17.09.10 №15153) не підтверджену податковою накладною (а.с.155-157);

- позивачем до податкового кредиту листопада 2010 р. було включено суму ПДВ від ДП "Полтавське лісове господарство" (код 25172647) в розмірі 3672,10 грн. (ряд.1 Додатка 5 від 17.09.10 №15152 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 р. від 17.09.10 №15153) не підтверджену податковою накладною (а.с.164-166). Позивачем до суду надано податкову накладну від 01.11.2010 р. №94 на загальну суму 19000,02 грн., в т.ч. ПДВ 3166,67, виписану не ДП "Полтавське лісове господарство", а позивачем (а.с.216);

- позивачем до податкового кредиту грудня 2010 р. було включено суму ПДВ від ДП

"Кременчуцьке лісове господарство" (код 992680) в розмірі 1757,63 грн. (ряд.1 Додатка 5 від 20.01.11 №24943 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 р. від 20.01.11 №24942) не підтверджену податковою накладною (а.с.169-171).

- позивачем до податкового кредиту травня 2011 р. було включено суму ПДВ від ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (код 5763814) згідно податкової накладні від 29.12.10 р. №3895 на суму ПДВ 4786 грн., яка була включена до податкового кредиту грудня 2010 р. згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 20.09.11 р. №20536, чим завищено податковий кредит за травень 2011 р. на суму 4786 грн. (а.с.180-182, 215).

Крім того, встановлено завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 5062 грн., в тому числі: завищено за серпень 2011 року на суму 6438 грн., занижено за вересень 2011 року на суму 1376 грн.. Також, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумок податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 1362 грн., але у зв'язку з тим, що платник не використав залишок від'ємного значення лютого 2010 р. врозмірі 1362 грн. у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні звітні періоді та не зарахував його до складу податкового кредиту наступного звітного періоду порушення не вплинуло на суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

Позивач визнав факт допущення вказаних вище порушень та пояснив (пояснення від 21.01.13 р.), що у зв'язку з незнанням законодавства та неуважністю при складанні декларацій з податку на додану вартість ним у періоді, що перевірявся, було занижено податкові зобов'язання та завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 17 766 грн. (а.с.111).

Відтак, за результатами розгляду справи та враховуючи наявні в справі матеріали, суд дійшов до висновку про обґрунтованість висновків податкового орану в частині заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 17766 грн., у тому числі, заниження податку на додану вартість за: липень 2010 р. - 4533 грн., серпень 2010 р. - 392 грн., жовтень 2010 р. - 215 грн., квітень 2011 р. - 183 грн., травень 2011 р. - 4805 грн., липень 2011 р. - 93200 грн. та його завищення за серпень 2011 року - 23971 грн., вересень 2011 року - 61591 грн..

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі аналізу встановлених обставин та правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відтак, суд вважає податкові повідомлення-рішення від 04.02.2013 року №0001981700, №0001991700 та №0002001700 такими, що винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають обставинам та матеріалам справи, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до суду адміністративного позову з майновими вимогами на загальну суму 132 280,34 грн. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 264,56 грн., що підтверджується квитанцією №981612.701.1 від 29.07.2014 року (а.с.2), а тому з позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2381,04 грн. (2645,60 - 264,56).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 2381,04 грн. до Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина